Главная

Разделы


Теория государства и права
Аграрное право
Государственное право зарубежных стран
Семейное право
Судебные и правоохранительные органы
Криминальное право
История государства и права России
Административное право
Гражданское право
Конституционное право России
История государства и права зарубежных стран
История государства и права Украины
Банковское право
Правовое регулирование деятельности органов ГНС
Юридическая психология
Финансовое право
Юридическая деонтология
Трудовое право
Предпринимательское право
Конституционное право Украины
Разное
История учений о государстве и праве
Уголовное право
Транспортное право
Авторское право
Жилищное право
Международное право
Международное право
Наследственное право
Налоговое право
Экологическое право
Медицинское право
Информационное право
Судебное право
Страховое право
Торговое право
Хозяйственное право
Муниципальное право
Договорное право
Частное право

  • Вопросы
  • Советы
  • Заметки
  • Статьи

  • «все книги     «к разделу      «содержание      Глав: 19      Главы: <   6.  7.  8.  9.  10.  11.  12.  13.  14.  15.  16. > 

    Глава IX ПЕНСІЇ В РАЗІ ВТРАТИ ГОДУВАЛЬНИКА

    §1. Поняття й особливості пенсії в разі втрати годувальника

    Поняття пенсії в разі втрати годувальника зв'язуєть­ся з необхідністю забезпечення непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника. Даний вид пенсії роз­глядається як самостійний, і, як кожен вид пенсії, має своє визначення поняття. Під пенсією в разі втрати годувальника розуміються щомісячні виплати з Пен­сійного фонду, призначувані в зв'язку зі втратою го-

    ду вальншш^^працездаттшм членам сім'ї, що перебу­вали на утриманні померлого, у розмірах, співвіднесе­них з його минулим заробітком.

    Головна особливість пенсії в разіТзтрати годуваль­ника полягає в тім, що пенсійне забезпечення членів сім'ї носить похідний характер від права на пенсію"

    інпюї особи, що оула годувальником. Смерть позбав­ляє сім'ю померлого доходів від його професійної ді­яльності. У цьому випадку держава, виявляючи гуман­ність, робить допомогу сім'ї, що понесла в зв'язку зі смертю годувальника втрату засобів існування. Розмір матеріального забезпечення членів сім'ї (пенсії) зале­жить від розміру заробітку померлого.

    Право на пенсію в разі втрати годувальника мають усі сім'ї, чиї годувальники належали до категорій осіб, що підлягали загальнообов'язковому державному соціально­му страхуванню. Суспільно корисна діяльність годуваль­ника могла бути за своїм характером різною, але саме

    209

    такою, з якою закон пов язує при визначених інших умовах можливість пенсійного забезпечення (трудова діяльність працівника, служба в армії, навчання, вико­нання державних чи суспільних обов'язків, громадсь­кого обов'язку і т.д.). У ряді випадків закон висуває виз­начені вимоги до тривалості трудової діяльності, нав­чання, служби в армії чи в органах внутрішніх справ померлого годувальника. На пенсійне забезпечення членів сім'ї впливає причина смерті годувальника, а іноді і час ЇЇ.

    Коло осіб, що мають право на пенсію в зв'язку зі смертю годувальника, й умови її призначення визна­чені законодавством. До числа членів сім'ї, яким при­значається пенсія, відносяться насамперед непраце- родичі померлого: діти, у тому числі уси-

    новлені, пасинки і падчірки; брати, сестри, онуки, що не досягли 18 років і не мають працездатних батьків; чоловіки (дружина, чоловік), батьки (мати, батько); уси­новителі, вітчим, мачуха, дід, бабуся померлого. Перера-**х<5ваний склад членів сім'ї не збігається з традиційним колом сім'ї, встановленим у цивільній, сімейній і іншій галузях права. У пенсійному праві склалося своєрідне і більш широке поняття «пенсійної* сім'ї як сукупності тих членів сім'ї померлого годувальника, що підляга­ють, за певних умов, пенсійному забезпеченню у випадку смерті годувальника.

    У цілому в нашій країні прийнятий один із самих широких переліків членів сім'ї, що підлягають пенсій­ному забезпеченню. У багатьох зарубіжних країнах у коло осіб, що мають право на пенсію в разі втрати го­дувальника, включені лише чоловік (дружина), який пе­режив, і діти.

    Розглядаючи склад членів сім'ї, що мають право на пенсію в разі втрати годувальника, в юридичній літера­турі звичайно порушуються питання про те, хто є суб'ек-том забезпечення: сім'я в цілому, якій установлюєть-"сїГпєнсія," чи кожен її член. Частіше суб'єктом виз­нається сім'я в цілому, а не окремі її члени, оскільки пенсія встановлюється на всю сім'ю. Хоча до цього пра­во на пенсію визначається у відношенні кожного її чле-

    210

    на. Це випливає з положень Закону України «Про пен-сійне лабездечвндя^^ ст. 48 якого говорить: «На всіх

    ;ЧЛЄНІВ СІМ'Ї.  ШО мяттт. ттрядп яя         ^

    одші__з_агадь«а пенсія».

    Разом з тим, питання про пенсійне забезпечення членів сім'ї вирішується з обліком їхнього правового положення, закріпленого в законодавстві про шлюб та сім'ю. За допомогою законодавства забезпечується ре­алізація права на пенсію, його охорона і відновлення (у випадку порушення). Тому, поряд з нормами права соціального забезпечення, застосовуються і деякі поло­ження інститутів сімейного права, знання яких необ­хідно для розгляду питань пенсійного забезпечення.

    Найбільш часто пенсією забезпечуються діти в зв'яз­ку зі смертю одного чи обох батьків. Батьками дитини визнаються особи, зазначені у свідоцтві про народжен­ня. Правові норми про шлюб та сім'ю установлюють взаємні права й обов'язки батьків і дітей. Право на пенсію у дітей виникає в зв'язку зі смертю коленого з батьків.

    Якщо дитина народилася після смерті особи, що пе­ребувала у шлюбі з матір'ю, померлий може бути запи­саний його батьком за умови, що з дня смерті до дня народження дитини пройшло не більше десяти місяців.

    Права дітей, народжених у шлюбі, визнаному згодом недійсним, прирівнюються до прав дітей, народжених у зареєстрованому шлюбі. Вони мають рівне право з іншими дітьми на пенсію на випадок утрати годуваль­ника. Нарівні з тими, хто народжений у зареєстрова­ному шлюбі, право на пенсію також мають діти, що на­родилися від батьків, що не перебували між собою в зареєстрованому шлюбі, якщо померлий значиться по відповідних даних в органах РАГСу їх батьком.

    У випадках визнання батьківства в органах РАГСу чи встановлення його в судовому порядку діти мають ті ж права й обов'язки стосовно батьків і їх родичів, що і діти, що народилися від осіб, що перебували в шлюбі між собою. Органи РАГСу встановлюють батьківство при наявності спільної заяви батька і матері дитини, народженої в незареєстрованому шлюбі. Час народжен-

    211

    ня дитини і її вік не мають значення для встановлен­ня цього факту.

    Якщо ж батьки не подавали в органи РАГСу спільної заяви про визнання батьківства, воно може бути вста­новлене в судовому порядку. Як доказ батьківства суд бере до уваги спільне проживання і ведення загально­го господарства матір'ю дитини і відповідачем до на­родження дитини, чи спільне виховання або утриман­ня ними дитини, чи доказу, з вірогідністю підтверджу­ючи визнання відповідачем батьківства. У випадку смерті особи, що утримувала дитину і визнавала себе йо­го батьком, факт визнання його батьком, факт визнан­ня їм батьківства може бути встановлений у судовому порядку особливого провадження.

    У судовому рішенні повинні міститися відомості, необхідні для реєстрації встановлення батьківства в ор­ганах запису актів цивільного стану. Таким чином, рішення суду про встановлення даного факту не замі­няє собою документів, що видаються органами РАГСу, а служить лише підставою для одержання відповідних документів від цих органів.

    Органи РАГСу вносять відповідні записи про бать­ка у свідоцтво про народження дитини на підставі заяви обох батьків чи судового рішення.

    При позбавленні батька чи матері або обох батьківсь­ких прав діти не втрачають права на пенсію у випадку їх смерті.

    Усиновленим пенсія призначається нарівні з рідни­ми дітьми, але треба мати на увазі, що вони не здобува­ють права на одержання пенсії в зв'язку зі смертю своїх батьків. Однак якщо вони таке право мали до усинов­лення, воно зберігається за ними і після нього. Усинов­лений, що одержує пенсію в зв'язку зі смертю батька чи матері, чи має на неї право, у випадку смерті усино­вителя вправі вибрати пенсію з нагоди смерті одного з батьків чи усиновителя.

    Усиновлення (удочеріння) являє собою юридичний акт, що встановлює між усиновлювачами і всиновленим такі ж відносини, як між батьками і дітьми. Факт уси­новлення фіксується в рішенні виконавчого комітету

    212

    районної (міської) ради чи районної (міської) держав­ної адміністрації і реєструється в органах РАГСу.

    За неможливості отримати належні документи, які посвідчували б усиновлення, чи відновити загублені або знищені документи про усиновлення, факт реєстрації усиновлення може бути встановлений судом у поряд­ку особливого провадження. У той же час справи про встановлення самого факту усиновлення після смерті усиновленого чи усиновителя, якщо при житті усинов­лення не було оформлено належним чином, судами до розгляду не приймаються. У зв'язку з цим треба роз­різняти два зовсім різних поняття: «факт усиновлен­ня» і «факт реєстрації усиновлення». У судовому по­рядку може бути установлений факт реєстрації усинов­лення, але не факт самого усиновлення.

    Вступ до шлюбу особи, в якої є діти, створює між дітьми та вітчимом відносини свояцтва. Отже, паси­нок — це нерідний син, а падчірка — нерідна дочка одного з подружжя. Пасинок і падчірка, якщо вони не одержували аліментів від батьків, користуються правом на пенсію в разі смерті вітчима чи мачухи нарівні з рідними дітьми.

    До непрацездатних членів сім'ї, що мають право на пенсію в разі втрати годувальника, також відносяться батьки (батько, мати), дідусь і бабуся, причому останні — при відсутності осіб, що за законом зобов'язані їх ут­римувати. До таких осіб відносяться в першу чергу їхні діти І чоловік, а також брати, сестри й онуки. Батьки вважаються непрацездатними, якщо вони досягли пен­сійного віку, або визнані у встановленому порядку інва­лідами І, II чи III групи.' Не має значення, коли бать­ки стали непрацездатними: до чи після смерті году­вальника. Усиновителі користуються правом на пен­сію нарівні з батьками.

    Людина, що пережила (вдова, вдівець), має право на пенсію, якщо вона досягла пенсійного віку чи є інвалі­дом на день смерті.

    1 Див.: Стст. 32, 80, 81, 95, 96 Кодексу про шлюб та сім'ю Ук­раїни.

    213

    Право на пенсію в разі втрати годувальника незалеж­но від віку і фактичного стану працездатності має один з батьків (або чоловік), якщо він зайнятий доглядом за дітьми, братами чи сестрами, онуками померлого году­вальника, що не досягли восьми років, і не працює. Як­що чоловік у період одержання пенсії на цих підставах став інвалідом чи досяг певного віку (хоча б і після то­го, як минуло п'ять років із дня смерті годувальника), виплата пенсії йому продовжується відповідно протягом усього часу непрацездатності чи довічно.

    Шлюбні відносини повинні бути засвідчені свідчен­ням про шлюб, а у певних випадках — рішенням суду.

    Якщо документи про реєстрацію шлюбу втрачені і відновити їх неможливо, факт реєстрації шлюбу може бути встановлений у судовому порядку.

    До числа осіб, яким призначається пенсія в разі втра­ти годувальника, входять також деякі інші члени сім'ї померлого — вітчим і мачуха, якщо вони виховували чи утримували померлого пасинка чи падчірку не мен­ше 5 років. У свою чергу, пасинок чи падчірка мають право на пенсію, якщо вони не одержували аліментів від батьків.

    § 2. Умови призначення пенсії в разі втрати годувальника

    Законодавство називає три основних умови призна­чення пенсії в разі втрати годувальника: смерть году­вальника, непрацездатність членів сім'ї й утримання. Усі три умови повинні бути відповідним чином доку­ментально підтверджені.

    ^fff.puin. умова ■— втрата годувальника. Під термі­ном «втрата годувальника» розуміється смерть, безвісна відсутність чи пропажа громадянина без звістки, за­свідчені у встановленому порядку РАГСом, судом чи іншими органами.

    Факт смерті громадянина підтверджується, як пра­вило, свідоцтвом, виданим органом реєстрації актів гро­мадянського стану (РАГСу), а військовослужбовців —

    214

    документом, отриманим від військової частини чи військкомату іншої військової установи. Заява про реє­страцію смерті повинна бути зроблена протягом трьох діб, але не пізніше п'яти діб з дня настання смерті чи виявлення трупа або одержання висновку судово-медич­ної експертизи чи прокурора. Місцем реєстрації смерті є останнє місце проживання померлого, а у випадку ого­лошення судом померлим — місце проживання заяв­ника.

    Безвісна відсутність — це засвідчений відповідно до закону факт тривалої відсутності громадянина в місці його проживання, установлюваний при неотриманні протягом визначеного часу яких-небудь відомостей про відсутнього. Громадянин може бути визнаний безвісно відсутнім, якщо протягом одного року в місці його постійного проживання немає відомостей про те, де він перебуває. Визнання громадянина безвісно відсутнім провадиться в судовому порядку і регулюється норма­ми Цивільно-процесуального кодексу України. Не мо­жуть бути визнані безвісно відсутніми громадяни, що ховаються від суду чи слідства, якщо розшук їх продов­жується.

    Громадянин може бути в судовому порядку оголоше­ний померлим, якщо в місці його постійного проживан­ня немає відомостей про місце його перебування про­тягом 3 років, а якщо він пропав без звістки при об­ставинах, що загрожують смертю чи дають підставу припускати його загибель від певного нещасного випад­ку,— протягом 6 місяців. Військовослужбовець чи ін­ший громадянин, що пропав без звістки в зв'язку з во­єнними діями, може бути в судовому порядку оголоше­ний померлим не раніше ніж після закінчення двох років із дня закінчення воєнних дій. Днем смерті гро­мадянина, оголошеного померлим, вважається день на­буття законної сили рішення суду про оголошення його померлим. У випадку оголошення померлим громадя­нина, що пропав без звістки при обставинах, що загро­жують смертю чи дають підставу припускати його за­гибель від певного нещасного випадку, суд може виз-

    215

    нати днем смерті цього громадянина день його перед­бачуваної загибелі.

    У разі з'явлення або виявлення місцеперебування громадянина, оголошеного померлим чи безвісно від­сутнім, відповідне рішення скасовується судом.1 Копію рішення суд направляє органу запису актів громадсь­кого стану за місцем проживання заявника для ану­лювання запису про смерть.

    Пенсія з нагоди безвісної відсутності годувальника призначається незалежно від того, коли встановлена йо­го безвісна відсутність. Виплата пенсії родині припи­няється, якщо громадянин, який вважався безвісно відсутнім чи оголошений померлим, з'явився чи вияв­лене його місцеперебування.

    Дпщою умовою призначення пенсії в разі втрати го­дувальника є непрацездатність членів сім'ї. їх склад. Во­на встановлена пенсійним законодавством і про це вже говорилося. Але необхідно звернути увагу на деякі деталі цієї умови. «Непрацездатність», як одна з умов призначення пенсії в разі втрати годувальника, охоп­лює всілякі категорії осіб і соціальні явища. У той же час, для кожної з цих категорій установлюються додат­кові умови реалізації права на пенсію в разі втрати го­дувальника. Так, діти, брати, сестри й онуки померлого годувальника старше 18 років мають право на пенсію, якщо вони стали інвалідами до досягнення цього віку.

    Братам, сестрам і онукам пенсія в разі втрати году­вальника призначається лише за умови, якщо в них немає працездатних батьків. При наявності хоча б од­ного працездатного батька зазначені особи право на пенсію не здобувають. Пенсія призначається як рідним (повнорідним) братам і сестрам померлого, так і непов-норідним братам і сестрам (один батько, різні матері чи одна мати, різні батьки). Зведені брати І сестри (у них різні матері і батьки) у спорідненні один з одним не перебувають і ніякими правами й обов'язками у від­ношенні один до одного не володіють.

    1 Див.: Стст. 21, 22 Цивільного кодексу України.

    216

    Дружина (чи чоловік) померлого має право на пен­сію, якщо вона досягла пенсійного віку чи стала інва­лідом. Пенсія, призначена на випадок смерті чоловіка, зберігається і при вступі в новий шлюб. Якщо до дня вступу в новий шлюб пенсія не була призначена, то зго­дом вона вже не може бути призначена.

    Для призначення пенсії в разі втрати годувальни­ка необхідно, щоб той, хто звернувся за нею, був не тільки непрацездатним, але і при житті годувальника перебу­вав на його утриманні. Утримання — одна з обов'яз­кових умов для призначення пенсії в разі втрати го­дувальника.

    Відповідно до законодавства члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони знаходилися на його повному утриманні чи одержу&іХЯи ~тд ТіьоЩ допомогу, що оула для них тгос-— тпійним і основним джерелом засобів до існування.    ~—

    При вирішенні питання, чи був той Г хТо "звернувся за пенсією, утриманцем померлого, потрібно встановити, чи носила його допомога, що надавалася, постійний харак­тер і який її обсяг у порівнянні з іншими доходами даної особи. Так, одержання членом сім'ї пенсії, сти­пендії чи заробітку не може перешкодити визнанню його утриманцем, якщо основним і постійним джере­лом коштів до існування все-таки була допомога помер­лого, а не перераховані вище доходи.

    Діти вважаються утриманцями кожного з батьків не­залежно від розміру їхнього заробітку чи іншого дохо­ду. Діти непрацюючої матері, що займається домашнім господарством, також визнаються її утриманцями.

    Діти визнаються утриманцями особи, що виплачує на їх утримання аліменти, хоча б і в невеликих розмірах чи нерегулярно. Бони вважаються утриманцями й у то­му випадку, якщо документи про стягнення аліментів відсутні, тому що ця обставина свідчить про добровільне виконання громадянином обов'язків по утриманню

    дітей.

    Спільне проживання з годувальником не є обов'яз­ковою умовою для визнання утримання. Якщо той, хто звернувся за пенсією, проживав роздільно з померлим

    217

    годувальником (наприклад, у різних містах чи райо­нах), питання про утримання зважується на загальних підставах, тобто в залежності від того, чи була допомога померлого постійним і основним джерелом коштів до існування цього члена родини.

    Перебування на утриманні померлого годувальника підтверджується довідкою ЖЕКу чи сільської (селищ­ної) ради. Довідка повинна бути підтверджена актом обстеження, складеним комісією районного (міського) управління соціального захисту населення за участю представника ЖЕКу. При відсутності відповідних до­кументів і неможливості їхнього відновлення факт пе­ребування на утриманні встановлює суд.

    До умов призначення пенсій сім'ям можна віднес­ти час і причину смерті годувальника. Пенсія призна­чається незалежно від того, коли вмер годувальник — у період роботи чи після її припинення. Пенсія чле­нам сім'ї померлого годувальника внаслідок загального захворювання призначається, якщо годувальник до дня смерті мав стаж роботи, що був би необхідним йому для встановлення пенсії з інвалідності. Якщо смерть насту­пила від трудового каліцтва чи професійного захворю­вання, то членам його сім'ї пенсія призначається не­залежно від стажу роботи годувальника.

    Для призначення пенсії в разі втрати годувальни­ка не обов'язково, щоб утримання мало місце в останній період його життя, не має також значення за загальним правилом і тривалість утримання. Отже, у залежності від конкретних обставин утриманцем може бути виз­нана особа, що знаходилася на утриманні нетривалий час чи перестала одержувати допомогу незадовго до смерті годувальника, наприклад у зв'язку з його хво­робою.

    Іноді виникає питання: чи вважається член сім'ї ут­риманцем, якщо при житті годувальника він був пра­цездатним?

    За загальним правилом дана обставина не виклю­чає можливості встановлення факту утримання.

    Пенсія в разі втрати годувальника може бути при­значена непрацездатним батькам померлого працівни-

    218

    ка, що не перебували на його утриманні. Однак лише в тому випадку, якщо вони згодом утратили джерело коштів до Існування. Питання про наявність чи від­сутність джерела коштів до існування вирішує в кож­ному конкретному випадку управління соціального за­хисту. Вважається, наприклад, що непрацездатні бать­ки не мають коштів до існування, якщо вони не одер­жують пенсію, а діти не можуть надати їм достатню ма­теріальну допомогу.

    Батьки і вдови загиблих у бойових діях військово­службовців мають право на пенсію незалежно від фак­ту утримання і наявності джерела коштів до існуван­ня. Пенсія в разі втрати годувальника встановлюється в процентному відношенні до заробітку померлого го­дувальника. Вона призначається на кожного непрацез­датного члена сім'ї в розмірі 30% 'заробітку годуваль­ника, але не менше соціальної пенсії, установленої для відповідної категорії непрацездатних, а саме 200% мінімальної пенсії за віком — на інваліда І групи; 100% мінімальної пенсії за віком — на Інваліда П групи, інваліда з дитинства І чи II групи, дитини-інваліда у віці до 16 років; а на дітей-учнів, студентів, курсантів, слу­хачів навчальних закладів — до закінчення освіти, але не більше ніж до досягнення ними 23-літнього віку — 50% мінімальної пенсії за віком — на інваліда III гру­пи (крім інвалідів з дитинства), на особу, що досягла віку: чоловік — 60 років, жінка — 55 років і не набу­ли права на трудову пенсію з поважних причин.

    Загальний розмір пенсії на сім'ю в разі втрати го­дувальника залежить від числа членів сім'ї померлого, середнього заробітку і не залежить від причини його смерті (тобто сім'ям, годувальник яких помер внаслі­док загального захворювання, і сім'ям, що втратили го­дувальника внаслідок трудового каліцтва чи професій­ного захворювання, пенсії призначаються в однакових розмірах).

    Пенсії призначаються на кожного непрацездатного члена сім'ї. Обчислення пенсії провадиться за загаль­ними правилами — у процентному відношенні до за­робітку годувальника. Наприклад, якщо в сім'ї два

    219

    непрацездатних, то пенсія в разі втрати годувальника буде визначена в розмірі 60 відсотків його заробітку. Звичайно, на всіх членів сім'ї, що мають право на пен­сію, призначається одна загальна пенсія.

    Однак за вимогою члена сім'ї його частка пенсії мо­же бути виділена і виплачуватися йому окремо, якщо він не проживає разом однією сім'єю.

    Сім'я, що має право на пенсію, може звертатися за нею в будь-який час після смерті чи встановлення безвісної відсутності годувальника без обмеження яким-небудь терміном.

    Пенсія на сім'ю може перевищувати середній заро­біток годувальника.

    Приклад 1. Заробіток годувальника — 180 грн. Склад родини: 2 синів 12 і 16 років, дочка — студентка, 21 рік і працездатна дружина. Пенсія призначається на З дітей. Частка кожного — 54 грн. (30% від 180 грн.), загальний розмір пенсії 162 грн. (54 грн. х 3).

    Приклад 2. Після смерті матері залишилося 5 дітей у віці до 18 років. її заробіток — 130 грн. Частка кож­ного — 39 грн. (30% від 130 грн.) Отже, на кожну ди­тину призначається по 39 грн., а на сім'ю — 195 грн. (39 х 5).

    Приклад 3. Годувальник мав заробіток у сумі 210 грн. Після його смерті залишилося 4 утриманця: 3 непов­нолітні дочки, син 20 років — інвалід II групи.

    Пенсія буде призначена по 30% від середньомісяч­ного заробітку на кожного утриманця, що складе по 59 грн. 86 коп.

    Загальний розмір пенсії складе 59 грн. 86 коп. х 4= = 239,44 грн.

    Приклад 4.

    (З Протоколу № 199 від 10.08.98, Жовтневий відділ соціального захисту м. Одеси)

    Заявник                        Борисюк Діана Микитівна

    Вид пенсії                     в разі втрати годувальника

    Шифр пенсії                           511

    Дата народження          24.05.43 р.

    220

    Стать                            (ж) дружина

    Дата звертання             30.06.98 р.

    Заявник                        Працює

    Причина інвалідності                      Загальне захворювання

    Група інвалідності                          III

    Дата смерті годувальника               30.06.98

    Вік годувальника                            55

    Число утриманців

    (без заявника)                                 1

    Середньомісячний заробіток            123.15000 (31.03.94 р.)

    Кіл. м-ців, що ввійшли

    у розрах. заробітку                         60

    Зараховано стаж                    років міс. днів

    Загальний стаж (повний)       31      8      18 (30.06.98 р.)

    Розрахунок пенсії

    Загальний відсоток розрахунку пенсії

    від заробітку                                   ЗО

    Основний розмір пенсії від

    середнього заробітку                        36.95

    Коеф. підвищення осн.

    розміру пенси                                  1

    Основний розмір пенсії

    з урахуванням коефіцієнта             36.95

    Розмір пенсії з обмеженням            36.95

    Утриманець — син Іван

    Категорія: діти до 18 років             10.10.90 р.

    З 30.06.98           36.950.05            37.00 по 31.10.98 р.

    Призначити відповідно до Закону України щомісяця в сумі:

    Пенсії         Цільової доп.       Роз. допл. Усього

    З 30.06.1998       36.950.05            0.00            37.00

    по 31.10.1998 (З 1.12.2000 р.    41.38                   13.62          55.00)

    При призначенні пенсії з нагоди втрати годуваль­ника встановлені деякі пільги. Наприклад, для сімей, до складу яких входять круглі сироти, а такими вважа­ються діти, що втратили обох батьків, пенсія їм обчис­люється з загальної суми заробітку обох батьків.

    221

    Приклад. Дитина одержувала пенсію в разі смерті батька — 48 грн. (30% від заробітку 160 грн.). Потім померла мати. її заробіток 120 грн., пенсія перерахо­вується з загальної суми заробітку обох батьків і скла­де 59,86 грн.

    І ще одна пільга: пенсія на круглих сиріт і дітей померлої самотньої матері не може бути менше двора­зового розміру соціальної пенсії на кожну дитину.

    Пенсія в разі втрати годувальника встановлюється на весь період, протягом якого член сім'ї вважається непрацездатним: дітям, братам, сестрам, онукам помер­лого годувальника — по досягненні 18 років, а якщо во­ни навчаються у вищому навчальному закладі освіти — до їхнього закінчення, але не довше ніж до досягнен­ня 23 років; членам сім'ї — інвалідам на термін інва­лідності; членам родини, що досягли: чоловіки — 60 ро­ків і жінки — 55 років,— довічно.

    Загальний розмір пенсії сім'ї, що втратила годуваль­ника, може бути змінений у бік зменшення чи збільшен­ня. Наприклад, зменшення може відбутися по досяг­ненні дітьми 18 років, визнанні члена сім'ї працездат­ним, смерті члена сім'ї. І, навпаки, збільшення — при встановленні інвалідності раніше працездатному чле­ну сім'ї, народженні дитини протягом 10 місяців із дня смерті годувальника, а також перерахунку пенсії. Від­повідні зміни провадяться з першого числа місяця, що випливає за тим місяцем, у якому наступили ці обста­вини.

    Приклад 1. Студенту Одеського університету, що от­римував пенсію в зв'язку зі смертю батька, 5 червня 2000 року виповнилося 23 роки. Виплата пенсії припинена з 1 липня.

    Приклад 2. Пенсія призначена на дитину, що не до­сягла 8 років, і вдові померлого, не працюючій і зайнятій доглядом за дитиною. 11 лютого 2000 року дитині ви­повнилося 8 років. Розмір пенсії змінюється з 1 берез­ня (раніше вона виплачувалася на двох, тепер тільки на одну дитину).

    Пенсія в разі втрати годувальника завжди виплачу­ється в повному розмірі, незалежно від заробітку чи іншого доходу пенсіонера.

    Приклад 3. 56-літня вдова померлого годувальника влаштувалася на роботу з заробітком 150 грн. Пенсія за померлого чоловіка виплачується їй цілком.

    Такі загальні положення пенсійного забезпечення сімей, що втратили годувальника. Хоча^приздійс пенні пр.нсіпнлапния необхідно враховувати U особливості статусу пенсіонерів. Вони визначаються в умовах при­значення пенсії окремим категоріям сімей. А умови, у свою чергу, залежать від того, за яким нормативним ак­том встановлюється пенсія, до якої категорії належав по­мерлий годувальник. Так, пенсійне забезпечення кадро­вих військових (військовослужбовців офіцерського скла­ду і контрактників) регулюється окремим нормативним актом — Законом України від 9 квітня 1992 р.1

    Відповідно до цього Закону пенсія сім'ям військо­вослужбовців призначається, якщо годувальник помер (загинув) під час проходження служби, чи не пізніше трьох місяців із дня звільнення зі служби або пізніше цього терміну, але внаслідок поранення, контузії, ка­ліцтва чи захворювання, отриманих у період проход­ження служби. Пенсії призначаються у всіх випадках, незалежно від тривалості військової служби і поперед­ньої роботи, навчання військовослужбовця. Розмір пенсії залежить від причини смерті (загибелі) військо­вослужбовця, військового звання, грошового забезпечен­ня (середнього заробітку). Членам сімей військовос­лужбовців, що загинули при захисті Батьківщини, лік­відації наслідків Чорнобильської катастрофи, під час бойових дій у мирний час чи при виконанні інших обов'язків військової служби, пенсії призначаються в підвищених розмірах (40% заробітку на кожного не­працездатного члена сім'ї). Сім'ям військовослуж-

    1 Див.: Відомості Верховної Ради України, 1992,— № 29.— Ст. 399; 1994.— №24.— Ст. 178; 1995.— №16.— Ст. 111; 1996.— № 17.— Ст. 73; 1998.— № 26.— Ст. 149.

    222

    223

    бовців, що померли внаслідок каліцтва, отриманого в зв'язку з нещасним випадком, не зв'язаним з вико­нанням обов'язків військової служби, чи внаслідок за­хворювання, зв'язаного з проходженням військової служби,— ЗО відсотків заробітку на кожного непра­цездатного члена сім'ї.

    Установлені законодавством порядок І норми пен­сійного забезпечення для сімей кадрових військових по­ширюються і на сім'ї померлих (загиблих) годуваль­ників з числа начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

    Що стосується пенсійного забезпечення сімей військовослужбовців термінової служби, то їм пенсія призначається в органах соціального захисту за нор­мами і правилами, встановленими Законом України ♦Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ».

    Обчислення пенсій сім'ям померлих військовослуж­бовців термінової служби провадиться з того заробітку, що вони одержували до призову в армію чи після звільнення з неї до звертання за пенсією, або із серед­ньомісячного грошового забезпечення військовослуж­бовця в період проходження служби за контрактом.

    Якщо військовослужбовець не працював до призову в армію і після звільнення з неї, то пенсія сім'ї помер­лого годувальника встановлюється в мінімальному розмірі, встановленому законодавством.

    Ці й інші види пенсій військовослужбовцям і чле­нам їх сімей періодично підвищуються. Так, з 1 січня 1996 р. підвищені пенсії сім'ям військовослужбовців у зв'язку з втратою годувальника:

    — членам сімей військовослужбовців, учасників бой­ових дій, що загинули (пропали без звістки), а також вдовам померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, що не вступили в повторний шлюб,— на 150 відсотків мінімальної пенсії за віком;

    —  дружинам (чоловікам) померлих учасників війни, партизанів і підпільників, визнаних при житті інвалі-

    224

    дами від загального захворювання, трудового каліцтва і з інших причин, що не вступили в повторний шлюб,— на 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Пенсійне забезпечення сімей, що втратили году­вальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, регу­люється Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорно­бильської катастрофи» у редакції від 19 грудня 1991 р. з наступними змінами.1

    JIpaBp на пенсію за цим Законом мають сім'ї, що втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварііГТсім'ї, що потерпіли від наслідків Чор-' нобильської катастрофи.

    Сім'ям, що постраждали в Чорнобильській аварії, при­значаються пенсії і щомісячні компенсації за втрату годувальника в результаті цієї аварії. Щомісячна ком-йенсаТїїявиплачується на кожного непрацездатного члена сім'ї, що перебував на утриманні померлого го­дувальника, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, незалежно від пенсії, встановленої законодав-ством. Щомісячна компенсація сім'ям за втрату году­вальника виплачується цілком, незалежно від заробіт­ку, пенсії чи іншого доходу.

    Деякі особливості існують і при призначенні пенсій в разі втрати годувальника сім'ям державних служ­бовців, суддів, прокурорсько-слідчих працівників, посадо­вих осіб митних органів і народних депутатів Украї­ни. Ці особливості полягають в розмірі пенсій і поряд­ку їхнього призначення. Наприклад, відповідно до За­кону України «Про статус суддів»2 у випадку загибелі (смерті) судді, у тому числі у відставці, внаслідок служ­бових обов'язків, непрацездатним членам сім'ї, що

    1  Див.: Відомості Верховної Ради України, 1991.— № 16,— Ст. 200; 1992.— № 13.— Ст. 178; № 37.— Ст. 543; 1996.— № 35.— Ст. 163; 1997.— № 6.— Ст. 45; 1998.— № 21.— Ст. 109.

    2  Відомості Верховної Ради України, 1993.— № 8.— Ст. 56; 1994.— № 22.— Ст. 142; № 26.— Ст. 203; 1995.— № 4.— Ст. 268; 1996.— № 25.— Ст. 105.

    225

    знаходились на його утриманні, щомісяця виплачуєть­ся компенсація в розмірі різниці між частиною заро­бітку загиблого, що приходився на їхню частку, і при­значеною пенсією в разі втрати годувальника без обліку одноразової допомоги.

    У Законі України «Про прокуратуру»1 трохи інший порядок пенсійного забезпечення сімей, що втратили годувальника: у випадку загибелі прокурорсько-слідчо­го працівника в зв'язку з виконанням службових обо­в'язків сім'ї чи утриманцям загиблого призначається пенсія в розмірі місячного посадового окладу загибло­го працівника.

    Сім'ям посадових осіб митних органів, народних депутатів України пенсії в разі втрати годувальника призначаються за нормами загального пенсійного за-

    Еонодавства. Право на пенсію в разі утрати годувальника мають хакож сім'ї учнів, осіб, що загинули в зв'язку з вико­нанням державних чи суспільних обов'язків чи у зв'яз­ку з виконанням громадського обов'язку.

    Пенсії зазначеним сім'ям призначаються в тих же розмірах, що й іншим категоріям сімей (ЗО відсотків заробітку померлого годувальника на кожного непра­цездатного члена сім'ї). А тим, хто не працював і не мав заробітку,— призначається соціальна пенсія.

    При цьому необхідно мати на увазі, що право на пенсію у сім'ї померлого учня виникає за певних умов. Якщо смерть годувальника наступила від трудового каліцтва чи професійного захворювання, пов'язаного з проходженням виробничої практики, то пенсія сім'ї призначається незалежно від тривалості перебування в навчальному закладі, на курсах, в аспірантурі. Коли смерть учня наступила від загального захворювання, пенсія призначається сім'ї, якщо годувальник навчав­ся в навчальному закладі протягом відповідного пері-

    1 Відомості Верховної Ради України, 1991.— № 53.— Ст. 793; 1993.— № 322.— Ст. 229; № 50.— Ст. 474; 1995.— № 11.— Ст. 71; № 34.— Ст. 268.

    226

    оду, необхідного для призначення пенсії з інвалідності внаслідок загального захворювання.                              /

    Особливі правила встановлені для призначення/ пенсії сім'ям громадян України — переселенців з інших держав, що не працювали в Україні. Якщо сім'я тако-го громадянина одержувала в іншій державі пенсію в разі втрати годувальника, пенсія призначається за умо­ви, якщо годувальник за віком до дня припинення ро­боти мав відповідний стаж роботи, необхідний для при­значення пенсії з інвалідності. У випадку ж смерті го­дувальника внаслідок трудового каліцтва чи професій­ного захворювання пенсія призначається незалежно від стажу роботи годувальника.

    «все книги     «к разделу      «содержание      Глав: 19      Главы: <   6.  7.  8.  9.  10.  11.  12.  13.  14.  15.  16. > 





    polkaknig@narod.ru ICQ 474-849-132 © 2005-2018 Материалы этого сайта могут быть использованы только со ссылкой на данный сайт.