§ 3. Колізійні питання права власності за законодавством України

§ 3. Колізійні питання права власності за законодавством України

24
0

Цивільний кодекс України не поділяє речі на рухомі та
нерухомі, хоча в окремих нормативно-правових актах використовується поняття
«нерухоме майно», як, скажімо, в Законі «Про внесення змін і
доповнень до Закону України «Про оренду майна державних підприємств та
організацій» від 14 березня 1995 р. За його нормами нерухомим майном вважаються
будівлі, споруди, приміщення (п. І ст. 4). Поняття «нерухомого майна»
використане і в постанові Кабінету Міністрів Украї-

157

ни «Про передачу об’єктів права державної та
комунальної власності» від 21 вересня 1998 p.1.

Законодавець України здебільшого виходить з однакових
позицій щодо застосування колізійних норм стосовно питань права власності на
рухоме та нерухоме майно. Мова йде про норми статей 569, 5693 Цивільного
кодексу України та міжнародних угод за її участю. І все ж основною в законодавстві
України щодо визначення права власності є колізійна прив’язка до закону
місцезнаходження речі.

На відміну від чинного Цивільного кодексу України, проект
Цивільного кодексу містить вказівку на поділ майна на рухоме та нерухоме.
Відповідно до зазначеного законопроекту право власності та інші речеві права на
рухоме й нерухоме майно визначаються за правом країни, в якій це майно
знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до рухомих або
нерухомих речей, а також іншу юридичну кваліфікацію майна пропонується
визначати за правом країни, в якій це майно знаходиться (ст. 1581).

Виникнення та припинення права власності на річ визначається
за законом країни, де ця річ знаходилася на момент, коли мала місце дія чи інша
обставина, яка виявилася підставою для виникнення або припинення права
власності, якщо інше не передбачено законом України (ст. 5693 Цивільного
кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1582 проекту Цивільного кодексу
України виникнення та припинення речевих прав на рухоме майно пропонується
визначати за правом країни, де це майно перебувало в момент, коли мала місце
дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення
речених прав, якщо інше не передбачено законом.

Що ж до спеціальних випадків визначення права власності, то
виникнення й припинення цього права на річ за зовнішньоторговельною угодою
визначається за законом місця іг укладення, якщо інше не встановлено
погодженням сторін (ч. 2 ст. 569 Цивільного кодексу України). Місце укладення
угоди визначається за законами України (ч. 4 ст. 569 Цивільного кодексу
України; ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»).
Відповідно до ч. 2 ст. 1582 проекту Цивільного кодексу України виникнення й
припинення речевих прав на рухоме майно, що є предметом правочину, пропонується
визначати за правом країни, котрій цей правочин підпорядкований, якщо інше не
встановлено погодженням сторін. Тут же

Урядовий кур’єр. — 1988. — 1 жовтня.

158

зазначається, що вибір права країни сторонами правочину не
зачіпає прав третіх осіб.

Право власності на річ, що знаходиться в дорозі за
зовнішньоторговельною угодою, визначається за законом країни, з якої цю річ
відправлено, якщо інше не встановлено погодженням сторін (ч. З ст. 569
Цивільного кодексу України). Аналогічно пропонується вирішити колізійні питання
щодо речевих прав на рухоме майно, що перебуває в дорозі, і в ст. 1584 проекту
Цивільного кодексу України. До того ж, у ст. 1583 цього проекту пропонується
визначати речеві права на транспортні засоби та інше майно, що підлягає занесенню
до державних реєстрів, за правом країни, в якій ці транспортні засоби або майно
зареєстровані.

Проект Цивільного кодексу має й деякі інші новели. Зокрема,
у ч. З ст. 1582 зазначається, що виникнення права власності на майно внаслідок
набувальної давності визначається правом країни, в якій майно знаходилося на
момент спливу строку набувальної давності.

Використання зазначених колізійних прив’язок стосовно права
власності на річ допомагає вирішити ряд практичних питань, наприклад, тих, що
стосуються переходу права власності. Адже цей момент є вихідним для цілей
оподаткування за реалізації продукції (робіт, послуг), коли беруться до уваги
базисні умови поставки (визначені згідно з Міжнародними правилами інтерпретації
комерційних термінів у редакції 1990 p.), що обрані сторонами, незалежно від
строків здійснення оплати за договором.

Література

Власник і право власності / За ред. Я. Шевченко. — К: Наук,
думка, 1994.

Дзера О. В. Розвиток права власності громадян в Україні. —
К.: Вентурі, 1996.

Коссак В. М. Іноземні інвестиції в Україні // Економіка і
право Східної Європи. — 1992. — № 2. (Нім. мовою).

Чу впило А. А. Роль государственной собственности в развитии
экономики западных стран // Вопросы государства и права Украины: Сб. науч.
статей. — Донецк, 1993. — Вып. 2. — С. 33—38.

А також:

Богатырев А. Г. Инвестиционное право. — М.: Российское
право, 1992.

159

НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ