15.1. Правові засади стандартизації та сертифікації продукції

15.1. Правові засади стандартизації та сертифікації продукції

19
0

Проблемі якості продукції, виконання робіт, надання послуг
приділяється значна увага, бо досягнення успіхів соціально-еконо­мічного
характеру можливе лише завдяки реалізації політики з нале­жного забезпечення
потреб.

Якість — найбільш об’єктивний, узагальнюючий показник науко­вого,
технічного, економічного, соціального і суспільного прогресу.

Декрет Кабінету Міністрів України «Про державний нагляд за
до­триманням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення» від
08.04.1993 р. трактує якість продукціїяк сукупність властивостей, що
відображають безпеку, новизну, довговічність, на­дійність, економічність,
ергономічність, естетичність, екологічність продукції і т. ін., що надають їй
здатності задовольняти споживача відповідно до її призначення.

Основними формами державного регулювання якості є органі­заційна
(контроль якості), економічна і правова (стандартизація, сертифікація,
ліцензування і система забезпечення єдності вимі­рювань).

Стандарт — це зразок, модель, еталон, прийнятий за вихідний,
для зіставлення з ним інших подібних об’єктів.

Стандарт може бути розроблений як на матеріальні предмети,
так і на об ‘єкти різного нематеріального характеру.

Як нормативно-технічний документ стандарт установлює комп­лекс
норм, правил, вимог до об’єкта стандартизації і затверджується компетентним
органом.

173

ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Система
стандартизації спрямована на забезпечення:

^> реалізації єдиної технічної політики в сфері
стандартизації, сер­тифікації і метрології;

захисту інтересів споживачів і держави з питань
безпеки проду­кції для життя, здоров’я, майна громадян, охорони навколишнього
природного середовища;

^ взаємозамінності і сумісності продукції, її уніфікації;

^ економії усіх видів ресурсів, поліпшення техніко-економіч-них
показників виробництва та ін.

Застосування стандартів є обов’язковим для:

<§> суб’єктів господарювання, якщо на стандарти є поси­лання
в нормативно-правових актах, угодах;

^ виробника (чи постачальника) продукції, якщо він склав де­кларацію
про відповідність продукції певним стандартам чи засто­сував позначення цих
стандартів у її маркуванні;

ф виробника (чи постачальника), якщо його продукцію
сертифі-ковано щодо вимог стандартів.

Правові й організаційні основи стандартизації встановлені За­коном
України «Про стандартизацію» від 17.05.2001 р. і Декретом КМУ «Про
стандартизацію і сертифікацію» від 10.05.1993 р.

Нормативними документами з стандартизації є: Державні стан­дарти
України (до них прирівнюються державні будівельні норми і правила, а також
державні класифікатори техніко-економічної і со­ціальної інформації); галузеві
стандарти; технічні умови; стандарти підприємств; кодекс усталеної практики.

Державні стандарти України та правила їх використання на
тери­торії України встановлює Державний комітет України з стандар-ти-зації,
метрології і сертифікації.

Державні стандарти розробляються на:

організаційно-методичні і загальнотехнічні об’єкти (науково-

технічна термінологія, класифікація і кодування
техніко-економіч­

ної та соціологічної інформації, технічна документація,
організа­

ція робіт з метрології, достовірні довідкові дані про
властивості

матеріалів і речовин);

вироби загальномашинобудівного використання (підшипники,

інструменти, деталі кріплення тощо);

продукцію для населення і народного господарства та ін.

174

Тема 15 Правові основи забезпечення якості продукції та
захисту прав споживачів

Державні
стандарти містять обов’язкові (забезпечують безпеку продукції для життя,
здоров’я і майна громадян, охорону навколиш­нього природного середовища; вимоги
техніки безпеки і гігієни пра­ці; вимоги і положення, що забезпечують
вірогідність і єдність вимі­рювань) і рекомендаціійні вимоги.

Галузеві стандарти розробляються у випадку відсутності
Дер-жав-них стандартів або при необхідності встановлення більш ви­соких вимог,
ніж ті, які містяться в Державних стандартах. Обов’я­зкові вимоги галузевих
стандартів виконуються суб’єктами, що входять у сферу управління органу, який
їх затвердив.

Технічні умови містять вимоги, що регулюють відносини між по­стачальником
і споживачем продукції.

Стандарти підприємств розробляються і використовуються тіль­ки
на конкретному підприємстві, виходячи з необхідності їх засто­сування.

Правові основи державного контролю і нагляду за дотриманням
суб’єктами господарських відносин обов’язкових вимог державних стандартів
установлені Декретом Кабінету Міністрів України «Про державний нагляд за
дотриманням стандартів, норм і правил та від­повідальність за їх порушення» від
08.04.1993 р.

Згідно зі ст. З цього Декрету об’єктами державного нагляду
є:

Ф продукція виробничо-технічного призначення, товари народ­ного
споживання, продукція тваринництва і рослинництва, продук­ти харчування, у тому
числі продукція, що пройшла сертифікацію на відповідність стандартам, нормам і
правилам;

Ф продукція імпортна — на відповідність діючим в Україні
стан­дартам, нормам і правилам, щодо безпеки для життя і здоров’я лю­дей, їх
майна, навколишнього середовища тощо.

Для здійснення державного нагляду державні інспектори Держс­тандарту
України мають право:

здійснювати вільний доступ у виробничі й службові
приміщення;

одержувати необхідні відомості та матеріали;

добирати зразки продукції для перевірки на відповідність її
ста­

ндартам, нормам і правилам;

4)забороняти випуск, збереження, транспортування, використан­ня
(експлуатацію), реалізацію продукції, у тому числі імпортної, з порушеннями
стандартів, норм і правил;

175

ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

забороняти
випуск і реалізацію продукції, що підлягає обов’яз­

ковій сертифікації, але яка її не пройшла у встановлений
термін;

давати обов’язкові для виконання розпорядження про усунення

порушень стандартів, норм і правил;

складати протоколи про адміністративні правопорушення в

сфері стандартизації, метрології, якості продукції;

направляти матеріали в органи прокуратури для вирішення

питань про притягання до кримінальної відповідальності осіб,

винних у порушенні стандартів, норм і правил тощо.

Відповідно до визначення Міжнародної організації з стандарти­зації
сертифікація відповідності є дією, що засвідчує за допомогою сертифіката
відповідності або знака відповідності, що виріб (або послуга) відповідає
певному стандарту або іншому нормативно-тех­нічному документу.

Метою сертифікаціїпродукції (послуг, робіт) є:

<§► запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя і здоро­в'я громадян, їхмайнаі навколишнього природного середовища;

<§> сприяння споживачам у виборі продукції;

^> створення умов для участі суб’єктів господарювання в
міжна­родному економічному, науково-технічному співробітництві і між­народній
торгівлі.

В Україні сертифікація продукції підрозділяється на
обов’язкову (проводять акредитовані випробні лабораторії) і добровільну
(само-сертифікація, сертифікація третьою стороною).

НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ