12.3. Правове регулювання розрахункових відносин

12.3. Правове регулювання розрахункових відносин

22
0

Однією з банківських операцій є залучення депозитів (грошо­вий
внесок коштів) у готівковій або безготівковій формі в націо­нальній або
іноземній валюті, що розміщені клієнтами на їх імен­них рахунках у банку на
договірних засадах на певний термін або без зазначення такого терміну і
підлягають виплаті вкладнику у встановлений термін або на першу вимогу з
нарахуванням обумов­лених відсотків.

Правовою основою відносин між суб’єктами господарювання з
приводу відкриття і функціонування банківського рахунка служить Закон України
«Про платіжні системи й переказ грошей в Україні» від 05.04.2001 р., а також
Інструкція про порядок відкриття та вико­ристання рахунків у національній та
іноземній валюті, затверджена постановою Правління НБУ від 18.12.1998р. № 527,
Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті,
затвердже­на постановою Правління НБУ від 29.03.2001 р. № 135.

Умови функціонування банківського рахунка закріплюються в
договорі, що укладається між банком і учасником розрахунково-касових операцій.

Згідно з договором банківського рахунка банк зобов’язується:
від­кривати підприємству-клієнту поточний або інший рахунки, зара­ховувати на
них суми, що надходять від клієнта; перераховувати суми, належні клієнту; із
доручення клієнта, а в передбачених законодав­ством випадках — без такого
доручення списувати відповідні суми з рахунка клієнта для зарахування їх на
рахунки одержувачів; при­ймати від клієнта і видавати йому або за .його
дорученням готівку. Клієнт зобов’язується дотримуватися встановлених у договорі
й ін­струкціях НБУ правил.

Для відкриття рахунка необхідно подати такі документи: заяву
встановленого зразка; належним чином засвідчені копії свідоц-

156

Л             Тема 12 Правове регулювання банківської
діяльності та креоитно-розрахунковга відносин

тва
про державну реєстрацію установчих документів; документи про взяття особи на
облік у податкових органах і Пенсійному фонді, в органах соціального
страхування; довідку про статистичні коди; наказ (протокол зборів засновників)
про призначення директора і головного бухгалтера; картку зі зразками підписів і
печатки тощо.

Договір банківського рахунка — консенсуальний, двосторонньо
зобов’язуючий, безстроковий, відплатний.

Поточні рахунки відкриваються в національній та іноземній
валютах.

(               Готівкові розрахунки — це спосіб здійснення
розрахунків, при яко-

му платіж провадиться паперовими грошимаабо металевою
монетою, який регламентується Законом України «Про застосування реєстра­торів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчу­вання і послуг» від
06.07.1995 р. (у редакції від 01.06.2000 р.) і Поло­женням про ведення касових
операцій у національній валюті в Украї­ні, затвердженим постановою Правління
НБУ від 19.02.2001 р. № 72.

Суб’єкти підприємництва при розрахунках готівкою в сфері тор­гівлі,
громадського харчування і послуг зобов’язані використовува­ти належним чином
зареєстровані реєстратори розрахункових опе­рацій (далі — РРО),- пристрої або
програмно-технічні комплекси з реалізованими фіскальними функціями, а також
розрахункові кни­жки з номерними розрахунковими квитанціями й книги обліку роз­рахункових
операцій.

Положення про ведення касових операцій є обов’язковим для
всіх діючих на території України юридичних осіб (крім банків і органів зв’язку)
незалежно від форм власності й виду діяльності, а також фізичних осіб —
суб’єктів підприємництва.

Суб’єкти господарювання, що мають поточні рахунки в банках,
зобов’язані зберігати грошові кошти на цих рахунках. Одержання готівки
провадиться з поточних рахунків у банках по оформлених чекових книжках. Готівка
повинна витрачатися виключно на зазна­чені в чеку цілі.

Розрахунки готівкою суб’єктів господарювання між собою, а та­кож
із громадянами можуть здійснюватися за рахунок коштів, отри­маних із кас
банків, а також за рахунок виручки, отриманої від реалізації товарів (робіт,
послуг), інших касових надходжень (на­приклад, внесок засновників у статутний
фонд підприємства).

157

ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Сума
платежу готівкою одного суб’єкта господарювання іншому суб’єкту господарювання
не повинна перевищувати 10 тис. грн про­тягом одного дня незалежно від
кількості платіжних документів. Однак кількість суб’єктів господарювання, з
якими можуть прово­дитися розрахунки протягом дня, не обмежується. Платежі
понад зазначену суму повинні здійснюватися виключно безготівковим спо­собом.
Дія даного правила не поширюється на розрахун-ки суб’єк­тів господарювання з
громадянами.

Підприємства зобов’язані дотримуватися ліміту залишку
готівки в касі (граничний розмір готівки, що може залишатися в касі підпри­ємства
на кінець робочого дня). Він встановлюється банком відпові­дно до нормативних
актів НБУ і з урахуванням особливостей госпо­дарської діяльності підприємства.

Форми готівкових розрахунків:

<§> розрахунки з використанням РРО;

Ф розрахунки з використанням розрахункової книжки;

Ф розрахунки з використанням видаткового касового ордера;

Ф розрахунки з використанням прибуткового касового ордера;

<§> розрахунки з використанням товарного чека.

Безготівкові розрахунки — це спосіб прийому-передачі грошово­го
еквівалента без участі готівки, тобто за допомогою банківських перерахувань
визначеної суми з рахунка платника на рахунок одержувача.

Здійснення платежів реалізується дорученнями платника до бан­ку,
виконання яких є додатковою послугою у відносинах по збере­женню коштів на
поточному банківському рахунку.

Правове регулювання безготівкових розрахунків здійснюється
Ін­струкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валю­ті,
затвердженою постановою Правління НБУ від 29.03.2001 р. № 135.

Принципи безготівкових розрахунків:

проведення безготівкових розрахунків через банківські уста­

нови;

заборона платежів однієї особи за рахунок коштів іншої;

платежі провадяться лише тоді, коли на рахунку платника є ві­

льні грошові кошти, або за рахунок кредиту банку;

списання коштів із рахунків клієнтів проводиться тільки за
їх

розпорядженням або з їх згоди (акцепту), за винятком
примусового

158

Тема 12 Правове регулювання банківської діяльності та
кредитно-розрахункових вЮносин

списання
(стягнення) відповідно до рішення судових органів, вико­навчого напису
нотаріуса й у випадках, встановлених законами Украї­ни, а також списання коштів
із рахунків платників з ініціативи одер­жувачів у випадку домовленості між
платником й одержувачем.

Розрахункові документи — це документи, які використовуються
учасниками розрахункових операцій для оформлення переказу ко­штів від платника
до одержувача.

До документів на переказ, крім розрахункових документів,
нале­жать також документи на переказ готівки, міжбанківські розрахунко­ві
документи, клірингові вимоги й інші платіжні інструменти.

Банківський платіжний інструмент — це засіб, що містить
необхідні реквізити (ідентифікація емітента, використовувана платіжна сис­тема
і, як правило, утримувач) та застосовується в операціях з пере­казу коштів або
інших банківських послуг.

Види платіжних інструментів: платіжні доручення, платіжні
вимоги, вимоги-доручення, векселі, чеки, банківські платіжні картки тощо.

Форми безготівкових розрахунків:

розрахунки з використанням платіжного доручення — надання
плат­ником обслуговуючому його банку письмово оформленого дору­чення на
перерахування вказаної суми зі свого рахунка на рахунок одержувача коштів;

розрахунки ? використанням платіжної вимоги-доручення — це
фо­рма розрахунків, яка здійснюється за допомогою комбінованого до­кумента, що
складається з двох частин: верхня — вимога одержувача коштів безпосередньо до
платника сплатити вартість реалізованої продукції (робіт, послуг); нижня —
доручення платника обслуговую­чому його банку перерахувати кошти зі свого
рахунка на рахунок одержувача;

розрахунки з використанням розрахункового чека — платник
видає одержувачу коштів письмове розпорядження обслуговуючому плат­ника банку
сплатити чекоутримувачу зазначену в чеку суму;

розрахунки акредитивом — це інструментальна форма розрахун­ків,
за якої банк-емітент (банк, що відкрив акредитив) за доручення клієнта
(заявника акредитива) зобов’язаний здійснити платіж бене-фіціару або надати
повноваження іншому банку (виконуючому бан­ку) здійснити цей платіж за умови
одержання передбачених в акре­дитиві документів (як правило,
товарно-транспортних документів,

159

ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

що
підтверджують факт виконання бенефіціаром товарного зобов’я­зання перед
платником);

примусове стягнення (списання) коштів — у випадках, уста­новлених
законодавством України, банк здійснює платіж з рахунка плат-ника без його згоди
на підставі платіжної ви­моги одержувача; здійснюється на бланку платіжної
вимоги;

розрахунки в порядку договірного списання — банк реалізує
пла-тіж-ну вимогу, ініційовану одержувачем, на виконання відповідної угоди між
платником і одержувачем, закріпленої в укладеному між ними господарському
договорі;

розрахунки, засновані на заліку взаємної заборгованості,—
взаємні зобов’язання боржників і кредиторів один до одного погашаються в
рівновеликих сумах, а на різницю здійснюється платіж на загаль­них засадах,
тобто з використанням платіжного доручення, платіж­ної вимоги-доручення, чека
або векселя;

розрахунки векселем — це інтегративна форма розрахунків, за
якої замість грошового зобов’язання, заснованого на вихідних товарних
відносинах, учасники розрахунків оформлюють безумовне грошове зобов’язання
однієї особи сплатити іншій після настання тер-міну визначену суму;

розрахунки в порядку інкасо — одержувач коштів доручає
обслуго­вуючому його банку одержати грошовий платіж із платника проти
комерційних документів або в результаті інших інструкцій.

160

НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ