7.2.   Види колізій в кримінальному праві та їх подолання

7.2.   Види колізій в кримінальному праві та їх подолання

30
0

Види колізій в чин-             Типовими видами колізії в
праві

ному КК                є: темпоральна (між раніше чинним

і чинним нормативно-правовим ак­том), ієрархічна (між
нормативними актами різної юридич­ної сили), територіальна (між актами держави
і окремих адміністративно-територіальних одиниць), міжнародно-правова (між
актами внутрідержавного законодавства і міжнародно-правовими актами). В теорії
та на практиці давно (ще з часів римського права) вироблені правила по­долання
такого роду колізій, які є загальновідомими і за­гальновизнаними. Серед них ті,
які встановлюють, що пріо­ритет мають норми, які містяться в
нормативно-правових актах:

прийнятих з цього ж питання пізніше;

більш високої юридичної сили;

загальнодержавних;

міжнародно-правових.

Ситуації ж, які виникають при колізіях комплексного
характеру — коли поєднуються різні її види — загалом не породжують особливих
проблем для будь-якого грамотно­го юриста. Наприклад, навряд чи у кого виникає
сумнів, що норми інструкції, навіть прийнятої пізніше, не повинні суперечити
нормі закону, а якщо така суперечність має місце, то керуватися слід лише
законом.

Аналіз показує, що невідповідності за змістом можуть бути не
лише між різними актами (які належать до різних галузей права), а й у межах
одного і того ж нормативного акта. Це дає підставу виділяти колізії міжгалузеві
та внут­рігалузеві. Питання вирішення саме таких колізій є чи не найбільш
актуальними для кримінального права. Це обу­мовлено рядом обставин, зокрема:

—            підпорядкуванням будь-яких нормативно-правових

актів положенням Конституції України (ч. 2 ст. 8 Консти­

туції України). Отже, кримінально-правові норми жодним

чином не повинні суперечити конституційним, а виявлені

невідповідності мають вирішуватися на користь перших;

Подолання конкуренції і колізії статей закону в ході
кримінально-правової…        393

необхідністю
забезпечити відповідність криміналь­

ного закону положенням, які містяться в чинних міжна­

родно-правових договорах (ч. 5 ст. З КК України). Звідси

випливає, що, по-перше, передумовою ратифікації Украї­

ною міжнародно-правових договорів є приведення кримі­

нального закону України у відповідність з ними, а, по-дру­

ге, виявлені згодом невідповідності повинні вирішуватися

на користь положень, які містяться в міжнародно-право­

вих актах;

особливою роллю кримінально-правових засобів, як

ultima ratio. Тому кримінально-правові норми повинні бути

узгоджені з положеннями «регулюючого» законодавства,

на охорону яких спрямовані. Однозначно неприпустимою

є ситуація, коли галузеві норми визначають правомірність

певного діяння, а кримінально-правові передбачають за них

відповідальність чи коли в нормативно-правових актах

інших галузей права даються «рекомендації» щодо вирі­

шення питань кримінальної відповідальності, які не узгод­

жуються з положеннями КК України;

«засиллям» бланкетних диспозицій в Особливій ча­

стині КК. При цьому відсутність нормативно-правових

актів, до яких відсилає бланкетна диспозиція статті КК,

невідповідність вказівки на бланкетні акти в статті КК

змісту самих таких актів істотно утруднює, а то й взагалі

робить неможливим застосування відповідних криміналь­

но-правових норм.

Однак трапляються і колізії в межах окремого норма­тивно-правового
акта. Аналіз КК України 2001 р. свідчить, що в ньому є види колізій, які не
вписуються в жоден із звичних її видів. Це колізії між окремими складовими
самого кримінального закону, а саме:

між статтями Загальної і Особливої частини КК;

між назвами розділів і їх змістом, між назвами ста­

тей і їх диспозиціями:

між окремими положеннями Особливої частини КК.

Наявність колізій всередині одного і того ж закону обу­мовлена
використанням понять різного ступеня узагаль­нення, які не узгоджуються за
обсягом. До вирішення та­ких колізій не можуть бути застосовані вже існуючі
пра-

394                          Глава 7

вила подолання суперечностей між різними нормами, адже всі
статті містяться в одному і тому ж законі, рівні за юридичною силою, прийняті,
здебільшого, одночасно. До того ж, в колізії можуть перебувати не різні норми,
а різні статті, кожна з яких містить складові однієї і тієї ж кримі­нально-правової
норми. Тут слід шукати та обґрунтовува­ти інші правила. Поки що вони теорією
кримінального права не вироблені, слідчо-прокурорською та судовою практикою —
не апробовані, на законодавчому рівні — не регламентовані.

Звідси випливає, що суперечливість між статтями од­ного і
того ж КК дає великий простір для появи помилок у кримінально-правовій
кваліфікації, утруднює їх виявлен­ня і робить проблематичним виправлення. Адже
один юрист може приймати рішення з питань кваліфікації, бе­ручи за основу одну
статтю, інший — ту, яка передбачає зовсім не таке вирішення питання, і кожен із
них вправі бути переконаним у своїй правоті, помилковим же вважа­ти не своє, а
саме інше рішення.

В цілому ж слід констатувати, що наявність колізій між
статтями одного і того ж нормативно-правового акта є не­припустимим явищем.
Суперечливість же між положен­нями різних галузей, а тим більше між положеннями
однієї і тієї ж галузі законодавства свідчить про його недо­ліки. Такі недоліки
доводиться долати при правозастосу-ванні, слід попереджувати в ході
правотворчості, усувати під час вдосконалення законодавства.

Повертаючись до питання про види колізій, аналіз яких
злободенний для кримінального права, необхідно виділити такі з них:

між положеннями Конституції України та статтями

КК України;

між положеннями чинних для України міжнарод­

но-правових договорів та статтями КК України;

між статтями КК України та інших законів;

між статтями КК України та підзаконних норматив­

но-правових актів;

між окремими положеннями самого КК України.

Подолання конкуренції і колізії статей закону в ході
кримінально-правової…        395

Колізії
між поло- Колізія між конституційними і

женнями Конститу- галузевими нормами звичайно ви-ції України
та стат- никає тоді, коли конституція прий-тями КК України мається пізніше, ніж
нормативно-правові акти інших галузей права.

Тому доволі просто навести разючі приклади прямої не­відповідності
між положеннями, закріпленими в Консти­туції України 1996 р. та КК 1960 р.
Досить згадати хоча б конституційне гасло про те, що усі суб’єкти права влас­ності
рівні перед законом (ч. 4 ст. 13 Конституції Украї­ни), і значні розбіжності в
умовах відповідальності за зло­чини проти державної і колективної власності, з
одного боку, і приватної власності — з іншого. Більш того, КК 1960 р.
передбачав захист форми власності, невідомої Кон­ституції (особистої власності)
і, водночас, не послуговував­ся терміном «приватна власність». Окремі із
розбіжнос­тей між конституційними положеннями і статтями КК 1960 р. усувалися в
ході поточного вдосконалення законо­давства, інші — через рішення
Конституційного Суду Ук­раїни (найбільш резонансним було визнання неконститу­ційності
смертної кари), більшість же так і залишалися непоміченими або з їх наявністю
«мирилися» в очікуванні завершення кодифікації кримінального законодавства.

Зараз же прямої невідповідності між положеннями, зак­ріпленими
в Конституції України, та статтями чинного КК не простежується. Зрештою, їх і
не повинно бути. Адже КК приймався значно пізніше, ніж Конституція України,
його розробники мали можливість і були зобов’язані врахувати декларації,
принципи, вимоги Основного Закону держави. Однак окремі розбіжності між
нормами, закріпленими в статтях КК та Конституції, все ж таки мають місце. Вони
не завжди очевидні, наявність більшості із них не усіма визнається. Але
заперечувати саму можливість відповідних розбіжностей навряд чи правильно.

Очевидно, що колізії між конституційними і кримі­нально-правовими
положеннями можуть бути лише одно­го виду. Це розбіжності, суть яких полягає у
тому, що в КК України формально передбачена відповідальність за певні діяння, а
з Конституції України випливає пра-

396

Глава 7

вомірність
відповідної поведінки. Причому, йдеться не вза­галі про діяння, описане в
диспозиції статті Особливої час­тини КК, а про окремі їх різновиди, прояви.
Інколи і в само­му КК наводяться виключні норми, призначені для обмежен­ня
кримінальної відповідальності з врахуванням насамперед конституційних вимог
(наприклад, ч. 2 ст. 385 КК).

Пріоритет конституційних положень над галузевими, вища
юридична сила Конституції, порівняно з актами по­точного законодавства щодо
кримінального права, означає обмеження дії цілого ряду статей КК. Проведений
аналіз показує, що є принаймні півтора десятка випадків, коли КК формально
передбачає відповідальність за певні діяння, а з норм Конституції випливає їх
правомірність. Тому в таких випадках дія кримінально-правових норм обмежується
— вони не можуть застосовуватися у тій частині, в якій не відповідають
конституційним положенням.

Конституційні положення, з яких випливає

усунення злочинності окремих видів діянь,

передбачених Особливою частиною КК України

Стаття Конституції України

Положення, з врахуванням якого усувається злочинність
діяння

Стаття КК та передбачений нею вид діяння, злочинність
якого усувається відповідно до положень Конституції

1

2

3

ч. 2 ст. 35

У разі, якщо виконан­ня військового обов’язку суперечить
релігійним переконан­ням громадянина, виконання цього обов’язку має бути
замінене альтернативною (невійськовою) службою

Ст. 335 — ухилення від призову на
строкову вій­ськову службу; ст. 336 — ухилення від призову за мо­білізацією; ч.
2 ст. 337 — ухилення від навчальних (чи перевірних) або спеці­альних зборів —
щодо осіб, релігійні переконання яких суперечать виконан­ню військового
обов’язку

[одолання конкуренції і колізії статей закону в ході
кримінально-правової…        397

1

2

3

ст. 39

Громадяни мають пра­во збиратися мирно, без зброї і
проводити збори, походи і демон­страції, про проведен­ня яких завчасно
сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування

Ст. 293 — участь рядових учасників в групових діях, що
призвели до грубого порушення громадського порядку Ст. 294 — участь рядових
учасників у масових заворушеннях

чч. 1, 2 ст. 42

Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не
заборонена законом. Підприємницька діяльність депутатів, посадових і службових
осіб органів державної влади та місцевого самоврядування обмежується законом

Ст. 203 — заняття підприємницькою діяльність, щодо якої
немає заборон, прямо встановлених законом. Ст. 203 — зайняття підприємницькою
діяльністю особами, щодо яких в законі встановлені обмеження

ч. 3 ст. 42

Не допускається зло­вживання монополь­ним становищем на
ринку, неправомірне обмеження конкурен­ції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом

Ст. 228 — примушування до антиконкурентних узгоджених дій,
які прямо не передбачені законом про захист економічної конкуренції

ч. 4 ст. 44

Заборона страйку можлива лише на підставі закону

Ст. 174 — перешко­джання участі у страйку шляхом інших
незакон­них дій, якщо їх проти-правність прямо не визначена законом

398

Глава 7

1

2

3

ч. 2 ст. 51

Батьки зобов’язані

Ст. 164 — злісне

утримувати дітей до їх

ухилення від сплати

повноліття

встановлених рішенням

суду коштів на

утримання дітей

(аліменти), за умови

досягнення дітьми

повноліття

ч. 4 ст. 53

Громадянам, які

Ст.161 — ненадання

належать до

права представникам

національних меншин,

національних меншин

відповідно до закону

на навчання рідною

гарантується право на

мовою у приватних

навчання рідною

закладах освіти

мовою чи на вивчення

рідної мови у

державних і

комунальних

навчальних закладах

ч. Зет. 57

Закони та інші

Загальне положення —

нормативно-правові

не може визнаватися

акти, що визначають

злочином порушення

права і обов’язки

обов’язків, якщо такі

громадян, не доведені

обов’язки належно не

до відома населення у

доведені до населення

порядку,

встановленому

законом, є нечинними

ч. 1 ст. 60

Ніхто не зобов’язаний

Ст. 402 — відкрита

виконувати явно

відмова виконати явно

злочинні

злочинний наказ

розпорядження або

начальника.

накази

Ст. 403 — невиконання

явно злочинного наказу

Подолання конкуренції і колізії статей закону в ході
кримінально-правової…        399

1

2

3

ч. 1 ст. 61

Ніхто не може бути

Ст. 382 — невиконання

двічі притягнутий до

судового рішення, якщо

кримінальної

воно вже було виконане

відповідальності

раніше.

одного виду за одне й

Ст. 389 — ухилення від

те саме

покарання, не

правопорушення

пов’язаного з

позбавленням волі,

якщо це покарання вже

було виконане раніше.

Ст. 390 — ухилення від

відбування покарання, у

виді обмеження волі або

у виді позбавлення волі,

якщо це покарання вже

було виконане раніше

ч. 1 ст. 63

Особа не несе

Ст. 385 — відмова свідка

відповідальності за

давати показання або

відмову давати

пояснення щодо себе,

показання або

членів сім’ї або близьких

пояснення щодо себе,

родичів, коло яких

членів сім’ї чи

визначається законом

близьких родичів,

коло яких

визначається законом

ч. 1ст. 67

Кожен зобов’язаний

Ст. 212 — ухилення від

сплачувати податки і

сплати платежів,

збори в порядку і

порядок і розмір сплати

розмірах,

яких визначений не

встановлених законом

законом, а іншим

актом (зокрема,

роз’ясненнями

податкових органів)

400

Глава 7

1

2

3

ст

71

Вибори до органів

Ст. 157 — перешко-

державної влади та

джання здійсненню

Facebook
Предыдущая статьяТема 1. Организованная преступность в сфере экономической деятельности: криминологическая и уголовно-правовая характеристика
Следующая статья§ 3. Обязанности и права государственных и общественных организаций и их служащих в сфере управления

НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Adblock
detector