Короткий словник термінів, що використовуються у фінансовому праві

Короткий словник термінів, що використовуються у фінансовому праві

130
0

АВАЛЬ — вексельне доручення, за яким особа, що його
здійснила, бере на себе відповідальність перед власником векселя за виконання
зобов’язань будь-якою з відповідальних за векселем осіб: акцептантом,
векселедав­цем, індосантом. Аваль підвищує надійність векселя і тим самим
сприяє вексельному обігу.

АВАНСОВІ ПЛАТЕЖІ — сплата до бюджету податків і податкових
пла­тежів у розмірах, визначених виходячи з прогнозованого оцінювання об’єкта
оподаткування або з його фактичних розмірів за попередній пе­ріод чи
аналогічний період попереднього року.

АВІЗО — офіційне письмове банківське повідомлення про
виконання роз­рахункової операції. Направляється іншому банкові чи клієнтові і
вико­ристовується банками для повідомлення своїх клієнтів про дебетові та
кредитові записи, залишки коштів на рахунках, виплату переказів, подання чеків,
відкриття акредитивів. Як авізо використовують спеціальні бланки або копії
грошово-розрахункових документів (платіжні доручення чи вимоги, меморіальні
ордери тощо). В авізо зазначають його номер, дату операції та її характер,
суму, реквізити платника чи одержувача.

АВУАРИ — 1. Різні активи (готівка, чеки, векселі,
акредитиви), за рахунок яких можуть бути здійснені виплати і погашені
зобов’язання їхніх власників. 2. Грошові ресурси банку в іноземних валютах,
цінних папе­рах, золоті, що є на його рахунках у закордонних банках. Сукупність
таких ресурсів, що належать певній країні, називається її закордонними
авуарами. Ними здійснюють виплати, погашають зобов’язання, забезпе­чують
розрахунки між державами. Значна частина розрахунків у світо­вому господарстві
здійснюється в доларах США, німецьких марках, японських єнах, англійських
фунтах стерлінгів. Тому найпоширеніші авуари саме в цих валютах.

АГЕНТ — фізична або юридична особа, яка виконує функції
довіреної особи, посередника, уповноваженого, тобто здійснює певні дії від
імені іншої особи (принципала) за дорученням і в інтересах цієї особи. У фі­нансово-комерційних
операціях агентами є брокери, дилери, маклери, комісіонери.

128

АДМІНІСТРАТИВНЕ СТЯГНЕННЯ — штрафна санкція, що накладаєть­ся
на керівників і посадових осіб підприємств, установ та організацій за порушення
податкового законодавства.

АЖІО — відхилення курсу валюти, акцій, векселів та інших
цінних па­перів від їх номінальної вартості або паритету в бік перевищення.

АЖУР — стан бухгалтерського обліку, коли всі записи на
рахунках роб­лять у день здійснення господарських операцій; у ширшому розумін­ні
— коли обліково-обчислювальні роботи виконуються в установлені терміни.

АКТ РЕВІЗІЇ — основний письмовий документ, що засвідчує
наслідки об­стеження, перевірки стану або результатів роботи підприємства, орга­нізації,
установи чи дій службової особи (групи осіб).

АКТИВНІ ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ — операції, за допомогою яких банки
розміщують наявні у них грошові ресурси (видача позик, купівля цін­них паперів
тощо).

АКЦЕПТ — згода платника оплатити платіжну вимогу
постачальника при безготівкових розрахунках.

АКЦЕПТНИЙ АКРЕДИТИВ — банківський кредит, який отримує
експор­тер чи імпортер. При цьому він передає банкові свої векселі, виставлені
на цей банк. Такі векселі можна продати, оскільки банківський акцепт дає право
покупцеві векселя отримати розрахунок за ним у банку.

АКЦЕПТОВАНИЙ ВЕКСЕЛЬ — вексель, який має акцепт платника на
його оплату. Акцепт оформляється написом на векселі («акцептований»,
«прийнятий», «зобов’язуюсь заплатити» та ін.) і підписом
трасата (плат­ника за векселем). Через акцепт особа, яка вказана на векселі як
платник (трасат), беручи на себе обов’язки акцептанта, стає головним вексельним
боржником. Акцептант відповідає за оплату векселя в установлені тер­міни; у
разі неплатежу власник векселя має прямий позов проти акцеп­танта. Акцептовані
векселі набули поширення у практиці кредитування зовнішньої торгівлі.

АКЦИЗ — вид непрямого податку на високорентабельні та
монопольні товари (продукцію), який включається до ціни товарів (продукції).

АУДИТОР — працівник аудиторської служби (фірми), який здійснює
неза­лежну експертизу чи контроль за дотриманням встановленого порядку
здійснення фінансово-господарських операцій, бухгалтерського обліку та
звітності, надає з цих питань консультаційні послуги.

АУДИТОРСЬКА ФІРМА (СЛУЖБА) — організація, яка на договірних
засадах здійснює аудит, тобто позавідомчу незалежну фінансову та

129

бухгалтерську експертизу чи контроль за діяльністю
господарських суб’єктів (підприємств, фірм, організацій), а також надає
консультацій­ні послуги. Метою такої експертизи є об’єктивне оцінювання
фінансово­го стану, перевірка правочинності укладених угод, дотримання законо­давства,
насамперед податкового, й достовірності поданої звітності. Аудиторську фірму
(службу) можна створювати на основі будь-яких форм власності. Для здійснення
аудиторської діяльності потрібно мати ліцензію.

АУКЦІОН — продаж товарів і майна з публічного торгу
покупцеві, який запропонував найвищу ціну.

АУКЦІОН ВАЛЮТНИЙ — організована форма купівлі-продажу інозем­них
валют за конкурсом покупців.

АУКЦІОН ГРУПОВИЙ — форма біржової торгівлі, коли спочатку на­громаджують
замовлення, а потім розпродують їх одноразово в торго­вому залі під контролем
уповноваженого брокера чи працівника біржі.

БАЛАНС БАНКІВСЬКИЙ — бухгалтерський баланс, який відбиває
стан залучених і власних коштів, їх джерела, розміщення в кредитних та інших
операціях. За даними балансу здійснюється контроль за форму­ванням і
використанням банківських ресурсів, станом кредитних, розра­хункових, касових
та інших банківських операцій.

БАЛАНС БУХГАЛТЕРСЬКИЙ — форма бухгалтерської звітності, яка
від­биває у грошовому виразі стан господарських засобів за їх складом і ви­користанням,
джерелами надходження та призначенням на певну дату. Має форму таблиці, що
складається з двох частин: активу і пасиву. Ос­кільки актив і пасив балансу
відбивають одні й ті самі кошти, їх підсум­ки мають дорівнювати один одному.

БАЛАНС ДЕРЖАВИ ПЛАТІЖНИЙ — співвідношення між сумою фак­тичних
грошових надходжень із-за кордону та сумою платежів іншим державам за певний
період (рік, квартал, місяць) або на певну дату. Баланс держави платіжний є
найпоширенішим видом балансу міжна­родних розрахунків. Його розроблюють за
формою, рекомендованою МВФ.

БАЛАНС ДЕРЖАВИ ФІНАНСОВИЙ ЗВЕДЕНИЙ — система показників, що
характеризують джерела створення, напрями використання фінан­сових ресурсів та
їх величину за відповідний період. Охоплює фінансові ресурси, що створюються і
використовуються в усіх секторах економіки

130

незалежно від форм власності, а також обов’язкові та
добровільні пла­тежі, сплачувані населенням, довгострокові кредити банків,
доходи від зовнішньоекономічної діяльності. У видатковій частині балансу наво­дять
загальну суму витрат, здійснюваних суб’єктами господарювання та по лінії
бюджетної системи.

БАЛАНС ДОХОДІВ І ВИДАТКІВ — поточний фінансовий план
підприєм­ства, що є основою організації фінансових відносин, формування та ви­користання
грошових доходів і фондів. Розроблюється звичайно на рік з поквартальним
поділом. В умовах нестабільної економіки та при високих темпах інфляції баланс
можна складати і на коротші терміни.

БАЛАНСОВИЙ ПРИБУТОК — загальна сума прибутку підприємства
від усіх видів діяльності за звітний період, що відбита в його балансі і
включає в себе прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), у тому числі
продукції допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають окремого балансу,
основних фондів, нематеріальних активів, цінних па­перів, валютних цінностей,
інших видів фінансових ресурсів і матері­альних цінностей, а також прибуток від
орендних (лізингових) опе­рацій, роялті та позареалізаційних операцій.

БАНК-ЕМІТЕНТ — банк, що випускає в обіг грошові знаки, цінні
папери та платіжно-розрахункові документи.

БАНКІВСЬКА АСОЦІАЦІЯ — об’єднання банків, яке створюється з
ме­тою захисту своїх професійних інтересів.

БАНКІВСЬКА ЛІКВІДНІСТЬ — здатність банків забезпечити
своєчасне виконання зобов’язань. Визначається співвідношенням та структурою
активів і пасивів банку.

БАНКІВСЬКА ЛІНІЯ — кредитна лінія, яку банк відкриває
клієнтові.

БАНКІВСЬКА ТАЄМНИЦЯ — відомості, що не підлягають розголошен­ню.
До них належать відомості про стан рахунків клієнтів і виконува­них операцій.
Такі відомості можуть надаватися самим клієнтам, судо­вим, слідчим і фінансовим
органам. Банківська таємниця є різновидом комерційної таємниці, яка полягає в
тому, що фірми й банки прихову­ють одне від одного відомості про операції з
метою отримання більших прибутків. Публікація балансів не виказує банківської
таємниці, оскіль­ки відомості звичайно є загальними і не розкривають конкретних
опе­рацій банків, їх зв’язків з клієнтурою.

БАНКІВСЬКИЙ АКЦЕПТ — згода банку на оплату платіжних докумен­тів,
форма гарантії їх оплати. Оформлюється у вигляді відповідного на­пису
банку-акцептанта.

131

БАНКІВСЬКИЙ КРЕДИТ — надання банком у тимчасове користування
частини власного або залученого капіталу. Здійснюється у формі видачі позик,
обліку векселів та ін. Специфічними формами кредиту є форфей­тинг, факторинг,
«кредит покупцеві».

БАНКІВСЬКИЙ ФАКТОРИНГ — вид послуг банку з рефінансування де­біторських
зобов’язань клієнта без права вимоги повернення.

БАНКІВСЬКИЙ ФОРФЕЙТИНГ — фінансування міжнародної торгівлі
шляхом обліку переказних векселів без права регресу, тобто покупець векселя
бере на себе весь ризик неплатежу і не може пред’явити претензії попередньому
власникові.

БАНКІВСЬКІ ІНВЕСТИЦІЇ — вкладання банківських ресурсів на
трива­лий термін.

БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ — операції банків для залучення коштів
та їх вкладання в позички, цінні папери й послуги, випуску в обіг і вилучення з
нього грошей, здійснення капітальних вкладень, касового виконання державного
бюджету тощо.

БАНКОМАТ — електронний термінальний пристрій, сполучений з
бан­ківським комп’ютером і призначений для одержання клієнтом готівки зі свого
рахунка, а також довідок по ньому. Доступ до користування банкоматом
забезпечується виданою банком спеціальною кредитною карткою.

БАНКРУТСТВО — фінансова неспроможність осіб, підприємств,
фірм, не­здатність платити кредиторам за борговими зобов’язаннями і продов­жувати
нормальну діяльність. Розрізняють два види банкрутства: пер­ший — це навмисне,
тобто свідоме, доведення своїх комерційних справ до банкрутства; другий вид
пов’язаний із певними обставинами або є результатом некомпетентного управління.
Згідно з ринковими постула­тами банкрутство виконує функцію своєрідного відбору
найефективні­ших форм і методів господарювання.

БАРТЕР — еквівалентний обмін товарами між фірмами різних
країн. Провадиться на безвалютній основі.

БЕЗАКЦЕПТНІ ПЛАТЕЖІ — платежі, що здійснюються на основі
платіж­них вимог списанням коштів з рахунка платника без його згоди, про що
робиться спеціальна відмітка на документі: «Без акцепту».

БЕЗГОТІВКОВИЙ ГРОШОВИЙ ОБІГ — частина грошового обігу, в
якій рух грошей відбувається як перерахування сум по рахунках у банках чи
зарахування взаємних вимог, тобто безготівкових грошових знаків.

132

Переважна більшість загального грошового обігу здійснюється
в безго­тівковій формі. Це зумовлено тим, що безготівковий обіг має значні пе­реваги
перед готівковим, а тому набагато ефективніший і доцільніший як для суспільства
загалом, так і для кожного окремого економічного суб’єкта.

БІРЖА — організаційно оформлений, постійно функціонуючий
ринок, на якому здійснюються торгівля цінними паперами і оптова торгівля това­рами.
Розрізняють фондову, товарну та валютну біржі.

БЛОКОВАНИЙ РАХУНОК — банківський рахунок, розпоряджання яким
обмежене за рішенням слідчих, судових чи урядових органів.

БОНИ — короткотермінові боргові зобов’язання, що їх
випускають дер­жавна скарбниця, муніципальні органи, окремі установи і підприєм­ства.

БОНУС — додаткова винагорода, премія.

БЮДЖЕТ КОНСОЛІДОВАНИЙ — зведений бюджет нижчих територі­альних
рівнів і бюджету відповідного адміністративно-територіально­го утворення.
Використовується для розрахунків та аналізу.

БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ — перевищення видатків бюджету над його до­ходами,
показник кризового стану державних фінансів, один із факто­рів розвитку
інфляції. Причини появи і зростання бюджетного дефіци­ту — посилення
економічної нестабільності, скорочення надходжень до бюджету внаслідок зниження
ефективності виробництва, безконтрольне збільшення бюджетних витрат.

БЮДЖЕТНИЙ ПЕРІОД — час дії бюджету від складання його
проекту до затвердження звіту про виконання. Згідно з Конституцією України
бюджетний період починається 1 січня і закінчується 31 грудня, тобто триває
календарний рік.

ВАЛЮТА БАЗИСНА — валюта, щодо якої в тій чи іншій країні або
фінансовому центрі здійснюється котирування інших валют, наприклад долар США,
англійський фунт стерлінгів.

ВАЛЮТА ВІЛЬНО КОНВЕРТОВАНА — валюта, що вільно і необмежено обмінюється
на інші іноземні валюти. Сфера обміну валюти вільно кон­вертованої поширюється
як на поточні операції, пов’язані з поточною

133

зовнішньоекономічною діяльністю (зовнішньоторговельний
обмін, неторговельні платежі, іноземний туризм), так і на операції щодо зов­нішніх
кредитів і закордонних інвестицій. Режим функціонування ва­люти вільно
конвертованої практично означає відсутність будь-яких ва­лютних обмежень.

ВАЛЮТНА ІНТЕРВЕНЦІЯ — втручання центрального банку в
операції на валютному ринку для того, щоб впливати на курс національної ва­люти.
Здійснюється через купівлю-продаж іноземної валюти: щоб підви­щити курс
національної валюти, центральний банк продає іноземну ва­люту, а щоб знизити
його — скуповує. Валютна інтервенція є складовою валютної політики держави.

ВАЛЮТНА ПОЛІТИКА — сукупність заходів, що здійснюються держа­вою
у сфері міжнародних валютних відносин відповідно до її поточних і стратегічних
цілей. Валютна політика є складовою державної еконо­мічної політики держави.

ВАЛЮТНИЙ КУРС — співвідношення грошових одиниць двох країн,
яке використовується для обміну валют, при здійсненні валютних та інших
економічних операцій. Зовні є ціною валюти однієї країни, ви­раженої у валюті
іншої країни чи в міжнародних розрахункових оди­ницях.

ВАЛЮТНИЙ ПАРИТЕТ — законодавчо встановлене співвідношення
двох валют, яке і є основою валютного курсу.

ВАЛЮТНИЙ РЕЗЕРВ — запас іноземної валюти, а також золота,
яким володіє правлячий орган або центральний банк тієї чи іншої країни для
платежів за міжнародними розрахунками.

ВАЛЮТНИЙ РИЗИК — небезпека валютних втрат, пов’язаних зі
зміною курсу іноземної валюти стосовно національної валюти під час виконан­ня
торговельних, кредитних і валютних операцій.

ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ — операції, пов’язані з переходом права
власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між рези­дентами
у валюті України; операції, пов’язані з використанням валют­них цінностей у
міжнародному обігу як засобу платежу, з передаван­ням заборгованостей та інших
зобов’язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов’язані із
ввезенням, переказуванням і пересилан­ням на територію України та вивезенням,
переказуванням і пересилан­ням за її межі валютних цінностей.

ВАЛЮТНІ РИНКИ — центри зосередження валютних операцій, які
здійс­нюються на основі попиту і пропозиції та забезпечують своєчасність

134

міжнародних розрахунків. Учасниками валютних ринків є банки,
ком­панії та їх клієнтура, а також валютні біржі.

ВЕКСЕЛЬ — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове
зобов’язан­ня векселедавця сплатити після настання терміну визначену суму
грошей власникові векселя (векселевласникові).

ВТРАЧЕНА ВИГОДА — дохід, що його міг би одержати суб’єкт
оподат­кування в разі здійснення своїх прав і не одержав через незалежні від
нього обставини або протиправні щодо нього дії інших суб’єктів, якщо розмір
його передбачуваного доходу можна обґрунтувати.

ГАРАНТ — державний орган, установа, підприємство чи особа,
які у пев­ний спосіб гарантують своєчасну сплату суми, що її має повернути борж­ник,
і несуть за неї економічну, фінансову, матеріальну та моральну
відповідальність, компенсують збитки, що виникають.

ГАРАНТОВАНИЙ КРЕДИТ — кредит, який надається одними підприєм­цями
іншим під гарантію банків, фірм або урядових органів. До гаран­тованого кредиту
звертаються тоді, коли постачальник не впевнений у платоспроможності покупця.

ГАРАНТОВАНИЙ ЧЕК — чек клієнта, гарантований його банком.

ГРИВНЯ — 1. Грошова і вагова одиниця Стародавньої Русі. 2.
Грошова одиниця Української Народної Республіки, в якій 1918 року випускались
кредитні білети Державного банку УНР. 3. Згідно з Конституцією є гро­шовою
одиницею України. Національна валюта України з 2 вересня 1996 року.

ГРОШІ ЕЛЕКТРОННІ — умовна назва коштів, які використовуються
їх власниками в електронній системі банківських послуг. Фактично це кре­дитні
гроші, що обертаються не з допомогою паперових носіїв, а через запровадження до
сфери розрахунків комп’ютерної техніки і сучасних систем зв’язку. Гроші
електронні є найбільш прогресивним, економним і зручним носієм грошових
функцій, що значно прискорює безготівкові розрахунки між суб’єктами
господарювання.

ГРОШОВИЙ ОБІГ — рух грошей у готівковій та безготівковій
формах, що обслуговує кругообіг товарів і послуг у процесі розширеного від­творення.

135

ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА — сукупність заходів держави у
сфері грошового обігу і кредитних відносин з метою регулювання еко­номічного
зростання, стримування інфляції, забезпечення зайнятості та збалансовування
платіжного балансу. Основні напрями грошово-кре­дитної політики визначаються
вищими законодавчими органами краї­ни, а реалізуються урядами, центральними
банками разом з Міністер­ством фінансів.

ГУДВІЛ — комплекс заходів, спрямованих на збільшення
прибутку під­приємства без відповідного збільшення активних операцій, у тому
числі використання кращих управлінських здібностей, домінуюча позиція на ринку
продукції (робіт, послуг), нові технології тощо. Вартість гудвілу визначається
різницею між ціною придбання і звичайною ціною відпо­відних активів.

ДЕБІТОР — юридична чи фізична особа, яка заборгувала певному
під­приємству, організації, фірмі чи установі гроші або майно.

ДЕБІТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ — рахунки, що виникають внаслідок
поставок у кредит і підлягають оплаті. У балансі підприємства входять до складу
оборотного капіталу.

ДЕВАЛЬВАЦІЯ — знецінення національної грошової одиниці
порівня­но з іноземною валютою чи міжнародними валютними одиницями. Ви­являється
у зниженні курсу національної валюти. Причиною деваль­вації є інфляція, коли в
різних країнах вона розвивається неоднакови­ми темпами.

ДЕКЛАРУВАННЯ — подання платником відомостей про обсяги
об’єкта оподаткування та інших даних, необхідних для визначення суми по­датку.

ДЕНОНСАЦІЯ — письмова відмова від угоди до закінчення
терміну її дії.

ДЕРЖАВНЕ МИТО — грошова плата, що стягується за вчинення
юридич­них дій та за видачу документів юридичного характеру уповноважени­ми на
те державними органами й перераховується ними до бюджету.

ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ФІЗИЧНИХ ОСІБ — ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ ТА ІНШИХ
ОБОВ’ЯЗКОВИХ ПЛАТЕЖІВ — автоматизований банк даних, створений для забезпечення
єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов’язані сплачувати податки,
збори, інші обов’язкові пла-

136

тежі до бюджетів та внески до державних цільових фондів у
порядку і на умовах, визначених законодавчими актами України.

ДЕРЖАВНІ ЦІЛЬОВІ ФОНДИ — фонди, які створені відповідно до
зако­нодавства України і формуються за рахунок визначених ним внесків юридичних
осіб незалежно від форм власності та внесків громадян.

ДЕФІЦИТ БЮДЖЕТУ — перевищення видатків бюджету над його дохо­дами.

ДЕФЛЯЦІЙНА ПОЛІТИКА — сукупність заходів, яких вживає
держава з метою стримування інфляції та оздоровлення платіжного балансу.

ДЕФЛЯЦІЯ — процес стримування зростання грошової маси в
обігу. За змістом і наслідками — протилежність інфляції. Звичайно провадиться
напередодні грошових реформ.

ДЕФОЛТ — відмова держави, юридичної або фізичної особи від
виконан­ня своїх фінансових зобов’язань в односторонньому порядку.

ДИВІДЕНДИ — доходи, отримані суб’єктами оподаткування за
корпора­тивним правом у вигляді частки прибутку юридичної особи, зокрема
доходи, нараховані у вигляді відсотків на акції або на внески до статут­них
фондів (за винятком доходів, отриманих від інших видів цінних па­перів, від
продажу та доходів від операцій з борговими зобов’язаннями і вимогами).

ДИСКОНТ — 1. У банківській практиці: обліковий відсоток,
який банки знімають при обліку векселів. 2. У практиці валютного та товарного
ринку: зниження курсу валюти за готівковими операціями або з ціни товару при
термінових валютних угодах. 3. У практиці фондової біржі: різниця між номіналом
цінного папера та його біржовим курсом у ви­падку, коли останній нижчий від
номіналу.

ДИСКОНТНА ПОЛІТИКА — політика підвищення або зниження обліко­вих
ставок емісійними банками країни з метою впливу на попит і пропо­зицію
позичкових капіталів, стан платіжного балансу і валютні курси.

ДОБРОВІЛЬНІ ПОЖЕРТВИ — внески підприємств або громадян на за­гальносуспільні
потреби, а також у неприбуткові організації, створені згідно із законодавством
про об’єднання громадян.

ДОТАЦІЯ — особливий вид асигнувань з державного бюджету.
Розріз­няють два види дотацій:

для збалансування доходів і видатків та покриття збитків
окремих ус­

танов, підприємств;

бюджетну — надають у разі перевищення видатків над доходами
(як

метод бюджетного регулювання).

137

ЕКСПОРТНИЙ КРЕДИТ — кошти, що надаються іноземним покупцям
чи їх банкам з метою фінансування їх діяльності.

ЕКСПОРТНИЙ ЛІЗИНГ — угода, згідно з якою лізингова компанія
купує обладнання у національної фірми для надання його за кордон оренда­реві.

ЕМІСІЯ — випуск в обіг грошей і цінних паперів.

ЕМІТЕНТ — держава, підприємство, установа, організація, які
випуска­ють в обіг грошові знаки, цінні папери, платіжно-розрахункові доку­менти.

ЄВРОВАЛЮТИ — сукупна назва стійких валют, якими комерційні
банки здійснюють безготівкові депозитно-позикові операції за межами
країн-емітентів цих валют: євродолари, євромарки, євростерлінги, євроєни тощо.
Термін виник наприкінці 50-х років, коли було запроваджено конвертованість
валют економічно розвинених країн і ці валюти почали використовувати в
міжнародних розрахунках. Найбільшу частку в за­пасах євровалют становить долар
США.

ЄВРОКРЕДИТИ — міжнародні позики, які великі комерційні банки
країн надають за рахунок ресурсів євровалютного ринку.

ЄВРООБЛІГАЦІЯ — цінний папір на пред’явника; боргове
зобов’язання позичальника, який отримав довгострокову позику в одній з
євровалют. Випускається емісійним синдикатом, який об’єднує банки та інші кре­дитні
установи-нерезиденти країни, чия валюта використовується для позначення
номіналу емітованих цінних паперів.

ЄВРОПЕЙСЬКА ВАЛЮТНА СИСТЕМА — форма організації стосунків
країн — членів ЄС у валютній сфері, мета якої — забезпечити стійке спів­відношення
курсів національних валют цих держав і тим самим сприяти стабілізації їх
зовнішньоекономічних зв’язків. Заснована 13 березня 1979 р. Базується на трьох
основних елементах: зобов’язаннях країн — членів ЄС підтримувати коливання
ринкового курсу валют у певних ме­жах досить вузького діапазону; спеціальній
європейській валютній оди­ниці — ЕКЮ; наданні кредитної фінансової допомоги
урядам, котрі за­знають фінансових труднощів у підтримуванні ринкового курсу
своєї валюти в межах узгодженого діапазону відхилень.

138

ЄВРОРИНОК — міжнародний ринок позичкових капіталів, на якому
здійснюють операції в євровалютах.

ЗАБОРГОВАНІСТЬ ДЕБІТОРСЬКА — сума боргів, не сплачених
підпри­ємству, організації, установі юридичною або фізичною особою. Вини­кає
внаслідок їх господарських взаємовідносин. Своєчасне стягнення заборгованості дебіторської
є важливим засобом забезпечення сприят­ливого фінансового стану підприємства.

ЗАДАТОК — грошова сума, що видається однією зі сторін
договору іншій у рахунок належних платежів, є доказом укладення договору і
засобом забезпечення його виконання.

ЗАСТАВА — спосіб забезпечення зобов’язання в разі надання
кредитів тощо.

ЗАСТАВНІ ОПЕРАЦІЇ — операції банків з надання позик під
заставу то­варів у обігу та товарів у переробці. Позики населенню, що їх
видають ломбарди під заставу.

ЗВИЧАЙНА ПРОЦЕНТНА СТАВКА ЗА ДЕПОЗИТ — середньозважена
процентна ставка на день відкриття депозиту, яка не перевищує середньо­зважену
процентну ставку за депозити, залучені протягом 30 календар­них днів, що
передували даті відкриття цього депозиту.

ЗВИЧАЙНА ПРОЦЕНТНА СТАВКА ЗА КРЕДИТ — середньозважена
процентна ставка на день сплати процентів за кредит, яка не нижча від
середньозваженої процентної ставки за кредити, надані протягом 30 ка­лендарних
днів, що передували даті надання цього кредиту.

ЗВИЧАЙНА ЦІНА НА ПРОДУКЦІЮ — ціна, не менша від середньозва­женої
ціни реалізації аналогічної продукції за будь-якими іншими уго­дами
купівлі-продажу, укладеними з будь-якою третьою стороною про­тягом 30
календарних днів, що передували даті реалізації.

ЗОЛОТИЙ ЗАПАС — офіційний запас золота у злитках або
монетах, що зберігається в національному банку та фінансових органах держави чи
міжнародних валютно-фінансових установах.

ІМЕННИЙ ЧЕК — виписаний на певну особу спеціальний грошовий
до­кумент установленої форми, що містить письмове розпорядження влас-

139

ника поточного рахунка банку про виплату зазначеної суми.
Обмеже­ний у розповсюдженні.

ІНВЕСТИЦІЇ — капіталовкладення.

Вкладання коштів в основний капітал і матеріально-товарні
запаси

для розвитку виробництва.

Вкладання коштів у фінансові активи (депозити, цінні папери)
з метою

отримання доходу; портфельні інвестиції в цінні папери,
призначені

лише для отримання доходу; прямі інвестиції для участі в
управлінні

компанією; інвестиції в дорогоцінні метали, землю,
нерухомість з ме­

тою захисту коштів від інфляції, грошових реформ.

ІНВЕСТИЦІЙНІ БАНКИ — кредитно-фінансові інститути, що
спеціалізу­ються на операціях з цінними паперами з метою залучення коштів,
здійснення довгострокового кредитування і фінансування різних галу­зей
господарства. На відміну від комерційних, інвестиційні банки не приймають
депозитів, а займаються емісійно-засновницькою діяльністю, тобто випускають і
розміщують цінні папери, що є джерелом їх грошо­вих ресурсів.

ІНВЕСТОР — вкладник, особа, організація або держава, які
інвестують.

ІНДОСАМЕНТ — передатний напис на зворотному боці цінного
папера, що засвідчує перехід права за цим документом іншій особі; індосамент
може бути на користь конкретної особи (іменний), на пред’явника — складається з
одного підпису (бланковий); застереження «без регресу (обороту)»
знімає з індосанта солідарну відповідальність з платником за векселем.

ІНДОСАНТ — особа, що робить на зворотному боці цінного
папера пе­редатний напис.

ІНДОСАТ — особа, на користь якої переказується цінний папір
за пере­датним написом.

ІНКАСО — банківська розрахункова операція, за допомогою якої
банк за дорученням свого клієнта отримує на основі платіжних вимог кошти від
платника за відвантажені на адресу останнього товарно-матеріальні цінності та
надані послуги і зараховує ці кошти на рахунок клієнта в банку.

ІННОВАЦІЯ — капіталовкладення: фінансування
науково-дослідних робіт, упровадження нових технологій та виробництво нової
продукції.

ІНТЕРВЕНЦІЙНІ ОПЕРАЦІЇ — одна з форм втручання центральних
банків країн у кредитно-фінансову та валютну сферу через регулювання попиту і
пропозиції на кредит, цінні папери, національну та іноземну валюту.

140

ІПОТЕКА — застава нерухомого майна (землі, будинків, споруд
тощо) для отримання позики.

ІПОТЕЧНИЙ БАНК — банк, який спеціалізується на видачі
довгостроко­вих грошових позик під заставу нерухомості, а також випускає
заставні папери, що забезпечуються заставленою нерухомістю.

ІПОТЕЧНИЙ КРЕДИТ — грошова позика, що видається банком під
за­ставу нерухомості.

КАЗНАЧЕЙСТВО
— самостійний чи у складі Міністерства фінансів спе­ціальний орган, який відає
збиранням державних доходів і їх витрачан­ням відповідно до державного бюджету,
а також управлінням держав­ним боргом, емісією казначейських білетів і цінних
паперів.

КЛІРИНГ — форма безготівкових розрахунків, що передбачає
залік взаємних грошових вимог між підприємствами чи державами. Сальдо
клірингового рахунка, виявлене через незбалансованість товарообігу,
покривається підприємством чи країною-боржником у способи і термі­ни, що
обумовлені відповідними угодами.

КОМЕРЦІЙНИЙ КРЕДИТ — будь-яка господарська операція суб’єкта
підприємницької діяльності, що передбачає авансування (попередню оп­лату)
продукції, робіт, послуг іншого суб’єкта підприємницької діяль­ності з
відстроченням дати реалізації, якщо таке відстрочення переви­щує звичайні
терміни поставки або перевищує 30 календарних днів з дати здійснення авансового
платежу. Не вважають комерційним креди­том форвардні та ф’ючерсні операції з
продукцією сезонного виробниц­тва або з цінними паперами і валютними
цінностями, а також операції з товарними і валютними опціонами, що передбачають
перехід права власності на таку продукцію (цінні папери і валютні цінності) у
момент здійснення розрахунків за форвардним, ф’ючерсним або опціонним до­говорами.

КОНСИГНАЦІЙНА ОПЕРАЦІЯ — господарська операція суб’єкта
підприємницької діяльності — консигнатора, яка передбачає експорт матеріальних
цінностей до складу іншого суб’єкта підприємницької діяльності — консигнатора з
дорученням реалізувати зазначені матері­альні цінності на комісійних засадах.

КОРЕСПОНДЕНТСЬКИЙ РАХУНОК — рахунок для обліку розрахунків,
що їх виконує одна кредитна установа за дорученням і на кошти іншої кредитної
установи на підставі укладеного кореспондентського договору.

141

У нашій країні існують кореспондентські розрахунки між
комерційними банками, Національним банком і комерційними банками.

КОРПОРАТИВНЕ ПРАВО — право власності на частку (пай) у
статутно­му фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства про
господарські товариства, включаючи право на управління та отримання відповідної
частки прибутку такої юридичної особи.

КОШИК СПОЖИВЧИЙ — розрахунковий набір, асортимент товарів,
що характеризує типовий рівень і структуру місячного (річного) спо­живання
людини чи сім’ї. Такий набір використовують для розрахунку мінімального
споживчого бюджету (прожиткового мінімуму) виходячи з вартості споживчого
кошика у чинних цінах. Кошик споживчий є та­кож базою для порівняння
розрахункових і реальних рівнів споживання.

КОШТОРИС — основний плановий документ для фінансування
бюджет­них установ, обчислення витрат на виробництво продукції, виконання
робіт, надання послуг тощо.

КРЕДИТ «СТЕНД-БАЙ» — кредит, що надається країнам
— членам МВФ на основі угод «Стенд-бай» терміном до 12 місяців, а в
окремих випад­ках — до 3 років.

КРЕДИТНА ОПЕРАЦІЯ — господарська операція суб’єкта
підприємниць­кої діяльності, що передбачає надання права на купівлю
матеріальних цінностей і нематеріальних активів з відстроченням платежу, а
також на позику коштів з відстроченням їх погашення. Кредитні операції здійс­нюються
у вигляді товарного, комерційного і фінансового кредиту.

КРЕДИТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ — кошти підприємства, органі­зації
чи установи, що підлягають сплаті відповідним юридичним або фізичним особам.

ЛІЗИНГ — довгострокова оренда устаткування, машин, споруд
виробни­чого призначення. Лізинг забезпечує промисловим компаніям мож­ливість
отримати необхідне устаткування без значних одноразових грошових затрат,
неминучих при звичайній торгівлі. Банки також мо­жуть здавати в оренду засоби
виробництва, придбані за власні кошти.

ЛІКВІДНІ АКТИВИ — кошти, що легко реалізуються,
короткострокові державні цінні папери, поточні рахунки, готівка, які не дають
доходу у вигляді відсотка.

142

ЛІКВІДНІСТЬ — 1. Здатність підприємців виконувати свої
платіжні зобо­в’язання перед кредиторами. 2. Можливість перетворення
матеріальних цінностей і цінних паперів на готівку. 3. Оцінювання стану й руху
обі­гових коштів і правильності планового використання власних і позич­кових
коштів.

ЛІКВІДНІСТЬ БАНКІВ — здатність банків забезпечити своєчасне
вико­нання своїх зобов’язань. Ліквідність банків визначається збалансуван­ням
активів і пасивів балансу банку, ступенем відповідності термінів розміщення
активів і залучених банком пасивів. Комерційні банки ма­ють дотримуватися
певних рівнів ліквідності. Норми ліквідності банків встановлюються як
відношення різних статей активів балансу банку до всієї суми або до певних
статей пасивів.

ЛІЦЕНЗУВАННЯ ВИДІВ ДІЯЛЬНОСТІ — видача спеціального дозволу
банкам та іншим кредитним установам на право займатися певними ви­дами
діяльності (здійснення окремих банківських операцій), перелік яких визначається
законодавчими актами країни.

ЛОРО — кореспондентський рахунок, що відкривається банком
для зара­хування сум, виданих або одержаних банком за дорученням свого ко­респондента.

МАЙНОВІ ПОДАТКИ — прямі податки з юридичних і фізичних осіб,
об’єктом оподаткування яких є рухоме й нерухоме майно.

МАРЖА — термін у торговій, біржовій, страховій і банківській
практиці для позначення різниці між цінами товарів, курсами цінних паперів,
процентними ставками та іншими показниками.

МАРКА АКЦИЗНОГО ЗБОРУ — спеціальний знак, яким маркують алко­гольні
напої та тютюнові вироби і наявність якого підтверджує сплату акцизного збору,
легальність увезення та реалізації на території Украї­ни цих виробів.

МИТНА ВАРТІСТЬ — ціна, яка фактично сплачена або підлягає
сплаті за товари чи інші предмети, що підлягають оподаткуванню митом, на мо­мент
перетинання митного кордону України.

МИТНА ДЕКЛАРАЦІЯ — документ, що подається в митні органи при
ввезенні, вивезенні чи транзиті товарів через митний кордон, містить дані про
ці товари і на підставі якого стягується мито.

143

МИТНІ ЗБОРИ — плата, що стягується з декларантів за
оформлення мит­них процедур.

МІЖБЮДЖЕТНІ ТРАНСФЕРТИ — кошти, які безоплатно і безповорот­но
передаються з одного бюджету до іншого.

МІЖНАРОДНИЙ ВАЛЮТНИЙ ФОНД (МВФ) — міжурядова
валютно-кредитна організація, заснована 1944 р. Має статус спеціалізованої уста­нови
ООН. Офіційні цілі МВФ — сприяти міжнародному співробітниц­тву у
валютно-фінансовій галузі та розвитку світової торгівлі, регулю­вати валютні
стосунки країн-учасниць.

МІСЦЕВІ БЮДЖЕТИ — бюджет Автономної Республіки Крим,
обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого само­врядування.

МІСЦЕ ОСНОВНОЇ РОБОТИ, СЛУЖБИ — підприємство, установа, ор­ганізація
незалежно від форми власності, фізична особа — суб’єкт під­приємницької
діяльності, з якими громадянин має трудові відносини за умови обов’язкового
ведення в цьому місці трудової книжки.

МОНЕТАРНІ МЕТАЛИ — золото і метали іридієво-платинової групи
в будь-якому вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислових і по­бутових
виробів з цих металів та їх брухту.

МОРАЛЬНА ШКОДА — шкода, заподіяна особистим немайновим пра­вам
суб’єкта оподаткування, яка призвела або може призвести до збитків, що мають
матеріальне вираження.

НЕМАТЕРІАЛЬНІ АКТИВИ — вартість об’єктів промислової та
інтелек­туальної власності, а також інших аналогічних прав, визначених об’єк­том
права власності конкретного підприємства.

НЕОПОДАТКОВУВАНИЙ МІНІМУМ — розмір оподаткування об’єкта, у
межах якого податок не стягується.

НЕРЕЗИДЕНТИ — юридичні особи і суб’єкти підприємницької
діяльності, які не мають статусу юридичної особи України поза її межами і
створені та діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі
юридичні особи та інші суб’єкти підприємницької діяльності з участю юридичних
осіб та інших суб’єктів підприємницької діяльності.

НЕУСТОЙКА — визначена законом або договором сума, яку
боржник має сплатити кредиторові в разі невиконання чи неналежного виконан­ня
зобов’язання. Один із способів забезпечення виконання зобов’язань. Різновидом
неустойки є пеня, штраф.

144

НОВАЦІЯ ВЕКСЕЛЯ — припинення зобов’язання за угодою сторін
через заміну його новим зобов’язанням (векселем).

НОМІНАЛ — 1. Вартість, що її вказують на грошових знаках,
акціях, об­лігаціях та інших цінних паперах (номінальна вартість). 2. Зазначена
у прейскуранті або на самому товарі його ціна (номінальна ціна).

НОРМА ОБОВ’ЯЗКОВИХ РЕЗЕРВІВ БАНКІВ — встановлене рішенням
центрального банку процентне відношення суми обов’язкових резервів, що
утворюються за окремими статтями банківських пасивів, до обсягу зобов’язань за
відповідними статтями.

НОСТРО — рахунок, який банк має у своєму
банку-кореспондентові для занесення на нього надходжень і витрат.

ОБЛІК (ДИСКОНТ) ВЕКСЕЛІВ — купівля векселів до закінчення
терміну їх дії. Банк достроково виплачує власникові суму, на яку виписано век­сель,
за вирахуванням відсотка. Банки приймають до обліку, як правило, векселі, що
містять зобов’язання фірм, платоспроможність яких не ви­кликає сумнівів.

ОБОВ’ЯЗКОВІ РЕЗЕРВИ БАНКІВ — кошти комерційних банків, які
вони зобов’язані зберігати в центральному банку як забезпечення дея­ких своїх
операцій відповідно до нормативів, передбачених законодав­ством. Роль
обов’язкових резервів полягає в тому, щоб, з одного боку, забезпечити
мінімальну ліквідність банків і збереження в них депозитів, а з іншого — бути
інструментом грошово-кредитної політики.

ОБОРОТНІ ЦІННІ ПАПЕРИ — цінні папери, права на які
передаються без оформлення відповідних документів простим врученням або це вру­чення
доповнюється написом про передавання. До оборотних цінних паперів належать
казначейські та комерційні векселі, пред’явницькі акції й облігації, чеки,
депозитні сертифікати та ін.

ОБОРОТНІСТЬ КРЕДИТУ — один із показників ефективності
викорис­тання позикових коштів. Характеризує швидкість обороту кредиту —
кількість днів, за які кредитні кошти банку здійснюють повний оборот. Оборотність
кредиту обчислюють як відношення середньої за аналізова­ний період суми кредиту
до величини одноденного кредитного обороту з позикових рахунків банку.

ОБСЛУГОВУВАННЯ БОРГУ — погашення основної суми кредиту та
виплата відсотків за нього відповідно до графіка, узгодженого кредито­ром і
позичальником.

145

ОВЕРБОТ — ситуація на ринку, коли внаслідок великого попиту
ціни на товари, валюту чи цінні папери стрімко зростають, дестабілізуючи тим
самим ринок.

ОВЕРДРАФТ — форма короткострокового кредиту, суть якого
полягає у списанні коштів з розрахункового рахунка клієнта понад їх залишок на
рахунку, тобто в утворенні на рахунку клієнта дебетового сальдо. Для
банківських кореспондентських розрахунків з використанням оверд­рафту
застосовують банківські кредити. Кредит за овердрафт визна­чається під час
відкриття рахунка і не може перевищувати наперед ви­значеної суми. Овердрафт
надають особливо надійним клієнтам. З від’єм­ного залишку на рахунку стягують
відсоток, як і за звичайні кредити.

ОВЕРДСОЛД — ситуація на ринку, коли ціни на товари, валюту
чи цінні папери через перенасичення ними ринку зменшується до збиткового рівня.

ОПЕРАЦІЯ З ОПЦІОНОМ — господарська операція суб’єкта
підприєм­ницької діяльності, що передбачає продаж (купівлю) опціону, тобто пра­ва
придбати (продати) продукцію сезонного виробництва, цінні папери або валютні
цінності у будь-який момент протягом визначеного терміну, з фіксацією ціни
реалізації на дату укладення (придбання) опціону.

ОПРИЛЮДНЕННЯ ЗВІТНОСТІ — офіційне подання бухгалтерської звітності
(балансів) до органів Державної податкової адміністрації Ук­раїни,
Національного банку України, Фонду державного майна Украї­ни, Антимонопольного
комітету України, Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю та до
інших установ і організацій, уповнова­жених відповідно до чинних законодавчих
актів України отримувати бухгалтерську звітність (баланси) про фінансовий стан
підприємств у засобах масової інформації, якщо це передбачено законодавством.

ОФШОР — центри спільного підприємництва, які надають
пільговий ре­жим фінансово-кредитних операцій в іноземній валюті для іноземних
резидентів.

ПАСИВНИЙ ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС — платіжний баланс, що характе­ризується
перевищенням витрат і платежів над їх надходженням.

ПАСИВНІ ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ — операції, внаслідок яких
формуються ресурси банків, тобто залучаються кошти в розпорядження банків
(приймання вкладів, випуск банкнот).

146

ПАСИВНІ РАХУНКИ — бухгалтерські рахунки, на яких
відбиваються джерела формування засобів підприємств і їх цільове призначення. Па­сивні
рахунки в банківському обліку відбивають джерела банківських коштів.

ПЕНЯ — штрафна санкція, сума якої стягується з платників за
порушення термінів сплати податків і платежів або термінів їх перерахування до
бюджету організаціями, які їх утримують чи приймають.

ПІДАКЦИЗНІ ТОВАРИ — законодавчо визначений перелік товарів,
на які встановлюються специфічні акцизи.

ПЛАВАЮЧІ ВАЛЮТНІ КУРСИ — один із провідних принципів органі­зації
світової валютної системи. Передбачає режим вільного коливання валютних курсів,
який базується на використанні ринкового механізму фіксованих паритетів і курсу
валют.

ПЛАТА ЗА МАРКИ АКЦИЗНОГО ЗБОРУ — плата, яку вносять імпорте­ри
та вітчизняні виробники для покриття витрат держави на виробниц­тво, зберігання
та реалізацію марок акцизного збору.

ПЛАТОСПРОМОЖНІСТЬ — здатність своєчасно і в повному обсязі
ви­конувати свої платіжні зобов’язання, що випливають з торгових, кре­дитних
або інших операцій.

ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ — основна сучасна форма універ­сального
акцизу, який встановлюється щодо знову створеної у платника вартості.

ПОДАТОК НА ПРИБУТОК — форма прибуткового оподаткування
підприємств, згідно з якою об’єктом оподаткування є чистий дохід підприємства.

ПОЗАРЕАЛІЗАЦІЙНА ОПЕРАЦІЯ — діяльність підприємства, безпосе­редньо
не пов’язана з реалізацією продукції, робіт, послуг та іншого майна, включаючи
основні фонди, нематеріальні активи, продукцію об­слуговуючого і допоміжного
виробництва.

ПОСЕРЕДНИЦЬКА ОПЕРАЦІЯ — господарська операція суб’єкта
підприємницької діяльності, який виконує роль комісіонера в договорі комісії,
консигнатора у консигнаційному договорі або повіреного у до­говорі доручення,
за винятком довірчих операцій з коштами, цінними паперами, включаючи
приватизаційні майнові сертифікати, операцій з випуску боргових зобов’язань та
торгівлі ними, операцій з торгівлі ва­лютними цінностями та іншими видами
фінансових ресурсів, а також усіх видів банківських і страхових операцій.

147

ПОСТІЙНЕ МІСЦЕ ПРОЖИВАННЯ В УКРАЇНІ — місце прописки і
реєстрації суб’єкта оподаткування в Україні або місцезнаходження його
постійного житла чи центру життєвих інтересів (найтісніші особисті та
економічні зв’язки), або місце, де він звичайно проживає і має намір проживати
протягом необмеженого терміну, не обмежуючи таке про­живання певною метою, і за
умови, що воно не є наслідком виконання цією особою службових обов’язків чи
зобов’язань за договором, кон­трактом.

ПОСТІЙНІ ПРЕДСТАВНИЦТВА НЕРЕЗИДЕНТІВ В УКРАЇНІ — роз­ташовані
на території України представництва іноземних компаній і фірм, міжнародних
організацій та їх філії, що не мають імунітету і дипломатичних привілеїв,
створені в будь-якій організаційній формі без статусу юридичної особи, через
які повністю або частково здійс­нюється підприємницька діяльність нерезидента,
а також громадяни, які представляють в Україні нерезидента та перебувають з ним
у тру­дових відносинах. Постійне представництво нерезидента підлягає дер­жавній
реєстрації у порядку, передбаченому законодавством для дер­жавної реєстрації
суб’єктів підприємницької діяльності України.

ПРИХОВАНИЙ ДОХІД — частка сукупного доходу, не зазначена
суб’єк­том оподаткування у декларації, що подається до державної податкової
інспекції, або сукупний дохід, не оприлюднений внаслідок неподання такої
декларації в терміни та за умов, визначених законодавством.

ПРОГНОЗУВАННЯ ГРОШОВОГО ОБІГУ — один із методів регулюван­ня
грошового обігу в умовах ринкової економіки. У процесі прогнозу­вання
визначаються зміни обсягів грошової маси в обігу, її структура, територіальне
розміщення та основні напрями руху, межі готівкової та кредитної емісії та ін.
Прогнозування грошового обігу організовує На­ціональний банк України. На основі
таких прогнозів він розроблює пропозиції щодо основних напрямів державної
грошово-кредитної політики України на наступний рік.

ПРОЛОНГАЦІЯ — продовження терміну чинності договору, угоди,
век­селя тощо.

ПРОФІЦИТ БЮДЖЕТУ — перевищення доходів бюджету над його ви­датками.

148

РАХУНКОВА ПАЛАТА — постійно діючий вищий орган державного
фінансово-економічного контролю, створений Верховною Радою Украї­ни. Рахункова
палата здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших
органів держави.

РЕЗИДЕНТИ — юридичні особи, включаючи бюджетні організації,
суб’єк­ти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи, їх
філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, які складають окре­мий
баланс і мають розрахунковий рахунок, а також здійснюють реалі­зацію продукції,
робіт, послуг на митній території України.

РЕКВІЗИТИ ДОКУМЕНТІВ — обов’язкові дані для документів, передба­чені
чинними правилами або законом, без яких вони не можуть бути підставою для
здійснення операцій (найменування, дата, сума та ін.).

РИНОК ПОЗИКОВИХ КАПІТАЛІВ — система економічних відносин, що
забезпечують акумуляцію вільних коштів, перетворення їх на позико­вий капітал
та його перерозподіл між учасниками процесу відтворення.

РОЯЛТІ — платежі будь-якого виду, одержані у вигляді
винагород, ком­пенсацій за надання дозволу, за право використання промислової
та інтелектуальної власності, а також інших аналогічних майнових прав, що
визначаються об’єктом права власності.

САЛЬДО — різниця між надходженням коштів і витратами за
певний пе­ріод часу, між вартістю взаємних поставок.

САНАЦІЯ — система економіко-організаційних заходів,
спрямованих на оздоровлення фінансового стану державних підприємств-боржників.

САНКЦІЯ — встановлений правовими нормами захід економічного
впли­ву, що його застосовує банк до порушників фінансової дисципліни.

СЕКВЕСТР — значне та примусове скорочення бюджетних
видатків; про­порційне зниження державних видатків щомісячно за всіма статтями
бюджету впродовж часу, який лишився у поточному фінансовому році. Секвестру не
підлягають захищені статті.

149

СИСТЕМА НАЦІОНАЛЬНИХ РАХУНКІВ— система зведених стати­стичних
показників, що характеризують найважливіші аспекти і резуль­тати розвитку
економіки держави. Базується на узагальненні та систе­матизації даних суцільних
і вибіркових обстежень, статистичної звіт­ності. Система національних рахунків
є видом балансових побудов. Застосовується більш як у 150 країнах світу.

СТАТУТНИЙ КАПІТАЛ — початкова сума капіталу підприємств,
фірм, акціонерних товариств у різних галузях економіки, у тому числі банків,
передбачена статутом або угодою про їх заснування. Основною формою статутного
капіталу є акціонерний капітал.

СТАТУТНИЙ ФОНД — 1. Сума коштів, необхідних для початку
діяль­ності колективного підприємства. Створюється із внесків партнерів —
засновників колективного підприємства. У статутний фонд входить вартість
основних і оборотних засобів. 2. Засоби, закріплені за підпри­ємствами і
організаціями для постійного користування і розпоряджання. Статутний фонд є
головним джерелом власних коштів підприємств і призначений для формування
основних і оборотних коштів.

СТРАХОВИЙ РИНОК — система економічних відносин, яка є сферою
діяльності страховиків у певній країні (або в міжнародному масштабі) з надання
відповідних страхових послуг страхувальникам.

СУБВЕНЦІЇ — міжбюджетні трансферти для використанная на
певну мету в порядку, визначному тим органом, який прийняв рішення про надання
субвенції.

СУБСИДІЯ — допомога у грошовій формі чи в натуральному
вираженні, що надається державою з коштів державного чи місцевих бюджетів, а
також спеціальних фондів юридичним чи фізичним особам.

ТАЄМНИЦЯ БАНКІВСЬКИХ ОПЕРАЦІЙ — один із найважливіших
принципів роботи комерційних банків, згідно з яким їхні працівники не мають
права розголошувати відомості про операції банків, зокрема про стан рахунків
клієнтів, умови укладених банком і його клієнтами дого­ворів та ін.

ТРАНСФЕРТИ — це кошти, одержані від інших органів державної
влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого само­врядування,
інших держав або міжнародних організацій на безоп­латній та безповоротній
основі.

150

ТРАСАНТ — особа, що видає трату, тобто переводить свій
платіж на іншу особу. Вказівка та підпис трасанта є обов’язковим реквізитом
пе-реказного векселя.

ТРАСАТ — особа, яка взяла на себе зобов’язання сплатити за
переказним векселем. Акцепт трасата (письмова згода) є обов’язковим реквізитом
пе-реказного векселя.

ТРАСТОВІ ОПЕРАЦІЇ — операції, які здійснюються
спеціалізованими відділами банків або їх небанківськими філіями з управління
рухомим і нерухомим майном клієнта за його дорученням, або інші агентські по­слуги.

УНІВЕРСАЛЬНІ
БАНКИ — кредитні установи, які здійснюють усі ос­новні види банківських
операцій.

УХИЛЯННЯ ВІД ПОДАТКІВ — дії платників податків, спрямовані
на не­сплату податків через заниження доходу та оцінки майна або їх повно­го
приховування.

ФАКТОРИНГ — різновид торгово-комісійної операції, що
поєднується з кредитуванням оборотного капіталу клієнта. В основі операції
факто­рингу лежить купівля факторською компанією рахунків клієнта на умо­вах
оплати близько 80 % вартості фактурованих поставок; решта (за ви­рахуванням
відсотків за кредит) оплачується в чітко обумовлені термі­ни незалежно від
надходжень готівки від дебіторів. Завдяки факторингу досягається прискорення
оборотності коштів у розрахунках. Факторин­гові операції активно здійснюють
комерційні банки, які організовують спеціалізовані філії або компанії.

ФОРВАРДНА ОПЕРАЦІЯ — господарська операція суб’єкта підприєм­ницької
діяльності, що передбачає придбання (продаж) форвардної уго­ди, тобто
зобов’язує придбати (продати) продукцію сезонного вироб­ництва, цінні папери
або валютні цінності у визначений час з фіксацією ціни реалізації на дату
укладення або придбання форвардної угоди. При цьому покупець форвардної угоди
має право відмовитися від її ви­конання лише за наявності згоди іншої сторони
форвардної угоди.

151

ФОРФЕЙТИНГ — кредитування зовнішньоекономічних операцій у
формі купівлі в експортера векселів, акцептованих імпортером.

Ф’ЮЧЕРС (Ф’ЮЧЕРСНІ УГОДИ) — термінові угоди на біржах,
власне купівля-продаж сировини, золота, валюти, інших товарів за фіксованою на
момент підписання угоди ціною з виконанням операцій через певний проміжок часу.

Ф’ЮЧЕРСНА ОПЕРАЦІЯ — господарська операція суб’єкта підприєм­ницької
діяльності, що передбачає купівлю (продаж) ф’ючерсної угоди, тобто зобов’язує
придбати (продати) продукцію сезонного виробницт­ва, цінні папери або валютні
цінності у визначений час, з фіксацією ціни реалізації на дату здійснення
реалізації.

ЧЕК — документ, який містить безумовний наказ власника
поточного ра­хунка банку про виплату зазначеної в ньому суми певній особі або
пред’явникові. Розрізняють кілька видів чеків: пред’явницькі, іменні, ор­дерні.

ЧЕКОВА КНИЖКА — певна кількість зброшурованих бланків чеків,
що видаються банком власникові поточного банківського рахунка. Викори­стовуючи
чеки, клієнт банку може знімати необхідну суму з рахунка й отримувати її
готівкою або оплачувати третім особам безпосередньо чеками. Щодо отримання
готівки в Україні існують певні обмеження.

ЧЕРГОВІСТЬ ПЛАТЕЖІВ — послідовність списання коштів з
розрахун­кових, поточних та інших рахунків (крім позикових і рахунків за залі­ком)
за наявності кількох строкових і прострочених платежів і відсут­ності коштів
для їх повного погашення. Черговість платежів встанов­люється нормативними
документами Національного банку України.

НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ