§ 148. Правове регулювання часу відпочинку

§ 148. Правове регулювання часу відпочинку

154
0

Конституція України (ст. 45) визначає: кожен, хто пра­цює,
має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого
відпочинку, а також опла­чуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого
робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скоро­ченої тривалості роботи
у нічний час.

Право на відпочинок є реальним правом, яке гаран­тується і
охороняється законом. Правове регулювання часу відпочинку здійснюється з
урахуванням дії економічних законів, зокрема законів економії робочого часу й
зако­номірності скорочення тривалості робочого дня. К.Маркс писав, що мірою
багатства колись буде не робочий, а вільний час.

Трудове право України визначає такі види відпочинку: перерви
протягом робочого дня (зміни); щоденний відпо­чинок після роботи; щотижневий
безперервний відпочинок (вихідні дні); щорічні (святкові) неробочі дні; щорічні
відпустки та інші види відпусток.

Перерви протягом робочого дня надаються працівни­кам для
відпочинку і харчування (обідня перерва три­валістю не більше двох годин, як
правило, через чотири години після початку роботи). Перерва не включається в
робочий час. Час початку і закінчення перерви встанов­люється правилами
внутрішнього трудового розпорядку.

Працівники використовують час перерви на свій роз­суд. На
цей час вони можуть піти з місця роботи. На тих роботах, де через умови
виробництва перерву встановити не можна, працівникові має бути надана
можливість прий­мання їжі протягом робочого часу. Перелік таких робіт і

місце   обідньої  перерви  визначаються  власником  за  пого­дженням
з профспілковим комітетом.

Крім обідньої перерви для деяких категорій праців­ників
спеціальними нормативними актами визначаються додаткові короткі перерви, які
включаються в робочий час і оплачуються: жінкам — для годування дитини; вантаж­никам
— для відпочинку; особам, що працюють на від­критому повітрі, — в холодну пору
року для зігрівання. Тим, хто має дітей віком до півтора року, надаються крім
загальної перерви для відпочинку і харчування додаткові перерви для годування
дитини.

Щоденним відпочинком є перерва в роботі після закін­чення
робочого дня (зміни). Тривалість такого відпочинку залежить від конкретного
режиму робочого часу. Однак у всіх випадках мінімальна тривалість щоденного
відпочин­ку разом із часом обідньої перерви має бути за загальними правилами не
меншою за подвійну тривалість робочого часу в робочий день, що передує
відпочинку. Наприклад, при семигодинному робочому дні і годинній обідній
перерві (при поденному обліку робочого часу) міжденна перерва (щоденний
відпочинок) у роботі становить 16 годин.

Щотижневий відпочинок. Вихідні дні надаються всім
працівникам. При 5-денному робочому тижні — два вихід­ні на тиждень, при
6-денному — один вихідний день. Загальним вихідним днем є неділя. Другий день
при 5-денному робочому тижні, якщо він не визначений зако­нодавством,
визначається графіком роботи організації, по­годженим з профспілковим комітетом
і, як правило, має надаватися підряд із загальним вихідним днем

Вихідні дні на підприємствах, в установах, організа­ціях,
пов’язаних з обслуговуванням населення (в мага­зинах, на підприємствах
побутового обслуговування насе­лення, в театрах, музеях, школах-інтернатах
тощо), встанов­люються місцевими Радами.

На безперервно діючих підприємствах, в установах,
організаціях, зупинення яких неможливе з виробничо-тех­нічних умов або через
необхідність безперервного обслу­говування населення, вихідні дні надаються в
різні дні тижня почергово кожній групі працівників згідно з гра­фіком
змінності, затвердженим власником за погодженням з профспілковим комітетом.

Законодавство про працю забороняє роботу у вихідні дні.
Залучення до роботи окремих працівників у ці дні допускається   тільки   з
дозволу   профспілкового   комітету

320

11     2—211

321

підприємства,
установи, організації і лише у виняткових випадках за письмовим наказом
(розпорядженням) влас­ника або уповноваженого ним органу.

Святковими днями в Україні є: 1 січня — Новий рік, 7 січня —
Різдво Христове, 8 березня — Міжнародний жіночий день, 1 і 2 травня — День
міжнародної солідар­ності трудящих, 9 травня — День Перемоги, 28 червня — День
Конституції України, 24 серпня — День незалежності України.

Неробочими днями є також дні релігійних свят: 7 січ­ня —
Різдво Христове; один день (неділя) — Пасха (Велик­день); один день (неділя) —
Трійця.

За поданням релігійних громад інших (неправослав-них)
конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво під­приємств, установ,
організацій надає особам, які сповіду­ють відповідні релігії, до трьох днів
відпочинку протягом року для святкування їхніх великих свят з відпрацюван­ням
за ці дні.

У зазначені вище святкові та неробочі дні допус­каються
роботи, припинення яких неможливе через вироб­ничо-технічні умови (безперервно
діючі підприємства, уста­нови, організації), роботи, викликані необхідністю
обслу­говування населення, а також невідкладні ремонтні та
вантажно-розвантажувальні роботи. На бажання праців­ника, який працював у
святковий або неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку або
оплачена робота у подвійному розмірі.

Щорічні відпустки. Такі відпустки встановлюються від­повідно
до Закону України «Про відпустки» від 15 лис­топада 1996 р. Право на
відпустку мають громадяни Ук­раїни, які перебувають у трудових відносинах з
підпри­ємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, а
також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Законом України
«Про відпустки» вста­новлюються такі види щорічних відпусток: основна
від­пустка; додаткова відпустка за роботу з шкідливими умо­вами праці;
додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки,
передбачені законодав­ством.

Щорічна основна відпустка надається працівникам три­валістю
не менше як 24 календарних дні за робочий рік. Право на щорічну відпустку повної
тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безпе­рервної
роботи   на   підприємстві,   в   установі,   організації.

Працівник повинен бути попереджений про відпустку за два
тижні письмово. Промислово-виробничому персоналу вугільної, металургійної
промисловості, працівникам, зай­нятим на підземних гірничих роботах і в
кар’єрах, та ряду інших категорій працівників з особливими умовами праці
встановлена щорічна відпустка до 28 і більше календарних днів. Керівним,
педагогічним, науково-педагогічним праців­никам освіти та науковим працівникам
надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів у
порядку, затверджуваному Кабінетом Міністрів України.

Інвалідам І і II груп надається щорічна основна від­пустка
тривалістю ЗО календарних днів, а інвалідам III групи — 26 календарних днів.
Особам віком до 18 років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 ка­лендарний
день.

Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і
важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам,
зайнятим на роботах, пов’я­заних із негативним впливом на здоров’я шкідливих ви­робничих
факторів.

Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці
надається:

окремим категоріям працівників, робота яких по­в’язана з
підвищеним нервово-емоційним та ін­телектуальним навантаженням або виконується
в особливих природних географічних і геологічних умовах та в умовах підвищеного
ризику для здоров’я, — тривалістю до 35 календарних днів.

працівникам з ненормованим робочим днем — тривалістю до семи
календарних днів згідно зі списками посад, робіт та професій, визначених
колективним договором, угодою.

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за
особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором
залежно від часу зайнятості праців­ника в цих умовах.

Відпустки без збереження заробітної плати. Така від­пустка
може бути надана працівникові на його прохання за угодою сторін у зв’язку із
сімейними обставинами та з інших поважних причин. Тривалість відпустки не може
перевищувати 15 календарних днів на рік.

322

п*

323

Закон
України «Про відпустки» передбачає випадки, коли відпустки без
збереження заробітної плати надаються працівникові на його прохання в
обов’язковому порядку. До них належать відпустки:

особам, які беруть шлюб (строком до 10 кален­дарних днів);

для закінчення санаторно-курортного лікування відповідно до
медичного висновку;

у разі смерті рідних тривалістю, залежно від сту­пеня
спорідненості з померлим, від 3 до 7 днів;

для складання вступних екзаменів у вищі нав­чальні заклади
та у ряді інших випадків.

Тема 26

ЗАКОНОДАВСТВО ПРО СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ

І ОХОРОНУ ЗДОРОВ’Я

НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ