7. ПРИХОВАННЯ ВІД ОПОДАТКУВАННЯ ПРИБУТКІВ, ОДЕРЖАНИХ ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ТОВАРІВ ТА ІНШОЇ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

7. ПРИХОВАННЯ ВІД ОПОДАТКУВАННЯ ПРИБУТКІВ, ОДЕРЖАНИХ ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ТОВАРІВ ТА ІНШОЇ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

44
0

Головною метою, що переслідується більшістю
підпри­ємницьких структур, є отримання прибутку як у товар­ному, так і
готівковому вигляді. Найбільш поширеною формою отримання доходу є
фінансово-господарські опе­рації, пов’язані з реалізацією товарів, виконанням
робіт, наданням послуг, обміном товарів тощо. Розрахунки при цьому можуть
проводитись через установи банків, без­посередньо з партнерами або через
посередників. Опла­та може бути безготівковою, готівкою, в залік боргу, шля­хом
обміну товарів, виконанням робіт, послуг та в іншій формі.

Виходячи з напрямів діяльності, способів
розрахунків підприємці вдаються до різних методів ухилення від сплати податків
на отримані ними прибутки  (доходи).

7.1. Приховання прибутку від оподаткування
шляхом сховання частини виручки від реалізації товарів, надання послуг,
виконання робіт під виглядом боргу іншого підприємства. Таке правопорушення
характеризується тим, що керівники чи інші посадові особи суб’єкта господарю­вання
не приховують самого факту зайняття певною діяльністю: купівля-продаж товарів,
надання послуг, вико­нання робіт тощо, але після проведення розрахунків з
партнерами у звітних документах і декларації про доходи відображають лише певну
частину суми виручки чи дохо­ду. При виникненні питання про решту грошових
надход­жень вони пояснюють, що ці суми ними не отримані і залишаються як борг у
партнера.

У ході аналізу таких фактів необхідно
керуватися по­ложеннями Закону України «Про оподаткування прибутку
підприємств», Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий
податок з громадян».

Для підтвердження чи спростування даних про
фактич­ну наявність боргу іншому підприємству (партнеру) треба вивчити і
проаналізувати:

статут підприємства;

виписку банку про переміщення коштів на
розрахун­

ковому рахунку;

99

__ Угоди, договори, контракти-

— кет 2£2й

 ?6  <ДЄ

Ражені грошові РозрїїункГУтГЕ)   Д    «^

— журнал-ордер № і  („є пе±т^т)’ проведені в
касовій книяі   ппп «   РУЮТЬСЯ ВС1 записи, Щп ку на  заробітну ^Т^ч^ГїГ ГРОШЄЙ
3 б и з каси, відрядження/™^

— прибутково-видаткові накладні-

або в^су^ГСгу’ ЖІ ЗЗСВІДЧУЮТЬ *а™У наявність

варів, виконання рсіГ надання п-^» ‘
реалІзації то’

прибуток, частину якого приховано^» ™ **
отРиман°

Що підприємство займалХ  .           ВДОПОдаткУвання.
Як-

статутом, то у ^™£7п*™™ не передбаченою
за даний напрям його роботи поТ« ‘ Щ° в«повіДають ЩО призвели до позТстатутної
пТяї ° ВИЯуСНИТИ пРичини, може мати важливе значення Я^Н0СТ1- Гх Установлення
Д.яльність підприємства була пов’язанГ»10^- К°ЛИ Така лютних
операцій    і    необуі^       а 3 пР°веДенням ва-

спеціального дозволу  іеізітГ™
°Тримання     «    «еї

жуть настати й інші юпиличнп п    ТаКИХ
випадках мо-

ня правил про валютнГГерац^Гя ^^
(поРУше»-

мита тощо).          ««еращі, сплати
акцизного збору,

^™1 приємства. Із

натися про Розраху^Тп грошеи, що надійшли як
виконану       надані

 РЗХуНКу П^

 М°ЖНЗ ДІЗ»  паРтнеРами,  суми

товарів)   прош^сїїьХїїі^її  і’ Р^ІЗЗЦІЯ

строки виконання, дані пГпа тн?:   ‘
ваРтість-

кових рахунків сторін тоад   ПартНеР1в’ но*ери
розрахун-

100

ну або окремі операції на приховану суму прибутку.
43 такому випадку слід пересвідчитись у наявності боргу, аВершених операцій та
інших обставин,  на  які поси-

*^            —■ш*гіпґ*пґг*лгттжтлжжтг
І  І гтш    тггхґ’тж тіоииі     ґ*-%т&^г>тгг¥*г*     їжо
оій/лп_

ється правопорушник. При посиланні суб’єкта на
забор­гованість партнера необхідно провести зустрічну перевірку «конання
зобов’язань і розрахунків між ними.

7.2. Приховання від оподаткування прибутків,
одержа­них від продажу товарів (зокрема автотранспорту) шля­хом оформлення
документів про передачу їх фактичному покупцеві під виглядом надання
благодійної допомоги. Для викриття цього правопорушення слід використати ок­ремі
положення Законів України «Про Державну податко­ву службу в Україні»,
«Про систему оподаткування», «Про оподаткування прибутку
підприємств».

Треба зазначити, що, маючи умисел приховати
об’єкти від оподаткування і ухиляючись від сплати податків, по­садові особи
суб’єкта підприємницької діяльності вносять в офіційні документи (декларацію
про доходи) завідомо неправдиві відомості. Крім того, щоб надати видимості бла­годійної
діяльності, вони знаходять організацію і, змовив­шись, оформляють фіктивну
угоду на надання благодійних послуг. В податкові органи подаються декларації
про відсутність оподатковуваних доходів.

При викритті протиправних дій посадових осіб
суб’єкта господарювання, що допустили правопорушення, необхідно вивчити і
проаналізувати:

статут підприємства;

угоду про надання благодійної допомоги;

штатний розпис;

прибутково-видаткові накладні,  видаткові
касові ор­

дери, які підтверджують належність
підприємству товарів,

техніки,  автотранспорту,  коштів,  що
відчужуються у ви­

гляді благодійної допомоги;

виписку банку про переміщення коштів на
розрахун­

ковому рахунку підприємства;

балансовий звіт (за відповідний період);

прибуткові документи в одержувача благодійної
до­

помоги;

документи, що підтверджують використання
благодій­

ної допомоги.

У даному випадку вивчення статуту підприємства
дає можливість встановити, чи правомірно володіло воно то­варами, технікою,
автотранспортом, коштами, які були ним відчужені іншій установі, організації чи
фізичній особі

101

під виглядом благодійної допомоги (при наданні послуг -^ чи мало право
займатися такою діяльністю). Належність відчужуваних коштів підприємству
засвідчують прибуткові документи на них, записи у картках обліку, реєстрах,
журналах-ордерах.

Характерною особливістю цього правопорушення є
те, що, переслідуючи корисливі цілі, керівники підприємства заінтересовані в
повному відображенні у бухгалтерській звітності витрат на благодійні заходи. Це
можна переві­рити, проаналізувавши рух коштів на рахунку № 81 під­приємства, де
відображається використання прибутків для проведення платежів до бюджету і на
інші цілі, в тому числі на благодійні витрати, а також по балансовому звіту за
відповідний період. Вивчення угоди про надання бла­годійної допомоги, якщо таку
було укладено, дає мож­ливість дізнатися про те, кому конкретно передбачалось
надання такої допомоги (назва організації чи установи, адреса тощо), а також
хто був уповноважений підписати таку угоду. Ці та інші дані допоможуть
установити обста­вини і осіб, через яких можливо з’ясувати злочинні наміри
правопорушника.

Щоб переконатися в фіктивності даної операції,
не­обхідно вивчити прибуткові документи в одержувача бла­годійної допомоги. Це
можуть бути прибуткові накладні, товарно-транспортні накладні, прибуткові
касові ордери то­що. Крім того, треба з’ясувати, яким чином використана
одержувачем благодійна допомога. Якщо це були ме­ханізми, автотранспорт та інше
майно, то потрібно пе­ресвідчитись у його наявності і якими документами воно
оприбутковане, якщо грошові кошти, то як вони витрачені.

7.3. Приховання від оподаткування прибутків,
одержа­них у вигляді стягнень за невиконання умов контракту. При вчиненні
такого злочину прибуток від оподаткування може приховувати як та сторона, що
отримала стягнення з партнера за невиконання умов контракту (не показуючи у
звітності цієї суми), так і та, що начебто сплатила його у вигляді штрафних
санкцій (шляхом заниження прибутку на розмір штрафу). В даному випадку помітне
заниження об’єктів оподаткування шляхом фіктивного перерахування певної частки
прибутку іншим підприємствам у вигляді стягнень за невиконання умов контракту
(угоди, договору).

При викритті таких правопорушень потрібно
використа­ти основні положення Закону України «Про оподаткування прибутку
підприємств». Слід звернути увагу також на те,

102

то заінтересовані особи можуть використати
фіктивний контракт для зняття готівки через підставну фірму чи інше комерційне
підприємство. Для цього необхідно вивчити і проаналізувати такі документи та
операції з ними:

контракт про поставку продукції,  виконання
робіт,

надання послуг;

документи, що підтверджують спроможність
виконан­

ня умов контракту  (гарантії);

—            матеріали  арбітражу   (якщо
порушувалося  питання

однією із сторін);

—            бухгалтерські документи, що
підтверджують факт по­

гашення штрафних санкцій відповідачем;

бухгалтерські  документи,   що
підтверджують  факт

одержання відшкодування позивачем;

декларацію   про   доходи   підприємства,
що   переві­

ряється;

переміщення  грошових сум  на  розрахунковому
ра­

хунку підприємства.

Вивчення контракту (договору, угоди), що є
основним носієм інформації про підстави, за яких вчиняються про­типравні дії,
дає можливість установити необхідні дані про партнерів, назви і адреси банків,
у яких відкриті розрахун­кові рахунки сторін, вид продукції, що поставляється
(робіт чи послуг, що надаються чи виконуються), вартісну оцінку предмета
контракту (договору, угоди), строки виконання, гарантії виконання (наявність
грошей на рахунку, майна під заставу на суму договору тощо) і штрафні санкції
за невиконання умов угоди (повне невиконання, порушення строку виконання,
комплектності продукції, її якості та інше). Крім того, в змісті контракту
(договору, угоди) мо­жуть виділятися окремі вимоги (чиїм транспортом достав­ляється
продукція, відповідальність за збереження в дорозі, охорона тощо). Ці та інші
чинники спонукають партнерів до виконання всіх умов укладеної між ними угоди.

Одним із основних питань, які постають при
укладенні контрактів (договорів, угод), є гарантії їх виконання. Ними можуть
бути: грошові кошти, що розміщені на розрахун­ковому рахунку партнера;
наявність майна, вартісна оцінка якого забезпечує договірну суму і гарантійне
стра­хування; порука гаранта тощо.

Для виявлення правопорушення важливу
інформацію можна одержати з матеріалів арбітражного суду, якщо од­на із сторін
звернулася з позовом до нього. В такому разі

103

можна установити достовірні дані про спірний предмет і документальне
обгрунтування його суті.

Щоб виявити протиправність у діях
заінтересованих суб’єктів правовідносин, необхідно співставити дати укла­дення
контракту (договору, угоди) і дату подачі заяви чи претензії однією із сторін.
Якщо претензії виникли до обумовленого угодою строку або в той час, коли
виконати дії ще фактично було неможливо, то одержимо докази по виявленню
злочинного наміру. Варто звернути також увагу на таку обставину: чи не
зазначені в контракті окремим пунктом умови, за яких виникли спірні відносини і
неви­конання яких породжує особливі юридично-правові нас­лідки (безспірне
відшкодування, перехід права власності на обумовлений предмет, відрахування
визначеної суми грошей та інше). Крім того, може бути така ситуація, що ніякої
дії щодо виконання угоди не виконувалось, а штрафні санкції були стягнені.

У такому разі треба вивчити бухгалтерські
документи сторони-виконавця. Ними можуть бути: видаткові наклад­ні,
рахунки-фактури, акти видачі, довіреності, видаткові касові ордери і платіжні
вимоги, товарно-транспортні на­кладні, касові книги, журнали-ордери тощо. Щоб
викрити безпідставність стягнення і фіктивність контракту (догово­ру, угоди),
надалі необхідно провести зустрічну перевірку бухгалтерських та інших
документів у співучасників пра­вопорушення.

7.4. Приховання прибутку від оподаткування
шляхом віднесення частини його на виплату заробітної плати. При здійсненні
злочинного наміру керівники чи посадові особи суб’єкта підприємницької
діяльності намагаються зменшити розмір прибутку, що оподатковується, шляхом
переведення його частини на виплати, пов’язані з оплатою праці. При цьому
можливе оформлення фіктивних угод на виконання робіт, надання послуг, особливо
таких, що не піддаються документальній перевірці і доказу (дослідницькі роботи,
маркетингові послуги та інше), складання розра­хунків та відомостей на виплату
заробітної плати на під­ставних осіб.

Для викриття таких протиправних дій треба
керувати­

ся Законами України «Про оподаткування
прибутку під­

приємств», «Про систему оподаткування»,
Положенням

про організацію бухгалтерського обліку і
звітності в Ук­

раїні.      -;!

104

Здійснюючи перевірку, слід звернути увагу на
такі до­кументи:

декларацію про доходи і розрахунки до неї;

штатний розпис і облікові картки на працюючих
в

підприємстві;

накази адміністрації підприємства про
зарахування

на роботу;

угоди, кошториси, наряди, акти приймання та
інші

документи, що підтверджують виконання робіт,
за які на­

раховувалась заробітна плата;

прибутково-видаткові і товарно-транспортні
накладні;

касову книгу (рух коштів, що надходили
готівкою);

відображення  операцій на  розрахунковому
рахунку

№ 51;

платіжні відомості на виплату заробітної
плати.

Якщо виплата заробітної плати підкріплена
документа­ми, що свідчать про наявність об’єкта — як результату виконання
роботи, надання послуг (зведення будівлі, мон­таж обладнання тощо), необхідно
пересвідчитись у цьому за місцем їх знаходження.

Переслідуючи ціль приховання прибутку від
оподатку­вання, керівники і посадові особи суб’єкта підприємницької діяльності
вдаються до різних способів її досягнення. Од­ним із них є віднесення частини
прибутку на витрати, пов’язані з оплатою праці. Оскільки в постійному ритмі
функціонування і діяльності даного підприємства рівень заробітної плати
визначений, то виникає потреба пошуку підстав для його збільшення. Ними можуть
бути: додаткове розширення виробництва і введення нових робочих місць;
термінове виконання позапланових робіт; розробка про­ектів і нових технологій;
надання додаткових послуг та інше. У зв’язку з тим, що правопорушники до таких
заходів фактично не вдаються, вони лише документально оформляють їх,
фальсифікуючи документи під розмір при­ховуваного прибутку.

Вивчаючи штатний розпис та особисті облікові
картки на працюючих за період, що аналізується, треба з’ясувати, хто постійно і
тимчасово був зарахований на роботу в підприємстві. Більш конкретну інформацію
про працюючих можна отримати із заяв осіб, які зараховувались на робо­ту, а
також з наказів адміністрації підприємства з цього приводу. Якщо виконувались
окремі роботи чи надавались послуги, то необхідно вивчити можливі угоди
(договори), які укладаються в таких випадках. Ці та інші документи

дають можливість установити конкретних осіб і шляхом їх опитування
виявити протиправність вчинених дій. Важливе значення для викриття даного
злочину має інформація, що міститься в документах, які засвідчують факти вико­нання
певних робіт. Одним з таких документів є кошторис, який відображає розрахунки
вартості виконання окремих операцій, робіт і загальну вартість виконання усього
їх обсягу. Крім того, цей документ свідчить про вартість виконання робіт на
конкретному об’єкті, наявність чи від­сутність якого можна перевірити на місці
його знаходжен­ня. Додаткову інформацію про виконання робіт можна одержати з нарядів
— документів, що встановлюють обсяг конкретної роботи, її вартість і
виконавців. Наряд є підста­вою для нарахування заробітної плати.

Виконання будь-яких робіт потребує певних
матері­альних, грошових, паливно-енергетичних та інших затрат. При фальсифікації
документів на виконання робіт з метою відчуження прибутку під виглядом
заробітної плати пра­вопорушниками оформляються фіктивні прибутково-видат­кові
накладні, акти списання матеріалів і сировини, акти приймання (об’єктів, робіт
тощо).

Після бухгалтерських розрахунків підсумковим
докумен­том є відомість на виплату заробітної плати, в якій скон­центровані
суми грошей, підготовлених для відчуження. Така відомість може бути окремою або
змішаною (окре­мо — на всіх вигаданих осіб або разом з працюючими на
підприємстві). Після виплати заробітної плати всі доку­менти концентруються у
бухгалтерському звіті, проводять­ся по реєстрах і фіксуються у журналі-ордері,
вивчення змісту яких допоможе підтвердити чи спростувати факт скоєння даного
правопорушення.

7.5. Приховання від оподаткування прибутку,
одержа­ного при реалізації товарів шляхом завезення на місце проданого нового
товару. При вчиненні такого злочину оуб’єкти підприємницької діяльності у
звітності до держав­ної податкової адміністрації вказують на те, що реалізації
товарів (продукції) не було і підприємство від цього при­бутків не одержувало.
Фактично на місце реалізованого товару завозиться нова партія одноіменного
товару (про­дукції), а його надходження значиться за документами, що
супроводжували попередній реалізований товар (про­дукцію). Такими товарами
можуть бути: цигарки, конди­терські вироби, винно-горілчані вироби, напої,
цукерки та інше.

106

При викритті даного правопорушення необхідно
керува­тися окремими положеннями Законів України «Про дер-ясавну податкову
службу в Україні», «Про систему опо­даткування», «Про
оподаткування прибутку підприємств» та «Про застосування електронних
контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із спо­живачами
у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 р.

Для виявлення правопорушення необхідно вивчити
і проаналізувати:

статут підприємства;

наявні дозволи на право зайняття реалізацією
певної

групи товарів (ліцензії);

дозвіл на  встановлення малих архітектурних
форм

(павільйонів, наметів, лотків Тощо);

прибутково-видаткові накладні;

касову книгу  (рух грошей, отриманих
готівкою);

прибуткові касові ордери;

звіти матеріально-відповідальних осіб;

прибутково-видаткові ордери інкасаторів банку;

журнал обліку показань касових апаратів  (при
пе­

редачі змін);

декларацію і звіт підприємства до органів
державної

податкової інспекції.

Аналітична і правова оцінка згаданих
документів дає змогу працівникам контролюючих органів виявити протип­равні дії
керівників та інших посадових осіб підприємства, прибутки якого підлягають
оподаткуванню. Так, вивчення статуту підприємства допомагає одержати інформацію
про те, чи мало воно право займатися реалізацією того чи іншого виду товарів.
Особливу увагу слід звернути на ті обставини, коли на товари необхідно мати
спеціальний дозвіл (ліцензію), в якому конкретно обумовлені вимоги щодо
обов’язків суб’єкта підприємницької діяльності.

Переслідуючи мету отримання неконтрольованого
доходу і приховання його від оподаткування, підприємці вдаються до таких
способів реалізації товарів (продукції), які на­дають змогу одержувати виручку
готівкою і ховати її. Такими можуть бути: реалізація товару через лотки, виїзна
торгівля, обслуговування масових святкових заходів та інше. Для цього слід
проаналізувати дозвіл виконкому місцевої Ради народних депутатів на
встановлення таких торгових споруд і місця їх розташування, замовлення на
обслуговування громадських заходів.

107

і

При викритті цього правопорушення важливе
значення має вивчення первинних документів бухгалтерського об­ліку, особливо
тоді, коли вони мають «робочий» вигляд.

Якщо для реалізації з лотка видаються товари,
слід звернути увагу на оформлення видаткової накладної, що їх супроводжує. Коли
здійснюється вилуиення виручки і заповнення товаром «звільненого
місця», супроводжуючи­ми залишаються ті документи, що оформлені на ре­алізовані
одноіменні товари. В таких накладних, як пра­вило, проставляється назва,
кількість, вартість одиниці то­вару, але підсумкова вартість і погашення
вільних рядків (ліній) у накладній не проводиться. Це дає змогу особі, яка
реалізує товар, у вигідний для неї час зробити не­обхідні записи. При виявленні
таких фактів треба звірити записи у товарно-касовій книзі, де фіксуються всі
операції, пов’язані з прийманням готівки.

Також потребують звірки суми вартості товарів,
реалі­зованих у період, що перевіряється, згідно з видатковими накладними і
дані контрольно-касових апаратів про над­ходження грошей за відпущені покупцеві
товари. Для ви­явлення різниці між фактичною виручкою і показаною у звітних
документах необхідно використати квитанції ви­даткових касових ордерів
інкасації грошової готівки. При цьому слід звернути увагу на наявність готівки
у касі підприємства і те, як виконується вимога банку на ліміт залишків. При
співставленні інкасованих сум грошей і за­лишків у касі підприємства з сумарною
вартістю товарів (реалізованих і залишків) можна виявити різницю, що
становитиме розмір прихованого від оподаткування при­бутку.

Використовуючи недосконалість Закону України
«Про оподаткування прибутку підприємств», окремі суб’єкти
господарювання вдаються й до інших способів приховуван­ня прибутків від
оподаткування. До них можна віднести випадки, коли передоплата носить фіктивний
характер, тобто коли за фіктивною угодою виплачується кредит у формі
передоплати з подальшим оформленням його на приватного підприємця і
використанням останнім коштів на свої потреби, але таким чином, щоб не
сплачувати прибутковий податок. Фіктивну передоплату називають оп-> латою за
послуги, які неможливо перевірити.

Щоб не сплачувати податки при вивозі капіталу
за межі України, деякі підприємці використовують відсутність в країні
антиофшорного законодавства, йдуть по шляху ство-

108

рення офшорних фінансових інститутів і,
зокрема, страхо-вИх компаній в країнах із сприятливими юридичними і
економічними умовами.

Страхові компанії, заінтересовані у вивозі
капіталів, реєструють в офшорній зоні ліцензію на право зайняття
перестрахуванням, а потім будь-який ризик, застрахований кик-небудь з клієнтів
фірми за гривні, перестраховують у свої офшорні компанії за валюту. Оскільки
нормативи пе­рестрахування не обумовлюються страховим законодавст­вом, частка
ризику і премії офшора можуть досягати ве­ликих розмірів. Таким чином, з одного
боку, додержується формальна заборона на розрахунки у валюті між юридич­ними
особами, з іншого — з’являється перестрахована уго­да, під яку можна легально
купувати валюту. Подібна схема використовується і торговими компаніями.
Заснував­ши за кордоном офшорну компанію, яка має право зай­матися перестрахуванням,
торговці страхують ризики в українській структурі, яка в свою чергу
перестраховує їх в офшорній зоні в компанії, що належать торговцям. У
результаті гроші залишаються в розпорядженні їх влас­ників, але уже за
кордоном, приховуються від оподатку­вання і можуть бути використані за їхнім
бажанням.

Набули поширення і такі способи ухилення від
сплати податків, як приховування ввезеного імпорту під виглядом транзиту через
територію України та неоприбуткування імпорту на підприємстві. На думку фахівців,
50% транзит­них вантажів осідають в Україні. Оскільки вони неоподат-ковуються,
їх вартість значно нижча від тих, що завезені законним шляхом, отже,
реалізуються вони швидше.

При першому способі у торгово-транспортних
митних документах правопорушники показують, що імпорт товару здійснюється
неукраїнським підприємцем і проходить він через територію України транзитом. У
такому випадку імпортери звільняються як від митних, так й інших видів
податків. Другий спосіб полягає у тому, що товар поста­чається українським
підприємствам, але ними не оприбут­ковується, а реалізується поза обліком, що
також дає мож­ливість ухилитися від сплати податків. Вчиненню в такий спосіб
ухилення від сплати податків сприяє те, що при­кордонна митниця не завжди
направляє у внутрішню те­риторіальну митницю та у податкову інспекцію за місцем
реєстрації імпортера відомості про ввезення товару. Мож­ливі причини
неповідомлення: імпортер дав митникам ха­бар або мав фіктивні документи,  що
товар імпортується

109

через територію України транзитом, або в місці перетину кордону
вантажем незадовільно організована митна слу*. ба.

Слід відзначити, що, як у першому випадку, так
і у другому, ввезений товар має супроводжувати ввізна відомість, яка є бланком
суворої звітності. Вона оформ­ляється на товар, передається транзитному
імпортеру і пред’являється на вивізній митниці. Там на ній роблять позначку,
тобто підтверджують, що товар дійсно транзит­ний і залишив межі України, після
чого повертають по­штою на ввізну митницю. Викриваються такі правопору­шення
шляхом одержання на ввізній митниці даних про імпортерів, на яких не
повернулися погашені ввізні відо­мості.

Треба мати на увазі, що для забезпечення
належного контролю за переміщенням транзитних вантажів через те­риторію України
Президент України видав Указ «Про за­ходи щодо забезпечення контролю за
переміщенням тран­зитом товарів через територію України» від 14 липня 1995
р. Згідно з цим Указом товар, на який законодавст­вом встановлено акцизний збір
та який переміщуватиметь­ся транзитом, позначається номерними транзитними стріч­ками.
Кожна така стрічка має відповідний колір, серію та номер. Гї впровадження
сприяє запобіганню порушенням правил здійснення транзиту імпортних підакцизних
това­рів, здійсненню ефективного контролю за переміщенням, зберіганням і
торгівлею такими товарами в Україні.

Практика боротьби з порушеннями податкового
законо­давства знає й інші способи ухилення від сплати податку, в т.ч. скоєні
шляхом:

проведення   операцій   з  реалізації
продукції  через

фірму, що ліквідується чи припинила свою
діяльність;

неподання   або  несвоєчасного  подання  до
установ

банків платіжних документів на сплату податку
на доходи;

невключення  до   оподатковуваного  доходу
коштів,

одержаних від підприємств-покупців
(замовників) на влас­

ні  потреби підприємств-постачальників
(підрядників),  що

не   враховані   на   рахунку   реалізації
(за   вирахуванням

ПДВ);

невключення до оподатковуваного прибутку
доходів,

одержаних від здачі майна, приміщень в оренду
(за ви­

рахуванням ПДВ);

невключення до оподатковуваного прибутку
дивіден­

дів   (процентів),  отриманих  від
розміщення  в  установах

по

банків на депозитних рахунках вільних коштів,
з акцій, рід комерційного кредиту;

зменшення  оподатковуваного  прибутку  за
рахунок

віднесення до складу матеріальних і
прирівняних до них

витрат з прибутку, що залишається в
розпорядженні під­

приємства;

зменшення  оподатковуваного  прибутку  за
рахунок

різниці вартості реалізованого товару із
завезенням на його

місце нової партії дешевшого однойменного
товару і т.п.

Слід зазначити, що ряд авторів, зокрема В. М.
Федосов, дають характеристику способам легалізованого приховання прибутків від
оподаткування. Вони можливі у зв’язку з наявністю у законодавстві
«податкових лазівок та обмо­вок». Серед легалізованих методів
ухилення Федосов на­зиває: штучне збільшення витрат виробництва, прискорене
списання амортизації, пільгове оподаткування приросту капіталу, використання
знижок «на вичерпання надр», вкладання коштів у облігації місцевих
органів влади, а також у благодійні та довірчі фонди, розщеплення доходів і
родинне партнерство, дарування, застосування лібераль­них правил списання
«безнадійних» боргів, сплата великих утримань працівникам, тантьєм і
бонусів у розстрочку (що знижує прогресивність оподаткування), використання
транс­національними монополіями податкових «канікул», «гава­ней»,
«сховищ»,  «оазисів», системи опціону та ін.

Як бачимо, ухилитися від фіскальних податків
можна навіть не порушуючи закони, а лише скориставшись не­досконалістю деяких з
них, тим більше, коли опубліковано ряд рекомендацій з цих питань. Серед них: А.
3. Бєлялов «Як уникнути великих російських податків у 1992 році», В.
І. Пушкарук «Як уникнути податків» тощо.

Згідно з чинним законодавством України
суб’єктами злочину — ухилення від сплати податків можуть бути посадові особи
суб’єкта підприємницької діяльності (під­приємства, організації, установи), які
здійснюють госпо­дарську, торговельну чи іншу діяльність і на яких покла­дені
обов’язки з ведення бухгалтерського обліку, подання податкових декларацій,
бухгалтерських звітів, балансів, розрахунків, а також документів, пов’язаних з
обчислен­ням і сплатою податків та інших обов’язкових платежів До бюджету
(керівники підприємств, організацій, установ,

1 Див.: Федосов В. М. Податкова система України. — К., 1994. — С. 65.

111

колективних чи приватних підприємств, їх заступники, го. ловні (старші)
бухгалтери, бухгалтери та інші особи, щ0 їх заміщують, чи особи, яким було
доручено ведення облі­ку і звітності перед органами державної податкової інспек­ції).
Ці особи є суб’єктами злочину, передбаченого ст. 1482 КК України, незалежно від
способу утворення підприєм­ства чи форм його власності.

Особи, які ухиляються від сплати податків (не
подають податкових декларацій та розрахунків або приховують (за­нижують)
об’єкти оподаткування), підлягають притягнен­ню до відповідальності згідно з
ст. 148 чи іншими стат­тями КК України, в залежності від вчинених діянь.

Відповідальність посадових осіб за ухилення
від сплати податків настає лише тоді, коли вони, зловживаючи своїми правами,
вчинили умисні дії, спрямовані на ухилення від сплати податків.

Характеризуючи способи вчинення злочину, автор
мав на меті не навчити підприємців, як ухилятися від сплати по­датків, а
допомогти контролюючим органам більш цілеспря­мовано планувати свою роботу і
вживати заходів щодо своє­часного викриття та попередження таких правопорушень.

Фіскальною податковою політикою, посиленням
відпо­відальності за порушення законодавства та іншими сило­вими заходами не
вирішити проблеми боротьби з прихо­ванням прибутків від оподаткування. Досягти
цього можна лише шляхом поєднання посильних податкових ставок, стабільного
законодавства та ефективного покарання за допущення правопорушень.

112

НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ