§ 163. Загальна характеристика Земельного кодексу України

§ 163. Загальна характеристика Земельного кодексу України

198
0

Земельний кодекс України прийнято 25 жовтня 2001 р.
Завданням Кодексу є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права
на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, а також
ство­рення умов для раціонального використання й охорони земель, збереження та
відтворення родючості грунтів, по­ліпшення природного середовища.

Земельний кодекс регулює такі питання, як повно­важення
державних органів влади і органів місцевого самоврядування у галузі земельних
відносин, склад та цільове призначення земель України відповідно до їх ка­тегорій,
види прав на землю, набуття та реалізація цих прав, гарантії та способи захисту
прав на земельні ділян­ки, відповідальність за порушення цих прав, порядок
вирішення земельних спорів, зміст і порядок охорони земель, спрямованої на їх
раціональне використання, поря­док встановлення та зміни меж
адміністративно-територіаль­них утворень, землеустрій, контроль за
використанням та охороною земель, державний земельний кадастр, підстави і
порядок відповідальності за порушення земельного зако­нодавства.

Кодекс визначає такі принципи земельного законо­давства:

поєднання особливостей використання землі як територіального
базису, природного ресурсу і ос­новного засобу виробництва;

забезпечення рівності права власності на землю громадян,
юридичних осіб, територіальних гро­мад та держави;

невтручання держави у здійснення громадянами, юридичними
особами та територіальними гро­мадами своїх прав щодо володіння, користуван­ня
і розпорядження землею, крім випадків, пе­редбачених законом;

забезпечення раціонального використання та охо­рони земель;

забезпечення гарантій прав на землю;

пріоритету екологічної безпеки.

Земельні відносини — це суспільні відносини щодо володіння,
користування і розпорядження землею.

Суб’єктами земельних відносин є фізичні та юридичні особи,
органи місцевого самоврядування та органи дер­жавної влади.

Об’єктами земельних відносин є землі в межах тери­торії
України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки
(паї).

Земельні відносини регулюються Конституцією Украї­ни,
Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них
нормативно-правовими актами.

Відповідно до призначення землі поділяються на такі
категорії:

землі сільськогосподарського призначення, тобто надані для
виробництва сільськогосподарської про­дукції, здійснення сільськогосподарської
науково-дослідної та навчальної діяльності. До земель сільськогосподарського
призначення належать: сіль­ськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні наса­дження,
сіножаті, пасовища); несільськогоспо-дарські угіддя (господарські шляхи і
прогони, полезахисні лісові смуги, землі під господарсь­кими будинками тощо);

землі житлової та громадської забудови, тобто ділянки в
межах населених пунктів, які вико­ристовуються для розміщення житлової забудо­ви,
громадських будівель і споруд, інших об’єк­тів загального користування;

землі природно-заповідного та іншого природо­охоронного
призначення, тобто ділянки суші і водного простору з природними комплексами та
об’єктами, які мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну,
рекреаційну та іншу цінність, і яким надано статус території та об’єктів
природно-заповідного фонду;

V, 12    2-211    353

землі
оздоровчого призначення, тобто землі, що мають природні лікувальні властивості,
які мо­жуть використовуватися для профілактики захво­рювань і лікування людей;

землі рекреаційного призначення — це землі, призначені для
організованого масового відпочин­ку і туризму та проведення спортивних заходів:
території будинків відпочинку, турбаз, парків, зелених зон навколо населених
пунктів тощо;

землі історико-культурного призначення — це землі
історико-культурних заповідників, архітек­турних пам’яток, меморіальних
кладовищ, істо­ричних садиб, городищ, курганів тощо;

землі лісового фонду, тобто землі, вкриті лісом або надані
для потреб лісового господарства;

землі водного фонду, тобто землі, зайняті моря­ми, річками,
озерами, водоймами, болотами, во­догосподарськими спорудами, а також землі, ви­ділені
по берегах водойм під прибережні захисні смуги;

землі промисловості, транспорту, зв’язку, енерге­тики, оборони
та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійс­нюється
на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування
відповідно до їх пов­новажень. Зміна цільового призначення земель проводить­ся
органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають
рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування,
вилучення (викуп) земель, про створення об’єктів природоохоронного та
історико-культурного призначення.

НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ