Екскурс в історію перекладу

Поширена думка, що письмовий переклад – ровесник самого письма, так само як ще старший – усний – ровесник осмисленого людського мовлення.

Найстаріші пам’ятки письмового перекладу — це глиняні дощечки, на яких записана інформація, що стосувалася фінансового чи релігійного боку життя мультимовного Близького Сходу. Протягом розкопок у сирійському місті Ебла археологи знайшли безліч уламків таких табличок і навіть зробили висновок про існування добре організованого архіву. Таким чином розвиток перекладацького мистецтва перетнувся зі становленням бюрократії.

Відома на весь світ пам’ятка – Розетський камінь – містить написи трьома мовами: староєгипетськими ієрогліфами, єгипетським демотичним письмом (поширеним у тодішню епоху скорописом) та давньогрецькою – койне. Ця унікальна знахідка, новини про яку поширилися 1799 р. після того, як на неї наштовхнувся французький лейтенант, вразила не лише істориків. Якби не переклад з давньоєгипетської на давньогрецьку, ніхто б так і не зміг розгадати древню мову з берегів Єгипту!

Історія не стояла на місці і людство знаходило все більше точок дотику. Нова релігія – Християнство – спричинила справжній перекладацький бум. Творцем знаменитої Вульґати став Святий Ієронім, який подарувала світові Біблію латинською мовою. Це офіційний текст, яким і донині користується Римо-католицька церква. Робота святого Ієроніма у цій сфері розпочалася у 386 р., коли він прибув у Вифлеєм. Протягом століть Вульґата служила джерелом усіх перекладів Біблії західноєвропейськими мовами.

Ще одна історична постать, яка не залишить байдужою жодного перекладача – Альфред Великий. Король Вессексу, надзвичайно впливової та той час держави на півдні Великобританії. Цей монарх правив  протягом  849-899 рр. Слід Альфреда Великого в історії навіки закарбований його літературним даром та жагою до саморозвитку – лише на 36-му році життя король опановує латинську мову.

Усім, хто цікавиться англійською літературою, доречно знати, що саме Альфред Великий переклав на староанглійську мову «Церковну історію народу англів» Беди Високоповажного, «Розраду філософією» Боеція, «Історію проти язичників» Павла Орозія і навіть доповнив її описом германських та північних земель за свідченнями середньовічних мандрівників з Саксонії та Норвегії. Крім того, колосальний літературний спадок Альфреда Великого поповнили також переклади Біблії, творів Езопа та Блаженного Августина.

Середньовіччя прийнято називати темними віками, хоча це не зовсім справедлива назва. Арабський схід подарував людству стільки обдарованих вчених, літераторів, медиків! Довгі роки саме на їхні праці спиралися науковці зі всього світу як на найбільш поважні та авторитетні джерела. За це, безумовно, варто віддати шану перекладачам, адже без їхньої кропіткої праці християнський захід не знав би ідей Ібн Сіни, який більш відомий під іменем Авіцена.

Праці Авіцени користувалися такою шаленою популярність, що передавалися близько тридцяти разів! Основою цих видань був початковий переклад Герарда Кремонського. Та чому ж східний медик відомий у Європі під зовсім інших іменем?

Справа в тім, що не ознайомлений з мусульманською традицією читач простіше сприймає скорочену чи латинізовану версію імені. Європеєць розрізняє ім’я та прізвище, рідше – друге ім’я чи  ім’я по батькові, а от на сході ім’я може писатися з шістьма елементами, чи навіть більше!

Невтомно аналізуючи праці, написані  на фарсі чи арабською з математики, астрономії, медицини, перекладаючи довершені рубаї, касиди, газелі, перекладачі знову підтвердили свою надважливу роль культурного моста між різними націями, ментальностями, світоглядами.

Ось такі вони – труднощі перекладу давніх реалій. Минають століття, а перекладачі все більше і більше утверджуються у своїй ролі – вірних друзів читачів, колег літераторів і науковців, поліглотів-майстрів слова!

Детальніше про сучасні труднощі перекладу Ви можете прочитати на сторінках нашого блогу, сайт: http://everest-center.com/pereklady.

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *