1.1. Поняття трудового права

1.1. Поняття трудового права

239
0

Трудове право — одна з провідних галузей у системі права
України і все, що стосується визначення його поняття юридич­ною наукою; давно
опрацьовано. А проте існує чимало об’єктив­них чинників, пов’язаних передусім
зі становленням у нашій державі ринкових відносин, що дають підстави ще раз
поверну­тися до проблеми поняття трудового права і з’ясування його ролі
основного регулятора суспільно-трудових відносин початку тре­тього тисячоліття.

Становлення і розвиток трудового права України відбулися в
умовах соціалістичної системи радянського права, що базувала­ся, як відомо, на
нормативістській теорії права і була одним з на­прямів юридичного позитивізму.

За цією теорією право визначалося як піднесена до рангу за­кону
воля панівного класу. А відтак і всі закони вважалися пра­вовими, незалежно від
їх змісту. Право як окреме явище ото­тожнювалося з юридичними нормами,
породженими державою, і тому держава вважалася первинною, а право — вторинним,
по­хідним. Воно було продуктом держави, втрачаючи тим самим своє самостійне
значення.

Якщо виходити з того, що право твориться державою, зале­жить
від державної влади, то зрозуміло, що таке право служити­ме інтересам тих осіб,
у чиїх руках перебуватимуть важелі вла­ди, що, зрештою, і засвідчує історичний
досвід радянської держа­ви. Адже відомо, що права у законі може і не бути. Тому
вчення юридичного позитивізму далеко не досконале, більше того, воно
небезпечне, оскільки дає підстави для усякого свавілля та авто­ритаризму, які
широко практикувалися за часів соціалізму.

Зрозуміло, що за таких умов про трудове право як про якийсь
виняток із загального правила говорити не доводилося. І воно

4

5

«вірно служило» інтересам «підвищення ефективності суспіль­ного
виробництва… і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву
потребу кожної працездатної люди­ни»1. Тому в сучасний період підхід до
визначення поняття тру­дового права вимагає дещо інших критеріїв, відмінних від
його традиційного трактування, прийнятого радянською наукою тру­дового права.

За своїми природою і соціальним призначенням трудове пра­во
має гуманістичний характер. У своїй основі воно спрямоване на захист інтересів
осіб, змушених в силу об’єктивних обставин продавати свою робочу силу. Більше
того, вважається, що трудо­ве право належить до сфери так званого соціального
права. Тобто це таке право, яке встановлює соціальні гарантії для певної час­тини
суспільства з метою надання їм рівних можливостей участі у суспільно-трудових
відносинах та має забезпечувати дотриман­ня соціального миру і злагоди у суспільстві.

Трудове право розвивалося протягом майже двох століть ра­зом
з формуванням капіталістичних суспільних відносин і скла­лося у самостійну
галузь після Другої світової війни. Вся історія трудового права — це, по суті,
історія соціального законодавства.

Процеси становлення капіталістичного ринкового виробницт­ва
з його індустріалізацією і науково-технічним прогресом, еко­номічними кризами,
використанням найманої праці, які супро­воджувалися посиленням робітничого руху
і особливо страйко­вої боротьби, змусили розвинені держави піти шляхом формуван­ня
трудового або, як його ще називають, робітничого законо­давства. Втручання
держави в регулювання відносин, пов’яза­них із застосуванням праці, шляхом
видання правових актів у цій сфері спершу стосувалось охорони праці жінок і
молоді. За­провадження ж обов’язкового соціального страхування, а також
створення особливих юрисдикційних органів для захисту інте­ресів певних груп
найманих працівників свідчили про соціальну спрямованість у підходах до
регламентації цих відносин. Поряд із суто державними заходами у цій сфері
набувають самостійно­го значення заходи, пов’язані із самозахистом найманих
праців­ників, які з метою охорони власних інтересів починають створю­вати
профспілки. Відтак у трудовому праві з’являються нові суб’єкти, які виступають
на боці працівників, та нові норми, що

1   Кодекс законів про працю України (КЗпП). — Ст. 1.

регулюють трудові відносини і не є при цьому продуктом держа­ви
чи її органів.

Як свідчить досвід розвинених країн Заходу, трудове право
формується на базі:

встановлених державою правових норм (так званого писаного
права);

міжнародно-правових норм, що регулюють трудові відносини і
ратифіковані в установленому порядку (конвенції Міжнародної організації праці
та інших організацій);

договірного права, тобто правил, встановлених шляхом взаєм­них
угод — тарифних чи колективних договорів тощо;

звичаєвого права, судової практики та юридичної науки (так
званого неписаного трудового права).

Перехід України до ринкових відносин, інтеграція її у світову
економічну систему, зміни у політичній спрямованості і пере­орієнтація з
юридичного позитивізму до природно-правової доктрини вимагають і нових підходів
до поняття права в цілому та трудового права зокрема.

Перші спроби наблизити трудове право України до його кла­сичного
зразка намітилися досить виразно за останні декілька років. У практиці
регулювання трудових відносин почали широ­ко застосовуватися договірні засади
як на державному, так і міс­цевому рівнях. Змінюється ставлення до судової
практики в пла­ні її «регулятивних властивостей», міжнародно-правові норми
набувають значення на національному правовому полі та ін.

На даний час самостійність трудового права як галузі права
не є предметом дискусії в юридичній науці. Впродовж багатьох років свого
існування воно утвердилося на чільних позиціях те­пер вже і системи права
України, а тому спроби розглядати його як «непрофілюючу» чи «як комплексну —
другорядну» галузь права не мають суттєвого значення. Зміни характеру праці,
спо­собів залучення до праці, привнесення у трудові відносини еле­ментів найму
і купівлі-продажу робочої сили не змінюють орієн­тації щодо юридичної природи
норм, котрі забезпечують ці від­носини. Побоювання, які з’являються останнім
часом серед юристів-практиків, що при переході до ринкової економіки тру­дове
право як таке зникне і що нібито поява контрактів у трудо­вих відносинах —
перша ознака краху трудового права, не ма­ють під собою реального ґрунту і дещо
схожі на дилетантство.

6

7

Свідченням
перспектив існування трудового права може бути хо­ча б досвід країн з
розвиненою ринковою економікою, де, незва­жаючи на певну кризу цієї галузі,
сумнівів з приводу наявності трудового права у їх правових системах не
виникає1.

Поняття «трудове право» можна розглядати у декількох аспек­тах.
І залежно від рівня сприйняття та уявлення (побутового чи фахового) його
багатоаспектність може бути досить різноплано­вою. При цьому не варто забувати
і відкидати той факт, що тру­дове право на відміну, наприклад, від фінансового,
земельного чи кримінального права, стосується значної маси суб’єктів пра­вових
відносин, а отже, його розуміння і поняття крізь уяву і свідомість
безпосередніх виконавців теж може бути предметом розгляду.

По-перше, трудове право розглядають як галузь права у сис­темі
права України. Це найбільш вагоме і визначальне значення поняття «трудове
право». Воно має цілком об’єктивний харак­тер і є підставою для подальших
визначень трудового права в ін­ших аспектах.

Як галузь права трудове право являє собою систему правових
норм, що регулюють сукупність суспільних відносин з приводу використання
найманої праці.

Другий аспект поняття «трудове право» характерний переваж­но
для сфери реалізації права. І хоча на практиці в діяльності уповноважених на те
органів (судів, комісій по трудових спорах, профкомів та ін.) йдеться в
основному про застосування законо­давства, а не права, поняття «трудове право»
є домінуючим і тут. Як відомо, поняття «право» є ширшим, ніж поняття «законодав­ство»,
а тому застосування терміну «трудове право» замість тер­міну «трудове
законодавство» можна вважати цілком прийнят­ним. Правозастосувальна діяльність
від цього не страждає.

Третій аспект поняття «трудове право» стосується юридичної
науки і є однією з її галузей. Трудове право як наука становить систему об’єктивних
знань про поняття, розвиток, закономір­ності, принципи самостійної галузі
права. Як галузь права, воно є власне предметом науки трудового права. І хоча
трудове право України впродовж багатьох років самостійно практично не існу-

1 Про кризу і перспективи трудового права див.: Киселев И.
Я. Трудо­вое право стран Запада на рубеже XXI века // Государство и право. —
1996. — № 2. — С. 121 і наст.

вало, а було складовою радянського трудового права, наука
тру­дового права і на той час була представлена в Україні яскравими
особистостями, вченими-трудовиками, яких можна вважати за­сновниками
національної правничої думки. Такі вчені, як О. І. Процевський, Р. І.
Кондратьев, В. І. Прокопенко, М. Й. Бару та інші, зробили неоціненний внесок у
розвиток і становлення науки трудового права України.

Після здобуття Україною незалежності вчені-трудовики про­довжують
активно працювати над проблемами вдосконалення правового регулювання трудових
відносин на етапі переходу до ринкової економіки. Крім вже названих відомих вчених,
плідно працюють у цій сфері такі знані професори, доктори та кандида­ти наук,
як А. Р. Мацюк, В. Г. Ротань, Л. І. Лазор, В. С. Вене­диктов, Н. Б. Болотіна,
І. В. Зуб, Н. М. Хуторян, О. Т. Барабаш, В. О. Процевський, Я. І. Безугла, С.
Б. Стичинський, П. І. Жи-галкін, Г. С. Гончарова, В. В. Жернаков, Г. І.
Чанишева та бага­то інших.

Багато хто із названих вчених бере участь у роботі групи, що
здійснює підготовку проекту нового Трудового кодексу України, який повинен
стати ще одним етапом юридичного закріплення гарантій трудових прав працівників
і роботодавців, упорядку­вання ринку праці, гармонізації соціально-трудових
відносин.

Останній аспект поняття «трудове право» пов’язаний з нав­чальною
дисципліною. Саме так останнім часом називається у навчальних планах підготовки
юристів-правознавців одна з ос­новних навчальних дисциплін. Більше того,
трудове право як навчальна дисципліна фігурує не лише у навчальних планах
юридичних закладів освіти, а й, що важливо, включається до планів підготовки
економістів, менеджерів, митників та бага­тьох інших спеціалістів.

Як бачимо, трудове право за своїм змістовним наповненням
явище багатоаспектне. І кожне з понять так чи інакше має пра­во на існування.
Однак для нас найбільший інтерес становить трудове право як галузь вітчизняної
системи права. Саме у цьому значенні ми вивчатимемо його у курсі трудового
права України.

8

9

НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ