Главная

Разделы


Теория государства и права
Аграрное право
Государственное право зарубежных стран
Семейное право
Судебные и правоохранительные органы
Криминальное право
История государства и права России
Административное право
Гражданское право
Конституционное право России
История государства и права зарубежных стран
История государства и права Украины
Банковское право
Правовое регулирование деятельности органов ГНС
Юридическая психология
Финансовое право
Юридическая деонтология
Трудовое право
Предпринимательское право
Конституционное право Украины
Разное
История учений о государстве и праве
Уголовное право
Транспортное право
Авторское право
Жилищное право
Международное право
Международное право
Наследственное право
Налоговое право
Экологическое право
Медицинское право
Информационное право
Судебное право
Страховое право
Торговое право
Хозяйственное право
Муниципальное право
Договорное право
Частное право

  • Вопросы
  • Советы
  • Заметки
  • Статьи

  • «все книги     «к разделу      «содержание      Глав: 24      Главы: <   7.  8.  9.  10.  11.  12.  13.  14.  15.  16.  17. > 

    2.3.1. Мотивація злочинної діяльності

    Злочинна діяльність є специфічним різновидом діяльно­сті в її психологічному розумінні, тобто усвідомленої, во­льової поведінки, що складається з системи дій, кожна з

    яких має мету, обумовлену загальним мотивом [124, С. 209]. Взагалі діяльність вивчається багатьма науками, вона дуже різноманітна і багатоаспектна, як і ті суспільні відносини, учасником яких виступає людина. Однак у загальнотеоре­тичній, філософській і психологічній літературі майже зо­всім не згадується про деструктивну діяльність, що руйнує умови життя в суспільстві. Мова йде про злочинну діяль­ність насамперед [142, С. 12; 143, С. 7-9].

    Сучасні дослідники як людської діяльності взагалі, так і злочинної діяльності зокрема, наголошують на відсутності чітких та диференційованих визначень поняття «діяль­ність» у наукових працях [144, С. 75; 62, С. 5]. Жодний за­кон у нашій державі не визначає поняття злочинної (неза­конної) діяльності. Юристи часто ототожнюють злочинну діяльність з окремим злочином, навіть одиничним нена­вмисним злочинним діянням. Визначення злочинної діяль­ності знаходимо в роботах А. Ф. Зелінського і М. Й. Кор-жанського. Злочинна діяльність - це система передбачених кримінальним законом суспільне небезпечних діянь і тісно пов'язаних з ними дій, психологічно детермінованих за­гальним мотивом, реалізація якого планується суб'єктом через встановлення і досягнення корисної мети [62, С. 13]. Це особливий вид людської діяльності, що складається з різного роду перекручень звичайних поведінкових актів, а також первісне злочинних неадаптивних дій [145, С. 15]. Звідси, злочинна діяльність може бути адаптивною (зви­чайна пристосувальна активність, однак пов'язана з пору­шенням закону) і неадаптивною (із самого початку деструк­тивна і спрямована проти підвалин загальнолюдських цін­ностей, а тому завжди та скрізь злочинна).

    «Загарбницькі» напрямки злочинної діяльності не є постійними, вони змінюються у зв'язку із зміною системи особистих потреб і способу життя, розвитком та досягнен­нями суспільства. В умовах сьогодення професійні злочин­ці поширюють свій вплив на сфери економіки та господа­рювання, громадської безпеки, інтелектуальної власності, високоточних технологій тощо. У зв'язку з цим широкого розповсюдження набувають такі злочини, як ухилення від сплати податків, легалізація «брудних» грошей, шахрайст­во з фінансовими ресурсами, терористичний акт, створення злочинної організації (банди) та участь у ній, порушення авторського права та суміжних прав, комп'ютерні злочини.

    Для злочинної діяльності властиві всі елементи, що ха­рактеризують склад злочину (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона). Вона акумулює ознаки зло-

    чину та характеристики злочинності. Однак злочин - це одиничний феномен, злочинність - загальний, а злочинна діяльність - прояв і відбиток соціальної сутності злочинів і злочинності як соціального елемента життєдіяльності суспільства. Оскільки злочинна діяльність не зводиться до одиничного злочину, переважно виявляється у формі множини - повторності, сукупності або рецидиву. Зло­чинній діяльності притаманні й інші ознаки — продовже-ність, інтенсивність, цілісність тощо. Однак її визначаль­ною рисою слід вважати організований та професійний характер.

    У науковому аспекті цікавим є той факт, що злочинна діяльність розуміється в різних державах специфічно. Так, у нормах Кримінального кодексу України поняття «діяль­ність», хоча і згадується в контексті з іншими ознаками у багатьох складах злочинів (статті 111, 202, 209, 304, 344, 376, 397, 443 КК України тощо), проте, належної кримі-нально-правоврї оцінки так і не отримало ні на законодав­чому рівні, ні в постановах Пленуму Верховного Суду України. Навіть коли законодавець прямо вказує на кримі­нально-правовий термін «злочинна діяльність» (ч. З ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 255, ст. 304 КК України тощо), його зміст залишається суперечливим для будь-якого дослідни­ка, оскільки невідомо, що саме та за якими критеріями слід відносити до злочинної діяльності.

    На відміну від національних стандартів, наприклад, у кримінальному законодавстві СІЛА (як на федеральному рівні, так і на рівні окремих штатів) не тільки дається по­няття злочинної діяльності, але й розкривається його зміст. Наприклад, у розділі 18 Зведення законів СІЛА, розташо­ваному у Федеральному кримінальному кодексі та прави­лах, поряд із «рекетирською діяльністю» та «забороненою діяльністю», розрізняють «визначену злочинну діяльність», яка є найширшим за обсягом поняттям. Під «визначеною злочинною діяльністю» (ст. 1956 (АХ7)) розуміється: а) будь-який вчинок або діяльність, що становить злочин, перед­бачений ст. 1961 (1) цього титулу, де, власне, і дається пе­релік тих суспільне небезпечних діянь, що утворюють по­няття «рекетирська діяльність»; б) злочин проти іноземної держави (коли йдеться про фінансову операцію, що здійс­нюється цілком або частково в Сполучених Штатах), що включає порушення положень Закону «Про контрольовані речовини» та Міжнародної банківської угоди 1978 р.; в) будь-який вчинок, що становить продовжуване злочинне підприємство, як це визначено у ст. 408 Закону «Про конт-

    рольовані речовини»; г) низка злочинів, передбачених різ­ними статтями та титулами Федерального кримінального кодексу та правил, а також іншими нормами (в тому числі -контрабанда, викрадення, шпигунство, вбивство, терорис­тичний акт тощо); ґ) злочинне порушення низки федераль­них законів у сфері охорони довкілля; д) будь-який вчинок або діяльність, що становить злочин у сфері федеральної охорони здоров'я [146, С. 791—792]. Законодавче визначен­ня злочинної діяльності в США хоча і є широким, переваж­но викладеним у формі бланкетних і відсильних диспози­цій, проте воно має бути прикладом для вітчизняного зако­нодавця, як дане поняття може і повинно бути описано та розтлумачено в законі.

    Щодо поняття «попередня злочинна діяльність», то в ук­раїнському та американському кримінальному законодав­стві воно не збігається. За Кримінальним кодексом України попередня злочинна діяльність включає три стадії: готуван­ня (ст. 14 КК), замах (ст. 15 КК) і власне закінчений злочин. За кримінальним законодавством США (як на федеральному рівні, так і на рівні окремих штатів), її становлять: підбу­рювання, змова та замах [147, С. 173]. Проте у будь-якому випадку вчинення злочинної вольової поведінки (злочинної діяльності) обумовлюється внутрішнім процесом у вигляді кримінальної мотивації.

    Мотивація злочинної діяльності належить до найбільш розгорнутого та змістовного типу порівняно з усіма інши­ми - мотивацією імпульсивних злочинів, мотивацією звич­них злочинів і мотивацією необережних злочинів. Вона роз­починається з актуалізації потреби (чи будь-якого іншого психічного компонента) або їх сукупності, проходить через усвідомлення мотиву, цілеутворення, вибір і оцінку засобів і способів реалізації мотиву і досягнення мети, прогнозу­вання можливих результатів, аж до ухвалення рішення про здійснення суспільне небезпечного діяння або серії таких діянь, і закінчується виконанням, контролем і корекцією дій, а також аналізом наслідків, що настали [148, С. 332]. Нерідко схему мотивації злочинної діяльності розглядають як стандартну, прийнятну для аналізу механізму вчинення кожного злочину. Разом з тим це не зовсім правильний під­хід. Не має ознак мотивації злочинної діяльності, наприк­лад, процес одноактного умисного злочину, вчиненого без готування, випадково, під визначальним впливом ситуації. Неможливо уявити мотивацію імпульсивної злочинної дія­льності, а також тієї, що складається із стереотипних, напо­ловину автоматичних, звичних дій.

    Початковим етапом мотивації злочинної діяльності ви­ступає актуалізація визначеного психічного компонента або їх сукупності, що являє собою більш-менш тривалий про­цес активації спонукальних сил особи. Актуалізація перед­бачає перехід до нагального стану тих чи інших потреб, інтересів, потягів, бажань тощо, які відповідають особливо­стям конкретної ситуації та персональній оцінці її суб'єк­том майбутнього злочину. Відомо, що кожна особа по-різ­ному оцінює наявну ситуацію, внаслідок чого на перший план активації висувається якесь одне спонукання чи два, чи навіть цілий ряд (комплекс) спонукань. Але певне спо­нукання (чи їх сукупність) повинне пройти через волю і свідомість суб'єкта, так би мовити, «знайти свій предмет».

    Тільки тоді здійснюється новий етап мотивації - з'явля­ється та усвідомлюється мотив (інтегральний психічний утвір), відповідальний за розкриття того, чому і навіщо суб'єкт діє, який зміст і значення являє його злочинна діяль­ність. Мотиви можуть бути основними і додатковими (дру­горядними). Домінуючий (основний) мотив підпорядковує собі всі інші, однак не виключається і таке, що другорядні мотиви в окремих епізодах злочинної діяльності іноді акти­візуються і можуть змінити її характер взагалі. Як правило, злочинна діяльність полімртивована і реально спрямовує­ться не тільки одним, а декількома мотивами.

    Усвідомлений і вольовий характер злочинної діяльності цілком не виключає впливу на неї неусвідомлених елемен­тів психіки суб'єкта. Різного роду настанови особи, емо­ційні стани, звички, вміння, традиції, витиснуті в підсвідо­мість уявлення, думки, ідеї взаємодіють зі свідомістю і впливають на її спрямованість. Мотив злочинної діяльності усвідомлюється більшою чи меншою мірою, однак говори­ти про його повну усвідомленість буде неправильним. На­приклад, злочинну діяльність можуть утворювати криваві вчинки сексуальних маніяків [149, С. 19]. Мотивація при цьому може протікати як на свідомому, так і на несвідомо­му рівнях. Свій стан до і під час злочинів сексуальний ма­ніяк А. Чикатило характеризував, наприклад, такими сло­вами: «...нічого з собою зробити не міг...», «...почував, що якщо зараз не нападу, то знепритомнію...», «...не можу ска­зати, з якою метою я це робив...» [150. С. 93-94].

    Складовою процесу мотивації злочинної діяльності є ціле-утворення, яке включає у себе формування цілей, їх вибір і визначення ставлення до обраної мети [151, С. 184]. Мета -це образ усвідомленого передбаченого результату, що акту­алізує готовність суб'єкта до її досягнення і, тим самим,

    визначає спрямованість даної дії [152, С. 60]. Якщо мета є змістом злочинної діяльності, якщо тільки заради мети здійснюється така діяльність, то в такому випадку мета збі­гається з мотивом і виникає феномен «мотиву-мети». За ступенем усвідомлення розрізняють: мотив-спокуса, мотив-бажання, мотив-мета [153, С. 87]. Серед цих конструкцій найбільш виразно усвідомлюється лише мотив-мета.

    Ще М. С. Таганцев писав, що «...мотив й цель суть два кореллятивньїх понятия» [26, С. 239]. У меті завжди вияв­ляється матеріальний зміст, він опосередковується конкре­тними спонуканнями, що входять у складові мотиву. Буду­чи усвідомленими, ці спонукання стають мотивами, на ґрунті яких виникає певна мета [154, С. 15]. В меті також досить точно відображається об'єктивна сторона злочинів, ознаки яких описані в диспозиціях статей кримінального закону.

    Вслід за утворенням мети відбувається етап вибору й оцінки засобів і способів реалізації мотиву і досягнення мети, на якому суб'єкт остаточно визначається в злочинно­му вирішенні наявної ситуації. На підставі вивчення об'єк­тивних і суб'єктивних факторів особа прораховує найбільш прийнятні та раціональні для неї злочинні способи реаліза­ції мотиву і досягнення поставленої мети, а також здійснює вибір відповідних способів, засобів, прийомів, методів своїх дій і протидій у майбутньому. При цьому зазначені способи і засоби в будь-якому випадку є аморальними, не­правомірними, злочинними. Сутність ланки «мотив-мета-спосіб» у злочинній поведінці завжди антисоціальна [69, С. 77].

    Особливість структури мотивації злочинної діяльності полягає в тому, що головним чином вона містить у собі су­купність мотивів і цілей, що утворюють її окремі дії (епізо­ди). За даними одного дослідження, серед 400 вивчених кримінальних справ у 73% випадків мотивація мала саме таку структуру і лише у 27% випадків її структура містила одноактну злочинну дію [78. С. 64]. Мотиви окремих дій підпорядковуються загальному мотиву злочинної діяльнос­ті і залежать від нього. Загальний (головний) мотив займає домінуючу позицію і впливає на всі інші мотиви, які у своїй сукупності детермінують кінцеву мету злочинної діяль­ності.

    Аналогічним чином складається залежність окремої мети дії від кінцевої мети. Наслідок кожної дії стосовно кінцевої мети злочинної діяльності є засобом її досягнення і разом з тим метою даної дії. Таким чином, мотивація зло-

    чинної діяльності містить у собі визначену сукупність мо­тивацій окремих дій, кожна наступна з яких є якісно новим етапом, ніж попередня, оскільки все ближче і ближче на­ближається до кінцевої мети (Рис. 2.2).

    Наступний етап мотивації - прогнозування можливих результатів. На ньому особа уявляє про причинно-наслід-кові результати своїх злочинних дій з можливими віддале­ними наслідками. Вірогідне прогнозування - це передба­чення майбутнього, що ґрунтується на вірогідній структурі попереднього досвіду, інформації та наявній ситуації [155, С. 3]. Злочинна діяльність обов'язково планується тією чи іншою мірою: передбачається місце, час, способи злочин­них дій; готуються засоби досягнення мети; відбуваєть­ся розподіл ролей між співучасниками тощо. Прогнозування

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

    Загальний мотив

     

     

     

     

     

    злочинної діяльності

     

     

    ^

     

     

     

     

     

     

    Мотив 1-їдії

    1-а дія

    Мета

     

    3

    л

    д і я

    ------- »»

    1-їдії

     

     

     

     

     

    2-а дія

    Мотив

    Мета 2-ї дії

     

    — ^-

    2-ї дії

     

    0*

    ч й

    л ь н

     

     

    V

     

     

     

     

    Мотив

    3-я ДІЯ

    Мета 3-ї дії

     

    3-ї дії

     

    ..... н *• н а

    1

    С

    т

     

     

     

     

     

    Мотив 4-ї дії

    4-а Дія

    Мета 4-ї дії

     

     

     

    ь

     

     

     

     

     

     

     

    Кінцева мета злочинної діяльності

     

    Рис. 2.2. Особливості структури мотивації злочинної діяльності (на прикладі вчинення чотирьох дій-епізодів)

    іноді буває дуже ретельним, глибоко обміркованим, а іноді злочинці не дуже замислюються над майбутнім. Хибність і недостатність прогнозування залежить від інтелектуальних здібностей суб'єкта, його стану (стресовий, алкогольний або наркотичний), наявності екстремальних умов (конфлікт­на ситуація, погані погодні умови, дефіцит часу тощо.

    Здійснення злочинного наміру відбувається на підставі прийняття рішення - психологічного процесу, що складає­ться з усвідомлення, встановлення, оцінки і порівняння фак­торів, що впливають на вибір визначеної протиправної поведінки для даної особи та можливість її здійснення в конкретній життєвій ситуації, побудови різних моделей по­ведінки, а також визначення варіанта злочинної поведінки з урахуванням наявної інформації і можливих наслідків [116, С. 13-14]. Це інтелектуально-вольовий акт, що викликає напруженість всього психічного стану особи і виражає го­товність вчинити злочин чи кілька злочинів. У складній ситуації прийняття рішення вимагає не тільки інтенсивного мислення, але й згуртованості волі. Прийняттю рішення передує оцінка ситуації, здійснення вибору засобів досяг­нення мети, врахування існуючих і можливих перешкод на шляху реалізації мотиву.

    Для злочинної діяльності характерні найбільш усвідом­лені рішення, коли має місце свідоме обмірковування кож­ного наступного кроку, особиста ініціатива, чітке розумін­ня змісту майбутніх дій: Боротьба мотивів на цій стадії до­сягає свого вищого рівня. Якщо у суб'єкта немає відмови щодо прийнятого рішення, далі йде його виконання. Ре­зультат прийняття рішення виявляється зовні через вчи­нення одного чи декількох суспільне небезпечних діянь. Безпосереднє здійснення злочину являє собою найскладні­шу систему зворотних зв'язків від кожного акту поведінки суб'єкта, включаючи фізичні дії, їх наслідки, зміни мінли­вої обстановки [126, С. 148]. Виконання прийнятого рішен­ня - це найважливіший вольовий акт усієї злочинної діяль­ності. Чим складніша злочинна діяльність, тим складніше відбувається реалізація прийнятого рішення. Внаслідок підключення наступного етапу - контролю і корекції осо­бою своїх дій - відбувається конкретизація, коректування й уточнення злочинних дій. Мотиви злочинної діяльності втілюються в реальну дійсність, досягається кінцева мета. Хоча можлива і добровільна відмова від доведення злочину До логічного завершення, а також ексцес виконавця, якщо тільки за межі погодженої програми дій виходить виконан­ня злочинних намірів.

    59

    На вчинення злочинної діяльності та її регулювання впливають не тільки інтелект, свідомість і воля, а й емоції. Без переживань не відбувається жодної вольової дії. Емо­ційний вплив на злочинну діяльність обумовлюється влас­тивостями й особливостями суб'єкта, зокрема емоційною збудженістю, вразливістю, стійкістю почуттів. Невідповід­ність досягнутого результату мотивам діяльності викликає емоції різної модальності, стан напруженості, де перева­жають негативні емоційні переживання [156, С. 27].

    На завершальному етапі злочинної діяльності особою здійснюється аналіз наслідків, що настали: дається внут­рішня оцінка всьому, що відбувається, порівнюються і спів­відносяться наслідки, що настали, зі спрямованістю і змістом вчинених злочинних дій. Після цього йде етап посткримі-нальної мотивації.

    Дослідження мотивації розкриває суб'єктивну сторону злочинної діяльності, яка найчастіше характеризується на­явністю прямого умислу. Це переконливо свідчить про прі­оритет і вирішальне значення ролі особи у детермінації своєї злочинної поведінки. Але іноді в процесі здійснення запланованої програми дій можливе настання і побічних результатів, обумовлених свого роду ціною досягнення ба­жаних цілей.

    Суб'єктивне ставлення особи до таких наслідків може бути визначене як прямий (непрямий) умисел або навіть необережність. Якщо прямий умисел особи спрямований на спричинення не однієї, а декількох змін в об'єктах кримі­нально-правової охорони, то у такому разі мова йде про об'єднання різних видів злочинної діяльності в одній во­льовій поведінці. Що стосується непрямого умислу, а тим більше необережної форми вини за фактичний результат, то їх наявність серед мотиваційних факторів не дає підста­ви говорити про поєднання двох злочинних діяльностей, оскільки зазначений результат не був запланованим і його досягнення не розглядалось як ланка єдиної вольової ціле­спрямованої поведінки.

    «все книги     «к разделу      «содержание      Глав: 24      Главы: <   7.  8.  9.  10.  11.  12.  13.  14.  15.  16.  17. > 





    polkaknig@narod.ru ICQ 474-849-132 © 2005-2018 Материалы этого сайта могут быть использованы только со ссылкой на данный сайт.