§ 4. Класифікація актів державного управління

§ 4. Класифікація актів державного управління

80
0

В основу класифікації актів державного управління покладе­но
найсуттєвіші їх ознаки, що дозволяє з’ясувати їх правову при­роду й значення в
здійсненні завдань державного управління.

В науці адміністративного права акти управління класифі­кують
за різними критеріями: а) за юридичними властивостя­ми; б) за дією в просторі;
в) за характером компетенції органів, які їх видають; г) за органами, які
видають акти.

Але найбільш практично значущою є класифікація актів залеж­но
від юридичних властивостей і суб’єктів права видання актів.

За юридичними властивостями акти державного управлін­ня
поділяють на нормативні, індивідуальні та змішані.

Нормативні акти встановлюють загальні правила поведін­ки,
норми права. Вони регламентують однотипні суспільні відносини в певних галузях.
Ці акти здебільшого призначено для довгострокового та багаторазового їх
застосування. При­кладом може бути Положення про Національне агентство Ук­раїни
з питань розвитку та європейської інтеграції, затвердже­не Указом Президента
України від 23 квітня 1998 р.1

1 Див.: Офіційний вісник України. — 1998. — № 17. — Ст. 618.

144

ГЛАВА 12

ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

145

Індивідуальні
акти розв’язують конкретні питання управлін­ня й не містять у собі норм права.
Тому їх прийнято називати актами застосування норм права. Видання
індивідуальних актів спрямовано на їх одноразове застосування відносно
конкретних випадків, ситуацій, обставин. Прикладом цього виду актів є роз­порядження
Кабінету Міністрів України від 20 вересня 1996 р. такого змісту: «Відкрити
пункт пропуску через державний кор­дон України у Скадовському морському
торговельному порту для міжнародного морського сполучення з правом заходження в
цей порт іноземних невійськових суден»1. За допомогою інди­відуальних актів
управління органи виконавчої влади здійсню­ють безперервне оперативне вирішення
численних справ.

Різновидом актів управління є змішані акти, що містять як
норми права, так і рішення щодо конкретних управлінських справ і ненормативні
приписи. Наприклад, Постанова Кабіне­ту Міністрів України «Про посилення
контролю за режимами споживання електричної і теплової енергії», якою затвердже­но
Положення про державний нагляд за режимом споживання електричної і теплової
енергії від 7 серпня 1996 р.2, містить у собі як певні приписи конкретним
органам виконавчої влади (Міністерству палива та енергетики й Державному
комітету України з енергозбереження), так і загальні правила.

За суб’єктами права видання актів їх класифікують на акти,
які видають Президент України, Кабінет Міністрів України, центральні та місцеві
органи виконавчої влади. Суттєвою особ­ливістю управлінських рішень є їх
юридичне оформлення. Це означає, що всі рішення виконавчої влади втілюються у
відпо­відну форму, набувають певної юридичної сили та доводяться до виконавців
за встановленими каналами інформації. Форму актів виконавчої влади передбачено
в нормах Конституції Ук­раїни та інших прийнятих на її основі актах.

На підставі чинного законодавства можна виділити такі ос­новні
форми актів виконавчої влади: укази, постанови, розпо­рядження, рішення,
накази, інструкції.

Укази — це акти Президента України, видані в межах його
компетенції на основі та на виконання Конституції і законів України. Укази
можуть бути як нормативні, так і індивідуальні.

1              Див.: Урядовий кур’єр. — 1996. — № 181-182. —
С 7.

2              Див.: ЗПУ України. — 1996. — № 16. — Ст. 440.

Постанови — акти управління переважно нормативного ха­рактеру,
які приймають на вищому й центральному рівнях ви­конавчої влади в колегіальному
порядку з важливих питань державного будівництва.

Розпорядження — це, як правило, індивідуальні акти управ­ління,
які приймають одноособово на всіх рівнях управлінської ієрархії держави.
Юридична сила розпоряджень залежить від характеру питання, що розв’язують, і
правового становища конкретного носія розпорядження.

Рішеннями називаються акти управління, які приймає Рада
міністрів АРК (ст. 135 Конституції України), місцеві державні адміністрації
(ст. 118) та органи місцевого самоврядування (ст. 144) в межах їх повноважень.
Вони приймаються колегі­ально й можуть бути як нормативними, так і
індивідуальними. Рішення приймають з важливих питань діяльності місцевих
органів виконавчої влади. Різновидом актів управління є рішення, за порушення
яких передбачено адміністративну відповідальність відповідно до ст. 5 КпАП.
Рішення прийма­ють також на рівні центральних органів виконавчої влади (на­приклад,
колегії міністерств, відомств).

Накази — це акти управління, видані в процесі здійснення
єдиноначальності відповідними посадовими особами органів виконавчої влади.
Наказ є найкатегоричнішою регламентую­чою формою передачі рішення. Він
зобов’язує підлеглих точ­но виконати передане рішення в установлені строки й
може передбачати можливі санкції в разі його невиконання. Наказ може вказувати,
як слід діяти, а як не слід. Перший тип наказу можна назвати приписом, другий —
забороною. Припис, вида­ний усно, і з негайним строком виконання (наприклад, у
ситу­ації надзвичайного стану, в армії, органах Служби безпеки) має характер
команди. Накази видають керівники єдиноначальних органів управління: міністри,
голови державних комітетів, го­лови державних департаментів, державних служб,
начальни­ки головних управлінь, завідувачі відділів і управлінь держав­них
адміністрацій, керівники державних (недержавних) підприємств і установ тощо.
Накази, залежно від характеру питань, що ними регулюються, можуть бути як
нормативни­ми, так і індивідуальними.

Інструкціями називаються акти управління, що визначають
порядок здійснення певних дій, робіт тощо. Вони видаються й

10

— 5-1757

146

ГЛАВА 12

ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

147

діють
у зв’язку з виданням закону або акта управління, що по­требують встановлення
порядку їх виконання. Інструкції мо­жуть бути більш або менш докладними. Вони
мають не обме­жуватися визначенням засобів і способів дій, а визначати кінцеві
цілі таким чином, щоб виконавці могли в разі необхід­ності творчо їх
інтерпретувати відповідно до задуму того, хто видав інструкцію. Необхідний
ступінь деталізації інструкції здебільшого залежить від ступеня кваліфікації
тих, кому її ад­ресовано. Інструкції видають міністри та керівники багатьох
єдиноначальних органів управління.

Укази, постанови, розпорядження, рішення, накази можуть бути
нормативними та індивідуальними. Інструкції завжди є нормативними.

Акти управління за суб’єктами, що їх видали, поділяють на
такі види.

Президент України видає укази та розпорядження. Деякі акти
Президента, видані в межах повноважень, передбачених ст. 106 Конституції,
скріплюють підписами Прем’єр-міністр України й міністр, відповідальний за акт
та його виконання. Укази Президента набирають чинності з дня їх підписання,
якщо інше не передбачено ними. Аналогічно набирають чин­ності також
розпорядження Президента.

Кабінет Міністрів України в межах своїх повноважень видає
постанови та розпорядження. Акти Кабінету Міністрів підпи­сує Прем’єр-міністр.
У разі невідкладності й терміновості про­ведення заходів постанови оголошуються
по радіо та телеба­ченню й набирають чинності негайно.

Міністри видають накази, інструкції, розпорядження в ме­жах
своєї компетенції. Наказами міністрів міністерств і керів­ників інших
центральних органів виконавчої влади можуть вводитися в дію положення, правила,
постанови.

Державні комітети приймають постанови. Голови держав­них
комітетів видають накази та розпорядження.

Відомства видають накази, постанови, інструкції, правила,
положення. Інструкції, правила, положення затверджують на­казами.

Місцеві державні адміністрації приймають рішення та ви­дають
розпорядження.

Керівники відділів, управлінь та інших підрозділів місцевих
державних адміністрацій видають накази та розпорядження.

Керівники державних підприємств і установ видають нака­зи та
розпорядження. Крім цього, вони можуть затверджувати такі нормативні акти, як
положення й правила.

Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України,
міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають
реєстрації, встановленій законом.

НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ