Главная

Разделы


Теория государства и права
Аграрное право
Государственное право зарубежных стран
Семейное право
Судебные и правоохранительные органы
Криминальное право
История государства и права России
Административное право
Гражданское право
Конституционное право России
История государства и права зарубежных стран
История государства и права Украины
Банковское право
Правовое регулирование деятельности органов ГНС
Юридическая психология
Финансовое право
Юридическая деонтология
Трудовое право
Предпринимательское право
Конституционное право Украины
Разное
История учений о государстве и праве
Уголовное право
Транспортное право
Авторское право
Жилищное право
Международное право
Международное право
Наследственное право
Налоговое право
Экологическое право
Медицинское право
Информационное право
Судебное право
Страховое право
Торговое право
Хозяйственное право
Муниципальное право
Договорное право
Частное право

  • Вопросы
  • Советы
  • Заметки
  • Статьи

  • «все книги     «к разделу      «содержание      Глав: 24      Главы: <   8.  9.  10.  11.  12.  13.  14.  15.  16.  17.  18. > 

    2.3.2. Мотивація імпульсивних злочинів

    Відзначальною рисою мотивації імпульсивних злочинів є її бездумність та яскраво виражений експресивний харак­тер. Терміном «імпульсивність», на думку В. Д. Небиліцина, позначається швидкість, з якою емоція стає спонукальною силою вчинків і дій без їх попереднього обмірковування та свідомого рішення виконати їх [157, С. 179]. Водночас це

    60

    не означає, що Імпульсивні злочини є повністю неусвідом-леними. Якщо особа осудна, вона розуміє фактичний зміст свого вчинку, а отже, віддає собі звіт у своїх діях (наприк­лад, у тому, що наносить комусь тілесні ушкодження, заво­лодіває чужим майном тощо).

    Було б недоцільним погодитися з деякими вченими-прав-никами, які заперечують караність імпульсивних злочинів і відносять їх до рефлекторних та інстинктивних видів нер­вово-фізіологічних реакцій [158, С. 47]. Це суперечить при­роді вчинення дій, регулювання яких йде не на фізіологіч­ному, а на психічному рівні, коли відбувається їх однобічне та звужене усвідомлення. На цій підставі суб'єкт вчиняє злочин без необхідного свідомого самоконтролю, коли існує реальна можливість усвідомити свої дії належним чином. Кримінальна відповідальність є обґрунтованою не тільки при наявності свідомого вольового акту, але й у випадках, коли суб'єкт повинен був і міг, так би мовити, «вкласти» у поведінку свідомість і волю, тобто у випадках імпульсивної поведінки.

    І хоча імпульсивна поведінка виникає без достатньо усвідомленого процесу мотивації, це не виключає наявно­сті певного мотиву. Такий мотив завжди є в імпульсивних злочинах і переважно - це сильна емоція. Як зазначає Ш. Н. Чхартишвілі, мотивом імпульсивної поведінки є почуття [159, С. 327]. Між мотивом і дією встановлюється прямий і найкоротший зв'язок. Імпульсивна дія - це дія-розрядка (дія-вспалах), коли вихідна спонука (роздрату­вання, незадоволення тощо), що створена ситуацією, без виваження та належної оцінки її як мотиву, безпосередньо переходить у дію [78, С. 41—42]. Активність у такому ви­падку виникає під безпосереднім впливом вихідної спонуки і ситуації, обминаючи свідомо-вольовий контроль. Внас­лідок порушення ієрархії настанов, сформований мотив миттєво, без попереднього обмірковування соціального характеру діяння, переходить у дію.

    Процес мотивації імпульсивних злочинів нагадує коро­тке замикання, оскільки суб'єкт не дбає про результати своєї дії та засоби їх досягнення. У зв'язку з цим не обґрун­товується й етап прийняття рішення. Останнє, як слушно зазначає К. Є. Ігошев, зливається з вихідною спонукою -імпульсом [160, С. 60]. Серед науковців, однак, виникають суперечності щодо наявності етапу прийняття рішення в імпульсивній поведінці. Наприклад, О. Л. Дубовик вважає, що стадія, на якій приймається рішення, має місце у кож­ному умисному злочині - це випливає з визначення поняття

    61

    «прийняття рішення», яке, з одного боку, являє собою інте­лектуально-вольовий акт, що виражає готовність особи вчинити злочин, а з іншого - може бути вчинено інтуїтив­но, тобто неусвідомлено [116, С. 43]. Вчинення імпульсив­них злочинів передбачає наявність умислу, але раціональний вибір оптимального варіанта поведінки з наявних можливос­тей за даних умов відсутній. Немає і зіставлення варіантів вибору, а також передбачення можливих наслідків. Все це виключає як наявність етапу прийняття рішення, так й інших супутніх ланок мотиваційного процесу в імпульсивних зло­чинах.

    Немає підстав говорити й про наявність мети в імпуль­сивних злочинах. Мета може виявлятися в афективних по­сяганнях, але не кожний вчинений в стані афекту злочин є імпульсивним. Стан душевного хвилювання в імпульсив­них злочинах призводить до бездумності, коли мета не ус­відомлюється. В противному разі слід визнати, що і вихідна спонука (імпульс, емоція, почуття) є завжди усвідомлени­ми. Очевидно, що це не буде відповідати дійсності.

    Значна роль у мотивації імпульсивних злочинів нале­жить ситуації. Кожна імпульсивна дія - це, так би мовити, прискорена реакція на зовнішню ситуацію за участю свідо­мих і несвідомих компонентів. Адекватна оцінка конкрет­ної життєвої ситуації, що впливає на поведінку, не є пов­ною за умови існування імпульсу. У суб'єкта відсутнє не тільки належне уявлення про ситуацію, але й про той сенс, який він в неї вкладає. Оцінка ситуації визначається осо-бистісними настановами і, отже, протікає за участю та під впливом несвідомого психічного.

    До вчинення імпульсивного злочину можуть призвести різні психічні стани суб'єкта. У зв'язку з цим розрізняють чотири види імпульсивних злочинів: 1) вчинені в стані гли­бокого алкогольного сп'яніння; 2) афективні (вчинені в стані сильного душевного хвилювання); 3) вчинені в хво­робливому стані; 4) вчинені «парадоксально» (швидкоплин-но) [68, С. 89].

    Про криміногенну роль стану сп'яніння відомо бага­тьом. Вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин не належить до органічних потреб людини і само по собі не має спонукальної сили. Внаслідок сп'яніння особа зазнає приємний стан збудження, відчуже­ність від усіх турбот тощо. З часом прагнення знов зазнати такого стану починає опредмечуватися вже у самому зло­чині, що руйнує попередню систему мотивів. А там, де «зе­лений змій» чи «дурман», дуже часто мають місце право-

    порушення. Вчинення злочинів у стані сп'яніння відповідає сценарію імпульсивних злочинів: бездумність, безцільність, невідповідність зовнішнім приводам.

    Стан афекту - емоційне переживання, що протікає з більшою та різко вираженою інтенсивністю, створюючи умови для імпульсивної злочинності [161, С. 54]. Досягає свого апогею активізація неусвідомленої психічної наста­нови, а також витіснених у підсвідомість переживань. Ви­никає сильне душевне хвилювання (фізіологічний афект), якому властиві бурхливий зовнішній прояв, короткочас­ність, безвідповідальність поведінки і дифузність пережи­вання (афект захоплює людину цілком, її розум, почуття та волю). Встановленню наявності фізіологічного афекту при вчиненні імпульсивних злочинів сприятимуть можливості комплексної судової психолого-психіатричної експертизи.

    Імпульсивні злочини обумовлюються також різного ро­ду хворобливими станами, що пригнічують волю та свідо­мість особи, і тоді виникають так звані «суміжні стани пси­хіки». Статистичні дані свідчать, що сьогодні в Україні на обліку у психіатрів перебуває 1200 тис. громадян [162], приблизно 1% населення страждає на шизофренію, 1,5% -на маніакально-депресивний розлад, 20% наших співвітчи­зників потребує психіатричної допомоги [163]. Хвороби (неврози, психопатії, ураження центральної нервової сис­теми тощо) знижують контроль свідомості за поведінкою, тим самим порушується субординація особистісних на­станов і на перший план висувається несвідоме, що пере­творюється на причину імпульсивних дій та їх шкідливих наслідків.

    Найбільш складними за структурою мотивації є «пара­доксальні» (швидкоплинні) імпульсивні злочини. Вони вчи­няються без будь-яких очевидних причин, а тому пояснити їх дуже важко. Дика нелогічність цих злочинів заганяє у глухий кут як юристів, так і психологів, залишаючи відкри­тим питання: а чи мотивуються такі злочини? На нашу ду­мку, в основі «парадоксальних» злочинів знаходяться імпу­льси, що виходять з підсвідомості, відповідаючи психоло­гічній настанові винного. Саме ці спонуки і є мотивами. Наступний приклад розкриває всю безглуздість «парадок­сальності».

    Заарештований за грабежі 26-річний Костянтин Ж. давав показання у Шевченківському РУ ГУ МВС м. Києва пра­цівнику карного розшуку Володимиру Лавському. На про­хання підозрюваного поїсти (а була обідня пора) оператив-ник зняв наручники, пригостив його своєю нехитрою їжею.

    В якийсь момент міліціонер відвернувся від злодія, став до нього спиною і той, схопивши ніж, яким різали продукти, встромив його в оперативника до самої рукоятки. Потім ви­плигнув з третього поверху у вікно, однак був затриманий... Коли пізніше його запитували, навіщо він вбив працівника міліції (а Костянтин судимим не був), тільки постійно по­вторював: «Бігти хотів, мені бігти треба було...» [164].

    Для запобігання вчиненню імпульсивних злочинів необ­хідно поліпшити профілактичну роботу, створити належні умови для гармонійного та всебічного розвитку людини в суспільстві, усунути конфліктні ситуації, що здатні призве­сти до біди.

    «все книги     «к разделу      «содержание      Глав: 24      Главы: <   8.  9.  10.  11.  12.  13.  14.  15.  16.  17.  18. > 





    polkaknig@narod.ru ICQ 474-849-132 © 2005-2018 Материалы этого сайта могут быть использованы только со ссылкой на данный сайт.