Види колізій в чин- Типовими видами колізії в
праві
ному КК є: темпоральна (між раніше чинним
і чинним нормативно-правовим актом), ієрархічна (між
нормативними актами різної юридичної сили), територіальна (між актами держави
і окремих адміністративно-територіальних одиниць), міжнародно-правова (між
актами внутрідержавного законодавства і міжнародно-правовими актами). В теорії
та на практиці давно (ще з часів римського права) вироблені правила подолання
такого роду колізій, які є загальновідомими і загальновизнаними. Серед них ті,
які встановлюють, що пріоритет мають норми, які містяться в
нормативно-правових актах:
прийнятих з цього ж питання пізніше;
більш високої юридичної сили;
загальнодержавних;
міжнародно-правових.
Ситуації ж, які виникають при колізіях комплексного
характеру — коли поєднуються різні її види — загалом не породжують особливих
проблем для будь-якого грамотного юриста. Наприклад, навряд чи у кого виникає
сумнів, що норми інструкції, навіть прийнятої пізніше, не повинні суперечити
нормі закону, а якщо така суперечність має місце, то керуватися слід лише
законом.
Аналіз показує, що невідповідності за змістом можуть бути не
лише між різними актами (які належать до різних галузей права), а й у межах
одного і того ж нормативного акта. Це дає підставу виділяти колізії міжгалузеві
та внутрігалузеві. Питання вирішення саме таких колізій є чи не найбільш
актуальними для кримінального права. Це обумовлено рядом обставин, зокрема:
— підпорядкуванням будь-яких нормативно-правових
актів положенням Конституції України (ч. 2 ст. 8 Консти
туції України). Отже, кримінально-правові норми жодним
чином не повинні суперечити конституційним, а виявлені
невідповідності мають вирішуватися на користь перших;
Подолання конкуренції і колізії статей закону в ході
кримінально-правової… 393
необхідністю
забезпечити відповідність криміналь
ного закону положенням, які містяться в чинних міжна
родно-правових договорах (ч. 5 ст. З КК України). Звідси
випливає, що, по-перше, передумовою ратифікації Украї
ною міжнародно-правових договорів є приведення кримі
нального закону України у відповідність з ними, а, по-дру
ге, виявлені згодом невідповідності повинні вирішуватися
на користь положень, які містяться в міжнародно-право
вих актах;
особливою роллю кримінально-правових засобів, як
ultima ratio. Тому кримінально-правові норми повинні бути
узгоджені з положеннями «регулюючого» законодавства,
на охорону яких спрямовані. Однозначно неприпустимою
є ситуація, коли галузеві норми визначають правомірність
певного діяння, а кримінально-правові передбачають за них
відповідальність чи коли в нормативно-правових актах
інших галузей права даються «рекомендації» щодо вирі
шення питань кримінальної відповідальності, які не узгод
жуються з положеннями КК України;
«засиллям» бланкетних диспозицій в Особливій ча
стині КК. При цьому відсутність нормативно-правових
актів, до яких відсилає бланкетна диспозиція статті КК,
невідповідність вказівки на бланкетні акти в статті КК
змісту самих таких актів істотно утруднює, а то й взагалі
робить неможливим застосування відповідних криміналь
но-правових норм.
Однак трапляються і колізії в межах окремого нормативно-правового
акта. Аналіз КК України 2001 р. свідчить, що в ньому є види колізій, які не
вписуються в жоден із звичних її видів. Це колізії між окремими складовими
самого кримінального закону, а саме:
між статтями Загальної і Особливої частини КК;
між назвами розділів і їх змістом, між назвами ста
тей і їх диспозиціями:
між окремими положеннями Особливої частини КК.
Наявність колізій всередині одного і того ж закону обумовлена
використанням понять різного ступеня узагальнення, які не узгоджуються за
обсягом. До вирішення таких колізій не можуть бути застосовані вже існуючі
пра-
394 Глава 7
вила подолання суперечностей між різними нормами, адже всі
статті містяться в одному і тому ж законі, рівні за юридичною силою, прийняті,
здебільшого, одночасно. До того ж, в колізії можуть перебувати не різні норми,
а різні статті, кожна з яких містить складові однієї і тієї ж кримінально-правової
норми. Тут слід шукати та обґрунтовувати інші правила. Поки що вони теорією
кримінального права не вироблені, слідчо-прокурорською та судовою практикою —
не апробовані, на законодавчому рівні — не регламентовані.
Звідси випливає, що суперечливість між статтями одного і
того ж КК дає великий простір для появи помилок у кримінально-правовій
кваліфікації, утруднює їх виявлення і робить проблематичним виправлення. Адже
один юрист може приймати рішення з питань кваліфікації, беручи за основу одну
статтю, інший — ту, яка передбачає зовсім не таке вирішення питання, і кожен із
них вправі бути переконаним у своїй правоті, помилковим же вважати не своє, а
саме інше рішення.
В цілому ж слід констатувати, що наявність колізій між
статтями одного і того ж нормативно-правового акта є неприпустимим явищем.
Суперечливість же між положеннями різних галузей, а тим більше між положеннями
однієї і тієї ж галузі законодавства свідчить про його недоліки. Такі недоліки
доводиться долати при правозастосу-ванні, слід попереджувати в ході
правотворчості, усувати під час вдосконалення законодавства.
Повертаючись до питання про види колізій, аналіз яких
злободенний для кримінального права, необхідно виділити такі з них:
між положеннями Конституції України та статтями
КК України;
між положеннями чинних для України міжнарод
но-правових договорів та статтями КК України;
між статтями КК України та інших законів;
між статтями КК України та підзаконних норматив
но-правових актів;
між окремими положеннями самого КК України.
Подолання конкуренції і колізії статей закону в ході
кримінально-правової… 395
Колізії
між поло- Колізія між конституційними і
женнями Конститу- галузевими нормами звичайно ви-ції України
та стат- никає тоді, коли конституція прий-тями КК України мається пізніше, ніж
нормативно-правові акти інших галузей права.
Тому доволі просто навести разючі приклади прямої невідповідності
між положеннями, закріпленими в Конституції України 1996 р. та КК 1960 р.
Досить згадати хоча б конституційне гасло про те, що усі суб’єкти права власності
рівні перед законом (ч. 4 ст. 13 Конституції України), і значні розбіжності в
умовах відповідальності за злочини проти державної і колективної власності, з
одного боку, і приватної власності — з іншого. Більш того, КК 1960 р.
передбачав захист форми власності, невідомої Конституції (особистої власності)
і, водночас, не послуговувався терміном «приватна власність». Окремі із
розбіжностей між конституційними положеннями і статтями КК 1960 р. усувалися в
ході поточного вдосконалення законодавства, інші — через рішення
Конституційного Суду України (найбільш резонансним було визнання неконституційності
смертної кари), більшість же так і залишалися непоміченими або з їх наявністю
«мирилися» в очікуванні завершення кодифікації кримінального законодавства.
Зараз же прямої невідповідності між положеннями, закріпленими
в Конституції України, та статтями чинного КК не простежується. Зрештою, їх і
не повинно бути. Адже КК приймався значно пізніше, ніж Конституція України,
його розробники мали можливість і були зобов’язані врахувати декларації,
принципи, вимоги Основного Закону держави. Однак окремі розбіжності між
нормами, закріпленими в статтях КК та Конституції, все ж таки мають місце. Вони
не завжди очевидні, наявність більшості із них не усіма визнається. Але
заперечувати саму можливість відповідних розбіжностей навряд чи правильно.
Очевидно, що колізії між конституційними і кримінально-правовими
положеннями можуть бути лише одного виду. Це розбіжності, суть яких полягає у
тому, що в КК України формально передбачена відповідальність за певні діяння, а
з Конституції України випливає пра-
396
Глава 7
вомірність
відповідної поведінки. Причому, йдеться не взагалі про діяння, описане в
диспозиції статті Особливої частини КК, а про окремі їх різновиди, прояви.
Інколи і в самому КК наводяться виключні норми, призначені для обмеження
кримінальної відповідальності з врахуванням насамперед конституційних вимог
(наприклад, ч. 2 ст. 385 КК).
Пріоритет конституційних положень над галузевими, вища
юридична сила Конституції, порівняно з актами поточного законодавства щодо
кримінального права, означає обмеження дії цілого ряду статей КК. Проведений
аналіз показує, що є принаймні півтора десятка випадків, коли КК формально
передбачає відповідальність за певні діяння, а з норм Конституції випливає їх
правомірність. Тому в таких випадках дія кримінально-правових норм обмежується
— вони не можуть застосовуватися у тій частині, в якій не відповідають
конституційним положенням.
Конституційні положення, з яких випливає
усунення злочинності окремих видів діянь,
передбачених Особливою частиною КК України
|
Стаття Конституції України |
Положення, з врахуванням якого усувається злочинність |
Стаття КК та передбачений нею вид діяння, злочинність |
|
1 |
2 |
3 |
|
ч. 2 ст. 35 |
У разі, якщо виконання військового обов’язку суперечить |
Ст. 335 — ухилення від призову на |
[одолання конкуренції і колізії статей закону в ході
кримінально-правової… 397
|
1 |
2 |
3 |
|
ст. 39 |
Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і |
Ст. 293 — участь рядових учасників в групових діях, що |
|
чч. 1, 2 ст. 42 |
Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не |
Ст. 203 — заняття підприємницькою діяльність, щодо якої |
|
ч. 3 ст. 42 |
Не допускається зловживання монопольним становищем на |
Ст. 228 — примушування до антиконкурентних узгоджених дій, |
|
ч. 4 ст. 44 |
Заборона страйку можлива лише на підставі закону |
Ст. 174 — перешкоджання участі у страйку шляхом інших |
398
Глава 7
|
1 |
2 |
3 |
|
ч. 2 ст. 51 |
Батьки зобов’язані |
Ст. 164 — злісне |
|
утримувати дітей до їх |
ухилення від сплати |
|
|
повноліття |
встановлених рішенням |
|
|
суду коштів на |
||
|
утримання дітей |
||
|
(аліменти), за умови |
||
|
досягнення дітьми |
||
|
повноліття |
||
|
ч. 4 ст. 53 |
Громадянам, які |
Ст.161 — ненадання |
|
належать до |
права представникам |
|
|
національних меншин, |
національних меншин |
|
|
відповідно до закону |
на навчання рідною |
|
|
гарантується право на |
мовою у приватних |
|
|
навчання рідною |
закладах освіти |
|
|
мовою чи на вивчення |
||
|
рідної мови у |
||
|
державних і |
||
|
комунальних |
||
|
навчальних закладах |
||
|
ч. Зет. 57 |
Закони та інші |
Загальне положення — |
|
нормативно-правові |
не може визнаватися |
|
|
акти, що визначають |
злочином порушення |
|
|
права і обов’язки |
обов’язків, якщо такі |
|
|
громадян, не доведені |
обов’язки належно не |
|
|
до відома населення у |
доведені до населення |
|
|
порядку, |
||
|
встановленому |
||
|
законом, є нечинними |
||
|
ч. 1 ст. 60 |
Ніхто не зобов’язаний |
Ст. 402 — відкрита |
|
виконувати явно |
відмова виконати явно |
|
|
злочинні |
злочинний наказ |
|
|
розпорядження або |
начальника. |
|
|
накази |
Ст. 403 — невиконання |
|
|
явно злочинного наказу |
Подолання конкуренції і колізії статей закону в ході
кримінально-правової… 399
|
1 |
2 |
3 |
|
ч. 1 ст. 61 |
Ніхто не може бути |
Ст. 382 — невиконання |
|
двічі притягнутий до |
судового рішення, якщо |
|
|
кримінальної |
воно вже було виконане |
|
|
відповідальності |
раніше. |
|
|
одного виду за одне й |
Ст. 389 — ухилення від |
|
|
те саме |
покарання, не |
|
|
правопорушення |
пов’язаного з |
|
|
позбавленням волі, |
||
|
якщо це покарання вже |
||
|
було виконане раніше. |
||
|
Ст. 390 — ухилення від |
||
|
відбування покарання, у |
||
|
виді обмеження волі або |
||
|
у виді позбавлення волі, |
||
|
якщо це покарання вже |
||
|
було виконане раніше |
||
|
ч. 1 ст. 63 |
Особа не несе |
Ст. 385 — відмова свідка |
|
відповідальності за |
давати показання або |
|
|
відмову давати |
пояснення щодо себе, |
|
|
показання або |
членів сім’ї або близьких |
|
|
пояснення щодо себе, |
родичів, коло яких |
|
|
членів сім’ї чи |
визначається законом |
|
|
близьких родичів, |
||
|
коло яких |
||
|
визначається законом |
||
|
ч. 1ст. 67 |
Кожен зобов’язаний |
Ст. 212 — ухилення від |
|
сплачувати податки і |
сплати платежів, |
|
|
збори в порядку і |
порядок і розмір сплати |
|
|
розмірах, |
яких визначений не |
|
|
встановлених законом |
законом, а іншим |
|
|
актом (зокрема, |
||
|
роз’ясненнями |
||
|
податкових органів) |
400
Глава 7
 |
|
1 |
2 |
3 |
||
|
ст |
71 |
Вибори до органів |
Ст. 157 — перешко- |
|
|
державної влади та |
джання здійсненню |
|||
 detector |
