§ 4. Детермінанти економічної злочинності

§ 4. Детермінанти економічної злочинності

84
0

Аналізуючи це явище, слід приділити увагу не тільки
короткостроковим (поточним) чинникам, але й довгостроковим і
середньо-строковим, що визначають тенденції розвитку економічної злочин-

77

ності. Короткострокові чинники діють, як правило, протягом
перехідних процесів у суспільстві, які тривають від кількох місяців до кількох
років. Так, це фактори, що з’явилися та діють в Україні, пов’язані з початковим
нагромадженням капіталу, перерозподілом власності тощо. З 1997 року на цей
процес наклалися негативні фактори глобальної фінансової кризи, і, зокрема в
Росії. Середньо-строкові чинники діють протягом певного етапу трансформації
суспільства. Такі етапи мають тривалість близько 40 років. За цей період
відбуваються суттєві зміни у функціонуванні економіки. Довгострокові чинники
існування економічної злочинності коріняться у соціально-економічних
суперечностях розвитку суспільства, у змінах форм власності, проблемах
інтеграції країни у світовий ринок, традиціях економічного життя, правовій та
інформаційній забезпеченості підприємницької діяльності тощо.

Так, величезний сектор тіньової економіки в Україні
пов’язаний з невирішеною проблемою інтеграції приватної власності в економічну
систему, її офіційним виштовхуванням з неї і водночас досить широким
нелегальним використанням інституту приватної власності у реальному
господарюванні. Додамо сюди відсутність традицій існування приватної власності,
громадянського суспільства, демократії, розвинутої системи громадського
контролю за органами влади, відносну економічну ізольованість України тощо.

На економічну злочинність впливають не лише економічні, але
й інші види суспільних відносин — політичні, правові, культурні, психологічні.
Скажімо, протистояння між гілками влади в Україні не лише знищує саму
можливість єдиної державної політики щодо реформування економіки, але й створює
певний вакуум влади, розподіл економіко-політичного простору на окремі шматки,
якими намагаються скористатися олігархічні кланові угруповання всупереч
загальнодержавним інтересам. Феноменом української дійсності є ан-тиринкова
психологія населення, його ментальність, не сприйняття ним ділового успіху
особи, бажання бачити за цим лише кримінальне підґрунтя.

Виходячи зі сказаного, окреслимо основні детермінанти
економічної злочинності в Україні на сучасному етапі з урахуванням її
довгострокових, середньострокових і короткострокових чинників.

Довгострокові фактори:

— недосконалість господарського механізму щодо використання
різних форм власності, виштовхування приватної власності за межі офіційної
системи господарювання;

— відсутність цивілізованих ринкових відносин, добросовісної
конкуренції, наявність численних диспропорцій (цінових, галузевих тощо);

78

— інформаційний вакуум щодо більшості соціально-економічних
процесів, управлінських рішень та контрэлю за їх виконанням;

— відсутність в народі демократичних традицій (як
економічних, так і політичних), низька правова культура, що призводить до
невиконання своїх обов’язків перед державок» у вигляді повноти сплати податків;

— протиріччя між командно-адміністративною системою
господарювання, від якої Україна відійшла, і ринковою економікою, до якої вона
ще не дійшла.

Середньострокові фактори:

— надмірна монополізація економіки (навіть порівняно з
іншими республіками колишнього CPCP), наявність могутнього, але анти-ринкового
військово-промислового комплексу;

— сировинна спеціалізація виробництва і експорту, що
продукує відсталість і антиринкове спрямування економіки, проведення Україною
демпінгової політики на світовому ринку;

— надмірне адміністративне втручання в економіку, обмеження
ділової ініціативи і націленості на ефективність виробництва, великі витрати на
утримання управлінського апарату, надання численних пільг окремим юридичним і
фізичним особам;

— високий рівень корупції в системі органів державної влади
і управління та тінізації економіки. Короткострокові фактори:

— відсутність морально-психологічної єдності суспільства,
узгодженості дій щодо основних напрямів реформування політичної та економічної
систем;

— надлишковий податковий тиск на суб’єктів господарювання,
який заганяє їх у тінь;

— відставання правового забезпечення протидії економічній
злочинності від швидкості її зростання та необхідності посилення боротьби з
нею;

— нерозвиненість ринкової інфраструктури української
економіки, її нездатність забезпечити нормальний рух інвестицій, капіталів,
товарів, робочої сили, неефективність державного контролю у цій сфері;

— низька платоспроможність більшості громадян, пауперизація
широких верств населення, що ставить їх за межу бідності;

— правова незахищеність суб’єктів господарювання від
зловживань, утисків та вимагань з боку чиновників державного апарату на всіх
його рівнях.

Прискоренню процесу криміналізації економіки в Україні
сприяв недосконалий Закон «Про підприємництво», на підставі якого був

79

розроблений надто спрощений порядок реєстрації суб’єктів
підприємницької діяльності. Завдяки цьому більшість зареєстрованих у 1991 —1996
роках фірм використовувалася для легалізації незаконних доходів й маскування
різних протиправних дій у сфері економіки. Виробництвом товарів займалася
порівняно незначна кількість підприємницьких структур, а більшість з них
існувала задля прикриття діяльності організованих злочинних угруповань.

Через прийняття недосконалих законодавчих актів
розкручувалися витки інфляції. Це дало можливість суб’єктам підприємництва
отримати великі кредити під символічні відсотки за рахунок ресурсів Ощадного та
інших банків. Використовуючи ці кредити, зловмисники, своєчасно отримуючи
відповідну інформацію, перед кожним підвищенням цін скуповували за безцінь
через свої корумповані зв’язки товари, вироблені в державному секторі
економіки. Потім вони реалізовувалися за цінами, що в сотні разів перевищували
вартість скупленого. За рахунок цього нагромаджувався тіньовий капітал, який
конвертувався і вивозився за кордон.

Починаючи з 1996 року, як свідчить статистика, намітилася
тенденція до зменшення рівня економічної злочинності. Кількість зареєстрованих
злочинів зменшилася на 3,8 % і склала 617,3 тис., у

1997 році — 589,2 тис. або на 4,5 % менше ніж у 1996 році1,
а у

1998 році — 575,9 тис., що на 2,2 % менше проти 1997 року2.
Знизився порівняно з 1996 роком і коефіцієнт злочинності у розрахунку на 100
тис. населення України, що складав, відповідно, 1208 та 1137. Проте
кримінологічний аналіз факторів, що впливають на економічну злочинність, та
стану боротьби з нею, а також результати наукових досліджень дають підстави
стверджувати, що рівень зареєстрованої злочинності не повною мірою відповідає
реальній криміногенній ситуації, що склалась у суспільстві. За результатами
експертного опитування, в країнах СНД поза реєстрацією залишається понад 40 %
загальнокримінальних і до 95 % економічних та посадових злочинів.

Важливим чинником економічної злочинності стало масове
безробіття. За даними Держкомстату України, у пошуках роботи до державної
служби зайнятості протягом 1998 року звернулося понад 1,4 млн. громадян, що на
27,8 % більше, ніж за відповідний період попереднього року. Найвищий рівень
безробіття відмічається в Івано-Франківській (7,2 %), Чернігівській (6,5 %), Львівській
(6,1 %), Волинській (6,0 %) і Житомирській (5,8 %) областях. Особливо не-

1 Довідка про стан злочинності на території України за 1997
рік. — K., 1998. Довідка про стан злочинності на території України за 1998 рік.
— K., 1999.

80

гативним є те, що найвищий рівень безробіття спостерігається
серед жінок (66,4 %), і молоді (31,5 %)’

Аналіз статистичних даних, інших магеріалів правоохоронних і
контролюючих органів свідчить, що інтенсивне зростання економічної злочинності
відбувається на фоні «приватизації» державного майна, криміналізаціГ
банківської й кредитно-фінансової систем, зовнішньоекономічної діяльності,
паливно-енфгетичного комплексу і сфери транспортних перевезень.

Зокрема, в системі Мінтрансу масового характеру набули
розкрадання вантажів, посадові зловживання, корупція. Це стосується й деяких
інших галузей господарства, що неодноразово було предметом розгляду на
засіданнях Координаційного комітету з боротьби з корупцією і організованою
злочинністю при Президентові України.

Стимулюючим фактором економічної злочинності є
невизначеність у політиці ціноутворення. Одночасне існування різних цін на одні
й ті самі товари (особливо першої необхідності) створює передумови для
маніпулювання ними з метою одержання незаконного прибутку. За цих умов поширюється
зона корупції, нормальні договірні відносини підміняються бартерними операціями
для задоволення потреб вузького кола посадових осіб, а також спекуляції у
масових масштабах. Цей криміногенний фактор доповнюється ще й безгосподарністю,
що дозволяє приховувати наслідки будь-яких розкрадань.

Стратегічним напрямом України є формування змішаної
економіки на основі конкуруючих між собою різних форм власності. Проте
прогалини у законодавстві й відсутність кваліфікованих кадрів відкрили шлях для
відмивання «брудних» грошей в процесі приватизації державного майна.
Значного поширення набули факти заниження оціночної вартості об’єктів,
безпідставного списання фондів, завищення кредиторської заборгованості,
підробки аудиторських документів тощо. Як наслідок, велика частка коштів від
приватизації не надходить до державного бюджету, майно привласнюється
керівниками приватизованих підприємств, діяльність яких практично не
контролюється.

Звичайно, ми розглянули далеко не всі детермінанти сучасної
економічної злочинності в Україні (та це й неможливо в межах однієї лекції),
але навіть те, що було висвітлено, дає змогу намітити пріоритетні напрямки
боротьби з одним видом злочинності.

1 Див.: Організована злочинність в Україні. — K., 1999. — C.
23.

81

НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ