Тексты книг принадлежат их авторам и размещены для ознакомления Кол-во книг: 2249, статей - 0

Разделы

Теория государства и права
Аграрное право
Государственное право зарубежных стран
Семейное право
Судебные и правоохранительные органы
Криминальное право
История государства и права России
Административное право
Гражданское право
Конституционное право России
История государства и права зарубежных стран
История государства и права Украины
Банковское право
Правовое регулирование деятельности органов ГНС
Юридическая психология
Финансовое право
Юридическая деонтология
Трудовое право
Предпринимательское право
Конституционное право Украины
Разное
История учений о государстве и праве
Уголовное право
Транспортное право
Авторское право
Жилищное право
Международное право
Международное право
Наследственное право
Налоговое право
Экологическое право
Медицинское право
Информационное право
Судебное право
Страховое право
Торговое право
Хозяйственное право
Муниципальное право
Договорное право
Частное право
загрузка...



Розділ 7 ТИПОЛОГІЯ ДЕРЖАВ

7.1. Поняття і основні критерії типології держав

Держава — явище винятково різнобічне і багатогранне. Це обу­мовлює створення різних систем її класифікації. У цьому плані здій­снюються численні, різні за своїми підставами спроби, але всі вони зводяться до необхідності виділення із сукупності всіх, що будь-коли існували, теперішніх і тих, котрі з'являться в майбутньому держав і правових систем, певних типів держави і права, до необхідності їх­ньої типології ("типізації") чи класифікації.

Типологія держав і правових систем повинна здійснюватися на чітко визначеній основі. Що ж собою являють критерії класифікації (типології) держави? Які риси й особливості їм повинні бути прита­манні?

Насамперед це об'єктивність. Як свідчить величезний досвід до­слідження держав, як "об'єктивні" критерії їх класифікації широко використовувалися географічні та кліматичні фактори, ступінь складності, характер їх зв'язків з релігією, ступінь свободи і незалеж­ності людини від держави, спосіб внутрішньодержавної організації і життєдіяльності, рівень розвитку загальної культури і світогляду, спосіб виробництва матеріальних і духовних благ, характер держав­ного режиму.

Найрозповсюдженішими в сучасній науці є класифікації держав відповідно до суспільно-економічних формацій (формаційний підхід) і за цивілізаціями (цивілізаційний підхід).

Визначившись з основними критеріями типології держав, необ­хідно визначитися також з поняттям типу держави. Тип держави — це не будь-яка окремо існуюча держава, це — наукова категорія, збірний образ реально існуючих на даному історичному відтинку ча­су держав, яка складається із сукупності найбільш важливих, спіль­них для всіх цих держав ознак.

51

 

7.2. Формаційний підхід до типології держав

Відповідно до марксистських положень про формаційний підхід класова сутність держави, як й інших соціальних інститутів, у кінце­вому підсумку визначається економічним фактором, станом вироб­ничих відносин, способом виробництва, а сама держава є лише над­будовою над економічним базисом. Інакше кажучи, за формою і змістом держава обумовлена економічним ладом суспільства.

Саме такий підхід до класифікації держави застосовувався в на­шій науці, причому в його основі лежало поняття історичного типу держави. Історичний тип держави — це сукупність основних рис дер­жави певної суспільно-економічної формації, що виражають її класо­ву сутність і призначення у суспільстві. Виділення суспільно-еконо­мічних формацій базується насамперед на способі виробництва і формі власності на засоби виробництва.

Незважаючи на недоліки, у рамках марксистського вчення про суспільно-економічні формації і тип держави було отримано чимало цінних результатів.

По-перше, встановлена залежність типу держави, класової прина­лежності влади від характеру економіки, способу виробництва, від суспільно-економічної формації. Влада в державі, як правило, нале­жить економічно панівному класу, в руках якого знаходяться засоби виробництва.

По-друге, були об'єднані в одні класифікаційні групи держави, що мають єдиний — по відображенню класових інтересів — характер влади. На цій основі виділені рабовласницька, феодальна, буржуаз­на і соціалістична держави, влада в яких належала відповідно рабо­власникам, феодалам, буржуазії і трудящим на чолі з робітничим класом.

По-третє, з'явилася можливість виявляти загальне й особливе в організації, функціонуванні та розвитку держав, що входять у зазна­чені типи.

І нарешті, по-четверте, були виявлені закономірності зміни одно­го типу держави іншим — відповідно до зміни суспільно-економіч­них формацій.

Згідно з марксистською формаційною теорією типологія держави своєю підставою має суспільно-економічні формації. В історії людства таких формацій виділялося п'ять: первіснообщинна, рабовласницька,

52

 

феодальна, буржуазна і комуністична (соціалістична формація розгля­далась як перехідна до комуністичної). І з кожною, крім першої та ос­танньої, пов'язувався певний тип держави, була сформульована основ­на теза про те, що історія знає чотири історичних типи держави: рабо­власницький, феодальний, буржуазний і соціалістичний.

З погляду формаційної теорії рабовласницька держава — це пер­ший історичний тип держави, що виник у результаті розкладу пер­віснообщинного ладу і являв собою політичну організацію класу ра­бовласників. Держава необхідна рабовласникам для утримання в по­корі рабів, їх експлуатації та придушення їх опору. Формаційна теорія відносить до рабовласницького типу держав, крім антич­них — Афінської і Римської, — численні держави Давнього Сходу: Єгипет, Вавилонську державу, Ассирію, Хетське царство, Індію і Ки­тай та ін.

Відповідно до формаційного підходу феодальна держава є другим історичним типом держави. Феодальна держава розглядається як знаряддя організованого насильства над кріпосними селянами, ор­ган диктатури феодалів.

Буржуазна держава — третій історичний тип держави, запропоно­ваний формаційною типологією. Згідно з цією теорією капіталістич­на держава забезпечує умови буржуазної експлуатації, в її основі — приватна власність на засоби виробництва. Вона являє собою дикта­туру буржуазії, спрямовану на те, щоб тримати в підпорядкуванні робітничий клас.

Нарешті, ще один історичний тип держави, що виокремлюється в рамках формаційної теорії, — соціалістична держава. Вважалося, що вона являє собою вищий і останній історичний тип держави. Соціа­лістична держава розглядалася як організація політичної влади тру­дящих на чолі з робітничим класом, як диктатура пролетаріату.

Нині стають очевидними певна помилковість такого підходу, не­можливість його використання як єдино вірної методологічної і фі­лософської основи пізнання державно-правових форм суспільного буття. Спробуємо розібратись.

Першим недоліком викладеного формаційного підходу є його

догматизація.

Наступним недоліком формаційної теорії держави є відсутність

у формаціях азійського способу виробництва і відповідного східного

типу держави.

53

 

Істотним недоліком формаційної теорії є звеличування соціалі­

стичної держави, представлення її як вищого неексплуататорського

типу держави (всі інші типи визначаються як експлуататорські й не­

повноцінні).

Ще одним недоліком такої типології є абсолютизація класово­

го підходу, ігнорування загальносоціальної ролі держави. Слід за­

значити схематизм і однолінійність цієї концепції. Відповідно до неї

всі держави проходили жорстко заданий шлях від одного історично­

го типу до іншого. Насправді еволюція держав була набагато різно­

манітнішою.

Звичайно, марксистська типологія держави, заснована на форма­ційному підході, далеко не бездоганна. Марксистську типологію дер­жав можна критикувати, можна відмовитися від неї, але спочатку по­трібно запропонувати замість неї щось досконаліше. Можливо, плід­ними будуть удосконалення і розвиток формаційного підходу?

Сучасні вчені переосмислюють запропоновану Марксом формаці­йну теорію. Здійснюються спроби її удосконалення. До вже відомих формацій прихильники такого підходу пропонують додати "східну державу", "азійський спосіб виробництва" і "протофеодалізм". Слід по-новому підійти і до характеристики "посткапіталістичної" держа­ви. Що це: новий тип чи держава перехідного типу? Не можна ігно­рувати також держави, що й далі йдуть соціалістичним шляхом роз­витку (КНР, Куба, КНДР).

7.3. Цивілізаційний підхід до типології держав

Нині поряд з формаційним підходом до вирішення питання про типологію держав широко застосовується й інший підхід, що одер­жав у суспільних науках назву цивілізаційного підходу.

Цивілізація (від лат. civilis — громадянський, суспільний, держав­ний) — поняття дуже широке і неоднозначне. Це і синонім культури, і рівень розвитку матеріальної і духовної культури. А оскільки куль­тура, як відомо, має кілька сотень визначень, то в результаті з'явля­ється можливість говорити про найрізноманітніші варіанти цивіліза-ційної типології.

Поняття "цивілізація" затвердилося в європейській науці в епоху Просвітництва і з тих пір набуло такої ж багатозначності, як і понят­тя "культура". В загальному розумінні поняття "цивілізація" можна

54

 

визначити як певну соціокультурну систему високорозвиненого сус­пільства, що підтримує його єдність за допомогою духовно-моральних і культурних факторів суспільного розвитку.

Цивілізаційний підхід до типології держави бере за основу кла­сифікації держав не матеріально-економічний критерій, а духовно-культурні й моральні фактори. Замість "суспільно-економічної фор­мації" як критерію типології держави і права й інших критеріїв здій­снюється спроба використання як такого критерію "цивілізації".

З урахуванням цієї багатозначності й розробляється сьогодні ци­вілізаційний підхід ученими Заходу і Сходу. У своїх дослідженнях во­ни спираються на праці таких відомих представників філософської, політологічної та соціологічної думки, як О. Шпенглер, А. Тойнбі, М. Вебер, П. Сорокін та ін.

У сучасних соціальних науках термін "цивілізація" вживається в різних випадках і досі не має строго визначеного, фіксованого зна­чення. Він асоціюється і з "гарними манерами", і з певними стадіями розвитку суспільства. Таким чином, неоднозначність терміна і по­няття "цивілізація", внутрішня суперечливість і багатоплановість ра­зом з аморфністю його змісту і невизначеністю роблять дуже пробле­матичним його використання як єдиного і основного критерію типо­логії держав і правових систем.

Розглянемо основні погляди на цивілізацію. Цивілізація, на дум­ку американського політолога С. Хантингтона, являє собою "певну культурну сутність". Села, регіони, етнічні групи, народи, релігійні громади, зауважує автор, усі вони мають особливу культуру, що ві­дображає різні рівні культурної неоднорідності. Виходячи з цього, цивілізацію можна визначити як культурну спільність найвищого рангу, як найширший рівень культурної ідентичності людей.

Цивілізацію необхідно визначити, виходячи із загальних рис ін­дивідуального порядку, таких, як мова, історія, релігія, звичаї, соці­альні інститути тощо. Цивілізація, робить висновок С. Хантингтон, це найширший рівень спільності, з яким кожна людина себе співвід­носить.

Аналогічну позицію щодо визначення цивілізації займав відомий англійський учений, історик А. Тойнбі. На його думку, цивілізація є не що інше, як певний тип людських співтовариств, що викликає "певні асоціації в галузі релігії, архітектури, живопису, звичаїв, сло­вом, в царині культури". Уся світова історія, на його думку, нарахо-

55

 

вує 26 цивілізацій: єгипетську, китайську, західну, православну, арабську, мексиканську, іранську, сирійську та ін.

Існують різні підстави для типології цивілізацій і їхньої держав­ності: хронологічні, генетичні, просторові, релігійні, за рівнем орга­нізації та ін. Історичний прогрес привів до складання понад двох де­сятків цивілізацій, які відрізняються не тільки системами цінностей, що затвердилися в них, культурою, але і характерним для них типом держав. Зокрема, ґрунтуючись на різних підходах до поняття "цивілі­зація", можна виділити наступні види цивілізацій і відповідних їм ти­пів держави:

східні, західні та змішані;

давні, середньовічні та сучасні;

аграрні, промислові та науково-технічні;

доіндустріальні, індустріальні та постіндустріальні;

локальні, особливі та сучасні.

У своєму розвитку цивілізації проходять кілька етапів. Перший — локальні цивілізації, найдавніші, являли собою вогнища культури, що відрізняло їх від інших, "нецивілізованих" спільностей (давньо­єгипетська, шумерська та ін.). Другий — особливі цивілізації (індій­ська, китайська, західноєвропейська, східноєвропейська, ісламська й ін.) з відповідними типами держав. Вони склались історично і харак­теризуються певною своєрідністю. Третій етап — сучасна цивілізація, в якій відбуваються процеси глобалізації, об'єднання різних сус­пільств з метою вирішення загальносвітових проблем людства.

Розглядаючи цивілізаційний варіант типології, слід зазначити його основні недоліки. По-перше, тут не виділяється те головне, що характеризує державу, — приналежність публічної влади. По-друге, це недостатня розробленість такої типології. По-третє, ігнорування важливих положень історичного матеріалізму про провідну роль економічного базису відносно надбудови, про обумовленість типу держави характером економічних відносин та способом виробницт­ва. Інакше кажучи, цивілізаційний підхід теж небездоганний, нездат­ний замінити собою формаційний підхід.

У сучасній науці більш прийнятною вважається типологія, засно­вана на органічному поєднанні формаційного і цивілізаційного під­ходів разом з їх збагаченням елементами типології, заснованої на ви­діленні державно-правових режимів.

Кожна окрема держава зазнає впливу як матеріально-виробничо­го, так і культурно-духовного, цивілізаційного чинників. Саме з цим

56

 

пов'язані альтернативність і багатоваріантність їх розвитку. Це до­зволяє зробити висновок про необхідність використання обох під­ходів: формаційного і цивілізаційного. Цивілізаційний підхід не слід протиставляти формаційному. В сучасній науці більшість вчених від­дає перевагу формаційному підходу як базовому, основному. При цьому цивілізаційний підхід не протиставляється йому, а служить його доповненням, творчо його розвиває.

Запитання і завдання для самоконтролю

Що являє собою типологія держави і для чого вона потрібна?

Які існують критерії типології держав?

Визначіть основні недоліки і переваги формаційного підходу до

типології держав.

Як співвідносяться формаційний і цивілізаційний підхід типології

держави?

 

Лучшие книги

Введение в право - П. Сандевуар.
Господарське право України - В.С. Щербина.
Основи римського приватного права - Є.М. Орач, Б.Й. Тишик.
Жилищное право - О.А. Городов.
Государственное и региональное управление - Э.А. Уткин, А.Ф. Денисов.
Адвокат как субъект доказывания в гражданском и арбитражном процессе - А.А. Власов.
Защита в советском семейном праве - З.В. Ромовекая.
Использование специальных знаний при установлении фактических обстоятельств уголовного дела - В.Д. Арсеньев, В.Г. Заблоц
Идентификация при расследовании преступлений - В.Я. Колдин.
Правоохранительные органы. Конспекты лекций - Р.А. Беленков.
Государство и местное самоуправление в России. Теоретико-правовые основы взаимодействия - Е.М. Ковешников.
Организация управления оперативно-розыскной деятельностью - В.П. Хомколов.




 
polkaknig@narod.ru ICQ 474-849-132 © 2005-2009 Материалы этого сайта могут быть использованы только со ссылкой на данный сайт.