§ 4. Мета порівняльного методу

§ 4. Мета порівняльного методу

40
0

На теперішній час для нашої держави особливо актуальним є
питання створення її якісного права Для того, щоб нормативно-правові акти були
якісними, необхідно, зокрема, використовувати результати порівняльного методу
щодо елементів правової системи. Тому метою застосування цього методу є
вивчення права інших держав у зв’язку з численними міжнародними зв’язками,
юридичними угодами, а також уніфікацією права.

Порівняльний метод дозволяє, зокрема, зробити висновок про
те, як вирішуються схожі питання в типологічно різних чи однакових правових
системах. Адже до їх вирішення можуть застосовуватися різні чи однакові
юридико-технічні спо-

39

соби. Результат їх вирішення може бути також різний чи
однаковий. Це стосується, наприклад, укладення угод, способів виконання
зобов’язань.

Практична корисність порівняльного методу завжди
пов’язувалася з виконанням завдань міжнародного приватного права. Останнє
повинно було забезпечити у міжнародному обігу здійснення національних законів
та встановити гармонію між ними й нормами міжнародного права. Таке завдання
могло бути належним чином досягнуто, зокрема, через порівняння норм
національного права й побудову з них «середньої» норми, яка
гармонувала б з окремими його нормами. Правники по-різному ставилися до
корисності вказаного методу, ігноруючи (Бартен) чи перебільшуючи його значення
для міжнародного приватного права (Р. В. Тарановський, Ламбер та ін.). За останнього
підходу вважалося навіть можливим встановити так званий міжнародний юридичний
порядок, створити загальне право цивілізованого людства, норми якого
використовувалися б для усунення конфліктів у праві. Безперечно, застосування
порівняльного методу сприяє зближенню окремих правових систем. Проте повна,
загальна уніфікація норм права неможлива.

Значення вказаного методу стосовно міжнародного приватного
права взагалі та окремих його об’єктів дослідження можна розглядати з позицій:
правотворчості (внутрінаціональної та актів міжнародного характеру);
правозастосовної діяльності; доктрини права.

У правотворчій та правозастосовній діяльності
порівняльно-правовий метод використовується для вирішення правовід-ношення, яке
постає перед судом. Тоді відбувається абстрагування від «власної»
системи права, наприклад, за встановлення змісту іноземного закону; під час
вирішення проблеми кваліфікації, яка виникає у процесі застосування колізійних
норм; у разі кваліфікації юридичних понять обсягу та прив’язки колізійної
норми. Тому в цих сферах діяльності порівняльний метод служить для: 1)
тлумачення права; 2) уніфікації чи розмежування його норм; 3) встановлення
загальновизнаних правових принципів; 4) вирішення питання прийняття чи
неприйняття зворотного відсилання чи відсилання до законодавства третьої
держави в разі застосування колізійної норми; 5) оцінки співвідносності
правових норм та інститутів; 6) виявлення позитивного та негативного
правотворчого та правозастосовного досвіду, зокрема неефективності норм права; 7)
використання застереження про публічний порядок; 8) передбачення можливого
рішення зі спірного питання й

40

уникнення помилкового рішення; 9) перспективного планування
законодавчої діяльності; 10) зміни національного законодавства. Вказаний метод
сприяє вдосконаленню юридичної техніки, зокрема законодавчої, замінює
експериментування в законодавстві, що є важливим для кожної дерткави.

У доктрині права порівняльний метод дозволяє: і) виявити
протилежність, різницю, риси наступності правових систем різних історичних
типів і правових «сімей»; 2) формулювати загальнотеоретичні положення
та конструкції; 3) виявити закономірності функціонування й розвитку правових
систем.

Зазначений метод є ефективним, якщо законодавство, судова
практика, звичаї, норми моралі, які регулюють певні правовідносини,
аналізуються комплексно. Вказане було б ідеальним, зокрема в разі застосування
норм іноземного права. Загалом порівняльно-правовий метод сприяє глибокому
пізнанню власного права завдяки формулюванню висновків, які базуються й на
досвіді інших правових систем. Адже знання, отримані в процесі чи внаслідок
порівняння, завжди можуть стати джерелом нових знань.

Література

Горшенев В. М. О преемственности в советском праве //
Проблемы социалистической законности. — Харьков, 1980. — Вып. 6.

Денисов В. Н. Системы права в развивающихся странах. — К:
Наук, думка, 1978.

Современная буржуазная политико-правовая идеология.
Критический анализ. Авт. гл. В. Н. Денисоа — К: Наукова думка, 1985. — С.
158-188.

А також:

Алексеев С. С.  Общая теория права — Т. 1. — М: Юрид. лит.,
1981;

Очерки сравнительного права (Сборник) / Сост. В. А. Туманов.
— М.: Прогресс, 1981.

Саидов А. X. Введение в сравнительное правоведение. — М:
Наука,

1988. Сравнительное правоведение. — М.: Прогресс, 1978.

СССР — Франция: социологический и международно-правовой
аспекты сравнительного правоведения. — М.: ИШАН СССР, 1987.

Тилле А. А. Социалистическое сравнительное правоведение. —
М.: Юрид. лит., 1975.

Цвайгертп К, Кетщ X. Введение в сравнительное правоведение в
сфере частного права. — Т. 1. Основы / Пер. с нем. — М, 1995.

41

НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ