§ 4. Матеріально-правовий метод і матеріально-правові норми

§ 4. Матеріально-правовий метод і матеріально-правові норми

82
0

Колізійна норма, відсилаючи до законодавства певної держави,
самостійно не врегульовує правовідносини з «іноземним елементом». її
існування має сенс за умови використання й матеріально-правової норми, тобто
такої, що по суті регулює правовідносини у міжнародному приватному праві.
Наявність матеріально-правових норм свідчить про існування поряд із колізійним
матеріально-правового методу регулювання вказаних правовідносин.

Зміст цього методу полягає в тому, що правовідносини
регулюються безпосередньо юридичними нормами, без відсилання до іноземної
правової системи. В доктрині та практиці держав існують розходження у розумінні
змісту матеріально-правового методу. Вони виникають через неоднозначність того,
які саме матеріально-правові норми належать до сфери міжнародного приватного
права. Так, уважається, що до складу вказаної галузі права, крім колізійних
норм, належать уніфіковані матеріально-правові норми міжнародних договорів.
Скажімо, Л. А. Лунц включає до складу міжнародного приватного права уніфіковані
матеріально-правові норми міжнародних угод і міжнародних звичаїв. Внутрішні
матеріально-правові норми, призначені для регулювання відносин з «іноземним
елементом», вчений не вважає такими, що належать до міжнародного
приватного права1.

На думку М. М. Богуславського, матеріально-правовими є
уніфіковані та внутрішні матеріальні норми. Причому останні повинні бути
спрямовані виключно на регулювання відносин із «зовнішнім елементом».
Іншими словами, це спеціальне регулювання нормами в межах внутрішнього
законодавства, розрахованого саме на регулювання «міжнародного фактичного
складу»2.

Лущ Л. А. Курс международного частного права. Общая часть. —
М.: Юрид. лит., 1973. — С. 26. 2

Богуславский М. М. Международное частное право. — М.:
Междунар. отнош., 1994. — С. 79-80.

Л. Н. Галенська вказує на використання у міжнародному
приватному праві «прямого» методу регулювання відносин. На її думку,
змістом цього методу є безпосереднє регулювання відносин із допомогою
матеріальних та процесуальних норм, встановлених як внутрішнім законодавством,
так і міжнародними договорами1. Мабуть, поняття Л. Н. Гал енської «прямий
метод» за змістом близьке до поняття М. М. Богуславського
«матеріально-правовий метод».

А. С. Довгерт уважає, що матеріально-правовий метод
регулювання з використанням договірних уніфікованих норм нині визначає розвиток
та основний зміст багатьох інститутів міжнародного приватного права. На його
думку, до матеріально-правового методу належать також міжнародні звичаї та
матеріальні норми національного права, спеціально призначені для регулювання
відносин з «іноземним елементом» .

Вочевидь, визначаючи коло матеріально-правових норм, які
входять до складу міжнародного приватного права, слід враховувати: а) характер
відносин, що регулюють ці норми; б) специфіку правового регулювання у сфері
міжнародного приватного права. Тому до матеріально-правових норм у міжнародному
приватному праві належать: 1) уніфіковані норми Міжнародних договорів; 2) норми
національного законодавства, які регулюють правовідносини з «іноземним
елементом»; 3) міжнародні й торговельні звичаї; 4) судова та арбітражна
практика (в державах, де вона визнається джерелом права).

Матеріально-правові норми міжнародних угод є уніфікованими
правилами, створеними кількома суб’єктами права для безпосереднього регулювання
правовідносин, що часто виникають у практиці міжнародного приватного права.
Міжнародні угоди можуть повністю або частково містити такі норми. Здебільшого
матеріально-правовий метод застосовується за укладення угод із питань
авторського права, регулювання праці, відшкодування шкоди, зовнішньоекономічних
відносин, деяких інших. Його використано, наприклад, у Бернській конвенції з
охорони літературних і художніх творів від 9 вересня 1886 p.; Конвенції № 154
МОП про сприяння колективним переговорам 1981 p.; Брюссельській конвенції про
відповідальність операторів ядерних суден 1962 p.; Віденській кон-

Галєнская Л. Н. Международное частное право. — Л.: Изд-во
ЛГУ, 1983. — С. 7.

2 Довгерт А. С. Правовое регулирование международных
трудовых отношений. — К.: УМК ВО, 1992. — С. 21-22.

53

венції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів
1980 р.

Норми національного законодавства, які регулюють
правовідносини з «іноземним елементом», можуть міститися в
конституціях держав та іншому законодавстві, прийнятому на основі конституцій.
Так, ст. 13 і розділ IX Кодексу України «Про надра» від 27 липня 1994
р.! присвячені питанням визначення кола користувачів надр України та
міжнародним відносинам із приводу використання надр України іноземними особами.
Норми цього Кодексу конкретизує, зокрема, Положення про порядок організації та
проведення міжнародних конкурсів (тендерів) на укладання контрактів на користування
надрами від 8 червня 1998 р.

У багатьох державах приймаються нормативно-правові акти,
присвячені питанням зовнішньоекономічної діяльності, скажімо, законодавство з
питань іноземного інвестування.

Поряд із вказаними існують матеріально-правові норми, які не
створюються спеціально для врегулювання правовідносин з «іноземним
елементом». Проте вони застосовуються внаслідок відсилання до них
створених для регулювання відносин у міжнародному приватному праві
матеріально-правових норм-відсилань. Так, наприклад, у податковому
законодавстві держав (як це є у Декреті Кабінету Міністрів України «Про
прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 р/) може зазначатися,
що пільги в оподаткуванні громадян певної держави поширюються і на оподаткування
іноземних громадян. Питання про те, чи вважати ці норми такими, що входять до
складу міжнародного приватного права, не отримало однозначного вирішення у
доктрині правових систем, в т. ч. й у вітчизняній.

Неоднозначно вирішується також питання про те, чи нале

жать норми конституції щодо правового статусу іноземних

громадян, громадянства тощо до матеріально-правових норм

сфери міжнародного права. Вважають, зокрема, що ці норми

мають тільки преюдиціальне значення для визначення, чи на

лежать певні правовідносини до міжнародного приватного

права. У деяких правових системах цією галуззю права не

охоплюються не тільки зазначені конституційні матеріально-

правові норми, а й матеріально-правові норми іншого законо

давства. Йдеться про норми щодо громадянства, про правовий

                                ь

Відомості Верховної Ради України. — 1994. — Ms 36. — Ст.
340. 2 Там само. — 1993. — № 10. — Ст. 77.

54

статус іноземців, норми «міжнародного цивільного
процесуального права», а саме: правила, що регулюють судочинство у справах
з «іноземним елементом», правове положення іноземних учасників
судового розгляду, визнання та виконання рішень іноземних судів та інші
питання. Так, німецькі вчені вважають, що вказані норми не входять до
міжнародного приватного права, оскільки не складають його предмета1.

Часто норми національного права є результатом трансформації
міжнародних угод у внутрішнє законодавство. Причому вони можуть визначати не
тільки правовий статус іноземних суб’єктів права в певній державі, а й права та
обов’язки таких суб’єктів за кордоном. Внутрішні за походженням,
цивільно-правові за змістом, ці норми звичайно є матеріально-правовими нормами
міжнародного приватного права.

Міжнародні й торговельні звичаї, судова та арбітражна
практика є джерелами матеріально-правових норм у державах тією мірою, якою вони
їх визнають.

Використання матеріально-правового методу в регулюванні                ,

відносин у міжнародному приватному праві має переваги

перед колізійним. Вони полягають у тому, що, по-перше, цей              |

метод створює значно більшу визначеність для учасників пра-            t

вовідносин, оскільки для них ці норми можуть бути відомими              $

заздалегідь. По-друге, уніфіковані матеріально-правові норми             jj

дозволяють уникнути односторонності у правовому регулю-               і

ванні. Своєю чергою, колізійний метод регулювання сприяє                §

усуненню   прогалин,   які   утворюються   з   використанням               f

виключно матеріально-правових норм. Поєднання вказаних j

методів дозволяє врахувати конкретні умови виникнення й   J

реалізації прав та обов’язків суб’єктів правовідносин.

У правовій літературі іноді береться під сумнів потреба в      <

матеріально-правовому методі регулювання правовідносин у             j

міжнародному   приватному   праві.   Тобто,   твердиться
про            J

достатність колізійного методу в зазначеній галузі права.
Така             j

позиція визначається певним розумінням суті міжнародного               (і

приватного права. Так, на думку Г. К. Матвеева, міжнародно-             а

му приватному праву притаманний лише колізійний метод  j

регулювання. Аргументуючи свою позицію, вчений зауважу-             ,(

вав, що уніфіковані матеріальні норми немовби
«розмивають»           ‘)

міжнародне приватне право як галузь і звужують сферу його              (

дії. Вчений відносив ці норми не до міжнародно-правових,    f

а до внутрідержавних галузей права: цивільного, цивільного |

Lubchen G.-A., Posck M. — S. 19.

55

процесуального1. Цю думку поділяють А. Б. Левітін2, Ж.
Ста-лев3, деякі інші правники. Проте навряд чи цей та інші аргументи є
достатніми для заперечення існування матеріально-правового методу та
матершльно-правових норм у міжнародному приватному праві.

Література

Галянтич М. Колізія нормативних актів: вимушений шлях
розвитку права?// Право України. — 1996. — № 6. — С. 33-36.

Колізії у законодавстві України: проблеми теорії і практики.
— К.: Генеза, 1996.

Корецкий В. М. Очерки англо-американской доктрины и практики
международного частного права. — М., 1948.

Хачатурян А. Г. Унификация коллизионных норм в международном
частном праве. — К.: УМК ВО, 1993.

А також:

Звеков В. П. К вопросу о соотношении материально-правового и
коллизионного способов регулирования в международном частном праве // Советский
ежегодник международного права. — 1973. — М.: Наука, 1975. — С. 284-292.

Лущ Л. А. К вопросу о квалификации в международном частном
праве // Советский ежегодник международного права. — 1979. — М.: Наука, 1980. —
С. 212-219.

Лунц Л. А. Развитие советской доктрины по международному
частному праву // Советское государство и право. — 1977. — № 12. — С. 48-57.

Садиков О. Я. Коллизионные нормы в современном международном
частном праве // Советский ежегодник международного права. — 1982. — М.: Наука,
1983. — С. 205-220.

Международное частное право / Под общ. ред. Г. К. Матвеева.
— К.: Вища школа, 1985. — С. 10, 27. 2 Левитин А. Б. К вопросу о предмете
международного частного права // Правоведение. — 1950. — № 3. — С. 99. 3 Сталев
Ж. Оыцност и функции на международнаго частно права. — София, 1982. — С. 7.

56

НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ