§4. Формування правосвідомості і правової культури

§4. Формування правосвідомості і правової культури

34
0

ЛІІ

Формування правосвідомості особистості в
нашом суспільстві відбувається як стихійно, так і в результаті ціле
направленої діяльності держави, її органів і установ по фор­муванню правових
знань, поваги до права і закону, соціаль­но-правової активності. По-перше, на
формування право­свідомості і правової культури впливає весь процес реалі­зації
і застосування правових норм державними органами, процес правотворчості, стан
законності і правопорядку, роз­виток суспільних правовідносин. Цей процес, в
значній мірі, стихійно впливає на формування правосвідомості і правової
культури особистості. Практика реалізації правових норм надзвичайно ефективно
впливає на формування правових знань, правових орієнтирів, позицій і установок
особистості. Вплив може бути негативним, коли норми права застосову­ють
необгрунтовано і несправедливо, і навпаки, коли пре­стиж правоохоронних та
інших державних органів високий, цей вплив, як правило, позитивний.

При переході до будівництва правової держави і
грома­дянського суспільства підвищується необхідність формування
правосвідомості і правової культури всіх суб’єктів суспіль­них відносин,
оскільки без них неможливо побудувати таку державу і суспільство. За останні
роки криза в економіці і в політичній системі негативно позначилась на
формуванні правової культури і правосвідомості багатьох суб’єктів су­спільних
відносин. В ці роки відбувся негативний вплив ідей і культивування західних цінностей,
особливо через засоби телебачення, кінотеатри, де пропагандується культ насиль­ства,
організованої злочинності, корупції, проституції тошо. Багато людей в умовах
економічної кризи залишається без­робітними, без засобів до існування, що в
значній мірі штов­хає їх до правового нігілізму і правопорушень. На цей про­цес
негативно впливає також перебудова законодавства, по­вільний хід правових
реформ в суспільстві, не зважаючи на те, що 1995 рік оголошено роком права.
Правда слід зазна­чити, що за останній рік збільшився випуск юридичної літе­ратури,
підручників, окремих збірок законодавства й інших нормативних актів. На цей
процес негативно впливає не-

96

стабільність діючого законодавства, а також
неоправдане затягування прийняття нової Конституції і реформування
Конституційного Суду. Таким чином, в процесі стихійного формування
правосвідомості і правової культури особистості відбуваються як негативні, так
і позитивні явища, які обу­мовлені станом розвитку правової системи
суспільства.

На формування правосвідомості і правової
культури осо­бистості найбільш ефективно впливає правове виховання населення.
Правове виховання — це ціленаправлена, послідов­на, систематична діяльність
держави і її органів, а також громадських об’єднань і організацій по формуванню
певної сис­теми правових знань, вмінь і навиків, правового мислення, пра­вових
почуттів — почуття права, законності, почуття пова­ги до права і закону,
почуття поваги до тих соціальних ціннос­тей, які регулюються і охороняються
правом і законодавством.

В системі правового виховання можна виділити
такі струк­турні компоненти: 1) цілі правового виховання; 2) принци­пи
правового виховання; 3) форми правового виховання; 4) зміст правового
виховання; 5) методи правового виховання. Всі ці компоненти можна назвати як
методологія і методика правового виховання.

Цілі правового виховання можуть бути
загальними і

конкретними. Загальними цілями є формування
правосвідо­

мості і правової культури особистості
громадянського су­

спільства, їх можна конкретизувати залежно від
завдань і

особливостей правовиховного процесу.
Наприклад, перед

школою, дитячим садком і сім’єю стоїть
завдання сформу­

вати звичку по дотриманню правил дорожнього
руху, по до­

триманню порядку в дитячому садку, школі і на
вулиці.

Правове виховання може бути ефективним лише
тоді,

коли воно здійснюється на основі певних
принципів: має

певну систему, здійснюється безперервно,
ціленаправлено,

має послідовність, забезпечено певними
засобами, а також

підготовленими кадрами.

Правове виховання здійснюється в певних
формах. їх

нараховується більше 20, але серед них
виділяють найбільш

основні: а) правова освіта (навчання); б)
правова пропаган­

да; в) правова просвіта; г) правова агітація;
д) форми право­

мірної соціально-активної діяльності.

4 В. Котюк            97

ЛІ

Правова освіта (навчання) — найбільш ефективна
і ре­зультативна форма правового виховання, оскільки вона дає певну систему
правових знань. Вона здійснюється в шко­лах, училищах, технікумах, вузах,
коледжах, народних уні­верситетах правових знань, курсах підвищення
кваліфікації працівників різних категорій.

Правова пропаганда — це розповсюдження певних
правових ідей, законодавства серед великої кількості населення. Наприк­лад,
правові програми по телебаченню (тележурнал «Люди­на і закон»), трансляції по
радіо, окремі лекції тощо.

Правова агітація — це розповсюдження правових
ідей, знань серед невеликої кількості населення. Здійснюється вона, як правило,
безпосередньо агітатором. Це можна спостерігати під час виборів, коли
відбувається не тільки пропаганда й агітація за того чи іншого кандидата, але й
агітація за прий­няття певного закону тощо.

Правова просвіта дуже тісно зв’язана із
правовим навчан­ням і пропагандою, але не зводиться до них. Вона має обме­жені
завдання — дати певні знання з тих чи інших питань права і законодавства,
роз’яснити діюче законодавство.

Правомірна соціально-активна діяльність чи
поведінка — це така форма правового виховання, яка здійснюється практич­но в
процесі реалізації норм права: використання, дотримання, виконання і
застосування. Наприклад, участь в охороні гро­мадського порядку, чергування,
діяльність в якості громадсь­ких помічників працівників правоохоронних органів
тощо.

4) Зміст правового виховання — це найбільш
складне пи­тання в системі правового виховання чи навчання, оскільки тут
потрібно визначити, які правові знання і в якому об’ємі потрібно давати. Теорія
і практика правового виховання за­свідчили, що для різних категорій і
соціальних груп насе­лення цей зміст обумовлений правовим статусом особи в
суспільстві. Наприклад, правовий статус неповнолітніх, сту­дентів, робітників,
службовців, підприємців тощо. Для всіх категорій населення ці знання обумовлені
конституційним статусом громадянина, в якому закріплені основні права, свободи
і обов’язки громадян в сфері політичних, економіч­них, соціальних, культурних і
особистих правовідносин. Цей зміст обумовлений також необхідністю отримання
спеціаль-

98

них знань по правовому регулюванню окремих
сфер су­спільних відносин. Як показала практика правового навчання в вузах цей зміст
повинен складатись із двох розділів: пер­ший — це знання по загальній теорії
держави і права, а дру­гий — це знання по окремим галузям права для
спеціалістів гуманітарного профілю, медичних працівників, сільськогос­подарських
працівників технічного профілю тощо. Тому програми правового виховання для
різних категорій насе­лення можуть бути різними по своєму змісту і об’єму мате­ріалу.

5) Методи правового виховання застосовуються
різними суб’єктами, які здійснюють цей процес. Методи — це су­купність прийомів
або способів, при допомозі яких здійснюєть­ся формування правових знань, вмінь
і навичок, а також: фор­муються почуття поваги до права, до закону і тих
соціальних цінностей, які охороняються і регулюються правом. До ме­тодів
правового виховання відносяться: метод переконання, покарання, наглядності,
позитивного прикладу, розв’язан­ня юридичних казусів, заохочення, критика і
самокритика, метод навіювання , наслідування тощо.

Форми, методи і зміст правового виховання
можуть зміню­ватись залежно від його завдань і мети. При цьому можуть
використовуватись різні засоби, в тому числі засоби масової інформації:
телебачення, преса і радіо. Після правового на­вчання вони займають друге місце
в правовому всеобучі на­селення. В зв’язку з тим, що всі юристи державних і
приват­них установ вимушені займатись індивідуальним чи групо­вим роз’ясненням
діючого законодавства, їм потрібно знати проблему формування правосвідомості і
правової культури особистості, форми, засоби і методи досягнення цього зав­дання.
Кабінет Міністрів прийняв Постанову «Про програ­му правової освіти населення
України» від 29 травня 1995 Року, в якій передбачається цілий ряд заходів щодо
по­ліпшення правового навчання і виховання населення.

99

НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ