13.1. Поняття охорони праці. Нормативно-правові акти з охорони праці

13.1. Поняття охорони праці. Нормативно-правові акти з охорони праці

73
0

Поняття охорони праці. Охорона праці за своєю сутністю є
турбо­тою про людину у процесі використання її праці і розглядається як охорона
працездатності людини1. З іншого боку, відносини щодо охо­рони праці —
невід’ємна складова організації процесу праці, що ство­рює умови для стабільної
та успішної трудової діяльності громадян.

Охорону праці і здоров’я громадян віднесено до пріоритетних
на­прямків соціальної політики України. Так, Конституція України од­ним з
основних соціальних прав громадян визначає право кожного на належні, безпечні й
здорові умови праці, встановлює, що викорис­тання праці жінок і неповнолітніх
на небезпечних для їхнього здоро­в’я роботах забороняється2. Право на охорону
здоров’я закріплено і в Основах законодавства України про охорону здоров’я3.

Охорона здоров’я — це система заходів, спрямованих на
забезпе­чення збереження і розвитку фізіологічних і психологічних функцій,

1              Працездатність
у трудовому праві прийнято розглядати як фактичну основу

юридичної здатності фізичної особи бути учасником трудових
правовідносин

(основу трудової правосуб’єктності). Працездатність — це та
якість, яка дає змо­

гу працівникові виконувати свою трудову функцію. Реалізація
працівником його

трудових прав і обов’язків є по суті юридичною формою
реалізації його праце­

здатності.

Див.: ст. 43 Конституції України.

Див.: ст. 6 Закону України «Основи законодавства
України про охорону здоро­

в’я» від 19 листопада 1992 р. із змінами та
доповненнями.

33

оптимальної працездатності та соціальної активності людини
при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості життя, а
здоров’я — стан повного фізичного, душевного і соціального бла­гополуччя, а не
тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів1.

Право на охорону здоров’я досить широке поняття за колом
суб’єктів, за оцінкою факторів впливу на здоров’я, за завданнями пра­вового
регулювання.

Закон України «Про охорону праці» визначає, що
охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організацій­но-технічних,
санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних за­ходів та засобів,
спрямованих на збереження життя, здоров’я і пра­цездатності людини у процесі
саме трудової діяльності (а не праці, як це було передбачено раніше)2.

Зміст охорони праці розглядають у соціальному, технічному,
ме-дико-біологічному, юридичному, галузевому та вузькоспеціальному аспектах.
Кожен аспект охорони праці має свій зміст і є самостійним напрямком у системі
заходів щодо безпеки життя та здоров’я у про­цесі трудової діяльності.

Соціальний аспект охорони праці передбачає забезпечення все­бічного
соціального розвитку кожної працюючої особи, захист осо­би. Соціальний аспект
охорони праці передбачає визнання пріорите­ту життя та здоров’я людини у
процесі виробничої та трудової діяль­ності. До соціального змісту охорони праці
належить запобігання шкідливим наслідкам, до яких може призвести ігнорування
вимог техніки безпеки та гігієни праці на виробництві. Запобігання шкідли­вим
наслідкам потребує встановлення юридичних гарантій:

надання технічним та санітарним правилам сили правових

норм;

запровадження нагляду та контролю за додержанням норм з

охорони праці;

встановлення відповідальності за невиконання норм з охорони

праці.

Техніко-економічний аспект охорони праці має бути
спрямований на удосконалення засобів праці, техніки та технологій.

Див.:
ст. 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоро­в’я»
від 19 листопада 1992 р. зі змінами та доповненнями.

Див.: ст. 1 Закону України «Про охорону праці» //
Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 2. — Ст. 10.

34

Медико-біологічний аспект охорони праці враховується насампе­ред
при нормуванні праці.

Юридичний аспект охорони праці полягає у забезпеченні права
працівника на життя, охорону здоров’я, на належні, безпечні і здо­рові умови
праці. Охорона праці в юридичному аспекті являє собою правовий інститут, що має
міжгалузевий характер. Норми цього інституту захищають інтереси різних
суб’єктів права: а) робото­давців та працівників, які перебувають з ними у
трудових право­відносинах; б) членів виробничих кооперативів; в) студентів, які
про­ходять виробничу практику; в) громадян, які відбувають покарання за вироком
суду, в період їх роботи в організації та ін. Дія Закону України «Про
охорону праці» поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які
відповідно до законодавства використовують най­ману працю, та на всіх
працюючих1.

Державна політика у сфері охорони праці спрямована на
створен­ня належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещас­ним
випадкам та професійним захворюванням2. До основних право­вих принципів у сфері
охорони праці в Україні належать:

пріоритет охорони життя та здоров’я працівників перед еконо­

мічними інтересами;

повна відповідальність роботодавця за створення належних,

безпечних і здорових умов праці;

соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди

особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві
та

професійних захворювань;

компетентність діяльності щодо забезпечення охорони праці;

двосторонній зобов’язуючий (і працівника, і роботодавця) ха­

рактер діяльності щодо додержання норм з охорони праці;

встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підпри­

ємств та суб’єктів підприємницької діяльності незалежно від

форм власності та видів діяльності;

встановлення та гарантування заходів самозахисту прав праців­

ників на здорові та безпечні умови праці;

обов’язковість відшкодування шкоди, заподіяної працівникові

у зв’язку з виконанням трудових обов’язків;

1              Див.:
ст. 3 Закону України «Про охорону праці».

2              Див.: ст. 4 Закону України «Про охорону
праці».

35

• соціальне страхування ризику втрати працездатності та
трудо­вого доходу у зв’язку з нещасним випадком чи професійним за­хворюванням.

Загальним об’єктом охорони праці є працездатність як
специфічна якість особи, тому для трудового права важливе значення має оцінка
професійної працездатності особи (якісна характеристика здатності до певних
видів діяльності та кількісна характеристика допустимих обсягів навантаження).
Це дає можливість обмежити для конкретних категорій працівників виконання
певних видів трудової діяльності чи знизити трудове навантаження (наприклад,
для неповнолітніх, жінок, інвалідів).

Обмеження (заборони) виконання окремих видів трудової діяль­ності
реалізуються як при прийнятті на роботу, так і у процесі здійснення трудової
діяльності особи (наприклад, за наслідками ме­дичних оглядів окремих категорій
працівників тощо). Зниження тру­дового навантаження може виявлятися у
встановленні певного режи­му праці та відпочинку, зниженні норм виробітку,
забороні залучен­ня до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні,
виконанні роботи за сумісництвом тощо.

Таким чином, як міжгалузевий інститут охорона праці є
цілісною системою норм різної галузевої належності, що регулює спеціальні
заходи з охорони здоров’я окремих категорій громадян, зайнятих у сфері праці,
від несприятливого впливу виробничих факторів на їхню працездатність.

Останнім часом у сфері охорони праці визначаються стандарти
вимог, які є обов’язковими для всіх роботодавців, удосконалюється механізм
управління національною системою охорони праці, дер­жавного нагляду за
додержанням законодавства щодо охорони праці в Україні.

Галузевий та вузькоспеціальний аспекти охорони праці. У юри­дичній
літературі поняття «охорона праці» в галузевому аспекті роз­глядається
в широкому і вузькому значенні. У широкому значенні під охороною праці
розуміють фактично трудове право в цілому, тому що його норми враховують і
захищають переважно права та інтере­си працівників (як система всіх норм, що
встановлені в інтересах пра­цівників). У вузькоспеціальному значенні під
охороною праці розу­міють норми інституту трудового права, що містяться в
різних дже­релах права. До них належать:

36

норми, що містять вимоги щодо забезпечення здорових і безпеч­

них умов роботи, запобігають виробничому травматизму, за­

гальним та професійним захворюванням;

норми, що гарантують право працівника на працю в умовах, які

відповідають вимогам безпеки та гігієни, захист працівника в
разі

отримання травми чи захворювання у період роботи, а також

травм та захворювань, які пов’язані з виконанням його трудо­

вих обов’язків;

норми, що забезпечують участь працівників та професійних спі­

лок у встановленні умов праці;

норми, що забезпечують здійснення нагляду та контролю за ре­

алізацією зазначених вимог у сфері охорони праці;

норми, що визначають відповідальність за порушення у сфері

охорони праці.

Слід врахувати, що особливістю змісту норм і правил з
охорони праці є припис їх додержуватися.

Нормативно-правові акти з охорони праці1. Підсистема джерел
трудового права з охорони праці у цілому відповідає структурі та ха­рактеристикам
усієї системи джерел трудового права України. Про­те вона має певні особливості.
Так, поряд з основоположними норма­тивно-правовими актами, які визначають
політику України у сфері правового регулювання охорони праці, питання охорони
праці регу­люються великою кількістю підзаконних нормативно-правових актів.
Підзаконні нормативно-правові акти у сфері охорони праці різняться видами і
мають певну специфіку щодо змісту відображених у них вимог. За напрямками
забезпечення охорони праці норматив­но-правові акти прийнято групувати на такі
види: організаційно-технічні; санітарно-гігієнічні; соціально-економічні;
лікувально-профілактичні; реабілітаційні.

Нормативно-правові акти з охорони праці охоплюють правила,
норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші доку-

1
Законодавство про охорону праці складається з Конституції України, КЗпП, за­конів
України «Про охорону праці», «Про загальнообов’язкове державне
со­ціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного за­хворювання,
які спричинили втрату працездатності», інших законів України та прийнятих
відповідно до них нормативно-правових актів. Слід врахувати: якщо міжнародним
договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Ра­дою України,
встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про
охорону праці, то застосовуються норми міжнародного договору.

37

менти, обов’язкові для виконання. В нормативно-правових
актах представлені різні види норм права (охоронні, регулятивні, захисні,
дефінітивні та ін.).

З метою усунення причин, які можуть викликати небезпечні для
життя і здоров’я працівника ситуації, нормативно-правові акти з охорони праці
визначають, що саме роботодавець має виконувати у сфері безпеки праці.
Положення цих вимог стосуються усіх компо­нентів виробничого процесу: якості
обладнання, оснащення робочих місць засобами колективного та індивідуального
захисту, прийомів безпечного ведення робіт, методів нейтралізації факторів
небезпеч­ного та шкідливого впливу на працівника, порядку та розмірів ком­пенсації
за несприятливі умови праці та заподіяну здоров’ю шкоду.

Особливістю норм, що становлять інститут охорони праці, є
включення до їх змісту вимог технічного характеру (виступають або диспозиціями
регулятивних норм, або гіпотезою охоронних норм). Вони становлять зміст норм
дисципліни праці і норм матеріальної відповідальності. Тому зазначені норми
спираються на санкції дис­циплінарної та матеріальної відповідальності, а також
на санкції ад­міністративної та кримінальної відповідальності.

Розробка та прийняття нових, перегляд і скасування чинних
нор­мативно-правових актів з охорони праці провадиться спеціально уповноваженим
центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці за участю
професійних спілок і Фонду соціального страхування від нещасних випадків та за
погодженням з органами державного нагляду за охороною праці.

Санітарні правила та норми затверджуються спеціально уповно­важеним
центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

Нормативно-правові акти з охорони праці переглядаються в
міру впровадження досягнень науки і техніки, що сприяють поліпшенню безпеки,
гігієни праці та виробничого середовища, але не рідше одно­го разу на десять
років.

Стандарти, технічні умови та інші документи на засоби праці
і технологічні процеси повинні містити вимоги щодо охорони праці і
погоджуватися з органами державного нагляду за охороною праці.

Слід враховувати, що кожний орган виконавчої влади, що має
право нормотворчості з охорони праці, затверджує і запроваджує установлені ним
види правових актів. Наприклад, до підзаконних актів, що регулюють безпеку праці,
належать стандарти, норми та правила пожежної безпеки, інструкції тощо.

38

Окремим блоком нормативних актів, які регулюють питання без­пеки
праці, є норми і правила у галузі використання атомної енергії.

У разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих
для здоров’я умов праці роботодавець зобов’язаний повідомити про це відповідний
орган державного нагляду за охороною праці. Він може звернутися до зазначеного
органу з клопотанням про встанов­лення необхідного строку для виконання заходів
щодо приведення умов праці на конкретному виробництві чи робочому місці до нор­мативних
вимог.

Відповідний орган державного нагляду за охороною праці роз­глядає
клопотання роботодавця, здійснює у разі потреби експертизу запланованих
заходів, визначає їх достатність і за наявності підстав може, як виняток,
прийняти рішення про встановлення іншого стро­ку застосування вимог нормативних
актів з охорони праці. Робото­давець зобов’язаний невідкладно повідомити
заінтересованих праці­вників про рішення зазначеного органу державного нагляду
за охо­роною праці.

Роботодавець стосовно конкретних виробничих умов розробляє
інструкції з техніки безпеки на підставі, як правило, Типових інструкцій. В
інструкціях міститься комплекс вимог, виконання яких обов’язкове для конкретної
організації.

Питання стимулювання охорони праці включаються і в акти со­ціального
партнерства, локальні нормативно-правові акти. Соціаль­но-партнерські угоди,
колективні договори доповнюють систему дже­рел трудового права у частині
регулювання трудових відносин у сфері охорони праці, відображають погоджені
вимоги соціальних партнерів. У колективному договорі (угоді, трудовому
договорі) сторони перед­бачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у
сфері охоро­ни праці на рівні не нижчому за передбачений законодавством, їхні
обов’язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів
безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підви­щення існуючого рівня
охорони праці, запобігання випадкам вироб­ничого травматизму, професійним
захворюванням і аваріям.

Закон України «Про охорону праці» визначає основні
положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх жит­тя і
здоров’я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здо­рові умови
праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між
роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого
середовища і встановлює єдиний поря-

39

док організації охорони праці в Україні. Закон України
«Про охоро­ну праці» складається з дев’яти розділів, що містять
загальні поло­ження з охорони праці, гарантії прав на охорону праці,
організацію охорони праці, стимулювання охорони праці, нормативно-правові акти
з охорони праці, державне управління охороною праці, держав­ного нагляду та
громадський контроль за охороною праці, відпові­дальність за порушення
законодавства про охорону праці та при­кінцеві положення.

Нормативно-правові акти з охорони праці є обов’язковими для
виконання у виробничих майстернях, лабораторіях, цехах, на дільни­цях та в
інших місцях трудового і професійного навчання, облашто-ваних у будь-яких
навчальних закладах.

Організація охорони праці на зазначених об’єктах, а також
поря­док розслідування та обліку нещасних випадків з учнями і студента­ми під
час трудового та професійного навчання у навчальних закла­дах визначаються
центральним органом виконавчої влади у сфері ос­віти та науки за погодженням з
відповідним профспілковим органом. До учнів і студентів, які проходять трудове
і професійне навчання (виробничу практику) на підприємствах під керівництвом їх
персона­лу, застосовується законодавство про охорону праці у такому ж по­рядку,
що й до працівників підприємства.

НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ