Главная

Разделы


Теория государства и права
Аграрное право
Государственное право зарубежных стран
Семейное право
Судебные и правоохранительные органы
Криминальное право
История государства и права России
Административное право
Гражданское право
Конституционное право России
История государства и права зарубежных стран
История государства и права Украины
Банковское право
Правовое регулирование деятельности органов ГНС
Юридическая психология
Финансовое право
Юридическая деонтология
Трудовое право
Предпринимательское право
Конституционное право Украины
Разное
История учений о государстве и праве
Уголовное право
Транспортное право
Авторское право
Жилищное право
Международное право
Международное право
Наследственное право
Налоговое право
Экологическое право
Медицинское право
Информационное право
Судебное право
Страховое право
Торговое право
Хозяйственное право
Муниципальное право
Договорное право
Частное право

  • Вопросы
  • Советы
  • Заметки
  • Статьи

  • «все книги     «к разделу      «содержание      Глав: 54      Главы: <   5.  6.  7.  8.  9.  10.  11.  12.  13.  14.  15. > 

    2.3. Соціально-економічний зміст землеустрою

    Система суспільного і державного устрою, що характеризується визначеними земельними відносинами і відповідною політичною організацією суспільства з їх регулювання, визначає земельний лад суспільства.

    Будь-яка держава, впливаючи на земельний лад, проводить земельну політику, в інтересах певних груп суспільства. Ця політика являє собою діяльність держави з регулювання земельного ладу, відносин між соціальними групами, окремими землевласниками або землекористувачами з приводу володіння та користування землею.

    Процес державного впливу на земельний лад здійснюють різними заходами: правовими, економічними, організаційними.

    Правові містять у собі моменти обов'язковості, владного примусу. Вони регулюють земельні відносини на основі земельного законодавства, судового й адміністративного права.

    Економічні стимулюють розвиток земельних відносин на основі

    оподатковування, кредитування, цільового фінансування, субсидування,

    планування використання земель і т. ін.       . _.-

    Організаційні забезпечують розвиток земельних відносин шляхом переселення людей у райони нового освоєння, організації різного роду кооперативів, товариств, підготовки кваліфікованих кадрів, надання допомоги в матеріально-технічному постачанні, транспорті і т. ін.     .

    Земельну політику держави можуть здійснювати різні орган» -політичної і законодавчої влади, внутрішніх справ, адміністративні, судові, фінансові, банківські, різні комітети. Однак, у зв'язку з наявністю в даних органів безлічі інших функцій, пов'язаних з реалізацією зовнішньої і внутрішньої політики, виникає об'єктивна потреба в створенні спеціальних землевпорядних органів, що відносяться до політичної надбудови суспільства і відповідальних, в першу чергу, за завдання земельної політики держави.

    Мета землевпорядних органів - забезпечувати ясність і порядок у використанні земель, охороняти і закріплювати право власності на землю, полегшувати перехід права власності від однієї особи (установи, організації) до іншої, при необхідності надавати інформацію про обкладання землі податком, вилучання диференціальної земельної ренти, організовувати господарсько-доцільне використання землі. Тому на ці органи покладають облік, економічну оцінку, надання і вилучення земель, організацію території, планування і контроль за використанням земель і здійсненням земельного законодавства.

    Основне завдання землевпорядних органів — організація проведення землеустрою, тобто системи заходів щодо організації такого використання земель, яке відповідає інтересам держави і, насамперед, тих соціальних груп, які знаходяться при владі.

    35

     

    В цьому змісті з погляду держави і землеустрою, діяльність державних органів заключаешь в технічному і юридичному оформленню земельної власності, встановленню, забезпеченню й охороні прав землекористувачів та землеволодільців, цілеспрямованому регулюванню використання землі. Іншими словами, землеустрій — це передбачений законом процес, спрямований на здійснення земельної політики держави. Тому у відомій мірі землеустрій виступає як важіль, знаряддя, за допомогою якого держава регулює земельні відносини.

    Характер землеустрою визначає відповідний землевпорядний процес, тобто землевпорядне діловодство, яке має юридичну, технічну й економічну сторони.

    Юридична сторона землевпорядного процесу визначає порядок порушення, виконання, затвердження і руху землевпорядної документації (проекту); технічна — порядок складання, оформлення, видачі і зміст документів; економічна — організацію і технологію землевпорядних робіт, їх фінансування, вартість і т. ін.

    У ряді випадків звичайних правових, економічних і організаційних заходів, які проводяться в процесі землеустрою або контрольованих землевпорядними органами, для регулювання земельного ладу буває недостатньо. Тоді держава, використовуючи політичні заходи, бере у свої руки безпосереднє розпорядження земельним фондом, здійснюючи великі аграрні перетворення або земельні реформи.

    Наприклад, широко відомі: "Програма перебудови сільського господарства США"; закон "Про основну сільськогосподарську політику" в Японії, відповідно до якого в процесі встановлення розмірів селянських господарств значно знизилася їх чисельність; закон "Про ліквідацію черезсмужжя" у ФРН привів до ліквідації близько 600 тис. фермерських господарств.

    Таким чином, у будь-якій суспільно-економічній формації землю розподіляють і організовують не тільки як природний ресурс і простий матеріально-технічний фактор виробництва, але, насамперед, як об'єкт соціально-економічних зв'язків в тісному поєднанні з виробничими відносинами, що обумовлює соціально-економічний зміст землеустрою.

    Разом з тим, землеустрій не слід пов'язувати винятково з державою. Це пояснюється такими причинами.

    По-перше, яка б не була ступінь активності держави в галузі управління земельним фондом і здійснення земельної політики, Землекористування (землеволодіння) самоорганізовуються, і при цьому відбуваються різні внутрішні процеси, обумовлені розвитком продуктивних сил і виробничих відносин.

    По-друге, поряд зі здійсненням рішень державних органів в галузі землеустрою в землекористувачів виникають різні економічні інтереси, пов'язані   зі   зведенням   земель   у   великі   компактні   масиви   зручної

    36

     

    конфігурації, з трансформацією і поліпшенням угідь з метою підвищення ефективності господарства й обліку кон'юнктури ринку.

    По-третє, землеустрій проявляється у визначених формах організації території, що відповідають даному рівню розвитку виробництва.

    Наприклад, відомо, що система землеробства відбиває визначену ступінь розвитку продуктивних сил стосовно наявних природних, історичних і економічних умов. Організація території і використання землі як основного засобу виробництва в сільському господарстві при різних системах землеробства є різною. Історично це знайшло відображення, наприклад, у підсічно-вогневій системі землеробства, яка переважала у свій час в умовах степу. Залишення земельних ділянок після значного зниження врожаїв було єдиним способом відновлення втраченої родючості ґрунтів.

    Освоєння ґрунтозахисної системи землеробства в районах ерозії ґрунтів забезпечує контурно-меліоративна організація території.

    Отже, землеустрій є багатогранним і дуже складним. Тому відобразити його сутність і соціально-економічний зміст - складне завдання. В цьому зв'язку основні напрями землеустрою, які характеризують різні сторони та дозволяють глибше зрозуміти його соціально-економічний зміст, приведені нижче в табл. 2.2 [20].

    Таблиця 2.2 Характеристика сутності і змісту землеустрою

     

    Відмінна ознака Землеустрою

    Поняття (визначення) землеустрою

    1

    2

    1. В буквальному значенні

    Дії з наведення порядку на території, яка землевпорядковується

    2. Як сфера практичної діяльності

    Система заходів (державних, господарських тощо) з організації раціонального викорис­тання та охорони земель, створення культур­них ландшафтів

    3. Як механізм здійснення земельної політики

    Встановлений законом процес з технічного та юридичного оформлення, надання земель, утворення нових землеволодінь та земле-користувань та впорядкування існуючих, встановлення меж адміністративно-територіа­льних утворень, землеволодінь і землекорис-тувань тощо, який покликаний привести ви­користання землі у відповідність з новими зе­мельними відносинами

    37

    Продовження таблиці 2.2

    1

    2

    4. Як частина суспільного способу виробництва

    Соціально-економічний процес цілеспрямо­ваної організації території та засобів вироб­ництва, які нерозривно пов'язані з землею, який відбувається під впливом зміни продуктивних сил і виробничих відносин суспільства

    5. Як складова частина господарського механізму країни

    Система інженерно-технічних, економічних, правових, екологічних дій і заходів

    6. Як галузь наукової діяльності

    Систематизоване знання про організацію раціонального використання та охорони земель

    Отже, необхідно розрізняти землеустрій як сферу практичної і наукової діяльності. Якщо перша дозволяє здійснити землевпорядні дії в конкретній практичній ситуації, то друга являє собою систематизоване знання, що розвивається, і є основою для вирішення виробничих завдань.

    38

     

    «все книги     «к разделу      «содержание      Глав: 54      Главы: <   5.  6.  7.  8.  9.  10.  11.  12.  13.  14.  15. > 





    polkaknig@narod.ru ICQ 474-849-132 © 2005-2018 Материалы этого сайта могут быть использованы только со ссылкой на данный сайт.