Тексты книг принадлежат их авторам и размещены для ознакомления Кол-во книг: 2253

Разделы

Теория государства и права
Аграрное право
Государственное право зарубежных стран
Семейное право
Судебные и правоохранительные органы
Криминальное право
История государства и права России
Административное право
Гражданское право
Конституционное право России
История государства и права зарубежных стран
История государства и права Украины
Банковское право
Правовое регулирование деятельности органов ГНС
Юридическая психология
Финансовое право
Юридическая деонтология
Трудовое право
Предпринимательское право
Конституционное право Украины
Разное
История учений о государстве и праве
Уголовное право
Транспортное право
Авторское право
Жилищное право
Международное право
Международное право
Наследственное право
Налоговое право
Экологическое право
Медицинское право
Информационное право
Судебное право
Страховое право
Торговое право
Хозяйственное право
Муниципальное право
Договорное право
Частное право
загрузка...



Глава З ПiДВiДОМЧiСТЬ ЦИВiЛЬНИХ СПРАВ СУДАМ

(Назва глави 3 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР

М 1461-10 вiд 23.01.81)

Стаття 24. Цивiльнi справи, що розглядаються

судами

Судам пiдвiдомчi:

1) справи по спорах, що виникають з цивiльних, сi-

мейних, трудових i кооперативних правовiдносин, якщо

хоча б однiєю з сторiн у спорi є грощадянин, за винят-

70

загрузка...

ком випадкiв, коли вирiшення таких спорiв вiднесено

законом до вiдання iнших органiв;

2) справи, що виникають з адмiнiстративно-право-

вих вiдносин, перелiченi у статтi 236 цього Кодексу;

3) справи окремого провадження, перелiченi у статтi

254 цього Кодексу.

Судам пiдвiдомчi й iншi справи, вiднесенi законом до

їх компетенцiї,                           i

Суди також розглядають справи, в яких беруть участь

iноземнi громадяни, особи без громадянства, iноземнi

пiдприємства та органiзацiї.

(Стаття 24 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР

загрузка...

вiд 15.10.66, № 1736-08 вiд 05.06.73, Л> 3764-08 вiд 25.04.75.

№ 2422-09 вiд 19.08.77, № 1461-10 вiд 23.01.81; Законом

Л'ч 2857-12 вiд 15.12.92)

1. У цивiльному процесуальному законодавствi сфор-

мульованi загальнi правила пiдвiдомчостi суду позовних

справ i окремi винятки з них. Згiдно з ч.i п.1 ст. 24 ЦПК

судам пiдвiдомчi справи по спорах, що виникають iз ци- -

вiльних, сiмейних, трудових i кооперативних правовiдно-

син, якщо хоча б однiєю iз сторiн у спорi є громадянин, за

винятком випадкiв, коли вирiшення таких спорiв вiдне-

сено законом до вiдання iнших органiв. Стаття 24 ЦПК,

таким чином, установлює три критерiї судової пiдвiдом-

чостi: наявнiсть спору про право цивiльне; характер спi-

'рних правовiдносин; суб'єктний склад спiрних правовiд-

носин.      '

Судам пiдвiдомчi тiльки тi справи, де є спiр про право.

Якщо мiж сторонами виник спiр про право цивiльне,

то такий спiр пiдвiдомчий суду. Проте суди iнколи вiд-

мовляють у прийняттi позовної заяви, незважаючи на те,

що мiж сторонами є спiр про право. Наприклад, у груднi

1969 р. гр-ка Клебанова звернулася з позовом до будiве-

льно-монтажного управлiння Кримської облспоживспiл-

ки про зобов'язання виконати договiр. Позивачка зазна-

чала, що рiшенням виконкому Сiмферопольської мiської

ради депутатiв трудящих вiд 17 сiчня 1967 р. будiвель-

но-монтажному управлiнню було дозволено провести ре-

конструкцiю будинку у м. Сiмферополi з надбудовою двох-

трьох поверхiв.

Правлiння облспоживспiлки за погодженням iз мi-

ськжитлоуправлiнням дозволило чотирьом працiвникам

71

 

облспоживспiлки, в тому числi й позивачцi, власними ко-

штами взяти участь у реконструкцiї будинку з наступ-

ним правом поселитися в ньому. На пiдставi цього 4 бе-

резня 1968 р. вона уклала договiр iз .будiвельно-монтаж-

ним управлiнням Кримської облспоживспiлки, вiдповiд-

но до якого сплатила управлiнню 3500 крб. з тим, щоб

пiсля закiнчення реконструкцiї їй було надано двокiм-

натну квартиру з усiма правами й обов'язками для квар-

тиронаймачiв у будинку мiсцевих рад.

Посилаючись на те, що вiдповiдачi, не виконали умов

i поселили у квартиру iнших мешканцiв, позивачка про-

сила суд зобов'язати їх виконати договiр.

Суддя Центрального районного суду м. Сiмферополя

ухвалою вiд 7 сiчня 1970 р. у прийняттi позовної заяви

вiдмовив. Вiн послався на те, що Клебанова пред'явила

позов про зобов'язання вiдповiдачiв надати їй жилу пло-

щу в реконструйованому будинку, а вирiшення цього пи-

тання до компетенцiї суду не належить. З цього ж вихо-

дила i судова колегiя по цивiльних справах обласвого

суду, залишивши ухвалу районного суду без змiни.

Проте погодитися з таким висновком не можна. Як

видно iз справи, позивачка свої вимоги обгрунтувала на-

явнiстю укладеного мiж нею та будiвельно-монтажним

управлiнням договором, обов'язки по якому вiдповiдачi

не виконують. Отже, в даному разi йшлося не про розпо-

дiл жилої площi, що не пiдлягає судовомурозгляду, а про

порушення спору про право цивiльне, який вiдповiдно до

ст. 24 ЦПК України пiдвiдомчий суду (Комаров В.В.

Цивiльне процесуальне право України: практика засто-

сування,- Харкiв,1993,- С. 41, 42).

Справи, в яких вiдсутнiй спiр про право, законодавець

виключає iз судової пiдвiдомчостi або встановлює спроще-

ний порядок їх розгляду. Наприклад, справи про розi-

рвання шлюбу при взаємнiй згодi подружжя вiднесенi до

ведення органiв РАГСу (ст. 41 КпШС).

Другим критерiєм судової пiдвiдомчостi є змiст пра-

вового спору. Згiдно зi ст. 24 ЦПК за своїм характером

спiр повинен виникати iз цивiльних, сiмейних, трудових

i кооперативних правовiдносин.

Однак наявнiсть спору про право i характер правовiд-

носин, з яких вiн виник, не дозволяє частково чи повнiстю

визначити пiдвiдомчiсть суду позовних вимог. Третiм

критерiєм визначення пiдвiдомчостi суду позовних справ,

\

72

є суб'єктний склад спiрних правовiдносин: судам пiдвi-

домчi вимоги по спорах, що виникають iз матерiальних

правовiдносин, якщо хоча б однiєю iз сторiн у спорi е гро-

мадянин. При цьому пiдвiдомчiсть справи загальним су-

дам має визначатися складом сторiн, указаним позива-

чем. Наприклад, у квiтнi 1997 р. фiрма <Спiка> звернула-

ся до суду з позовом до П. про усунення перешкод у ко-

ристуваннi майном та земельною дiлянкою. Позивач за-

значав, що за договором купiвлi-продажу вiд 27 вересня

1995 р. вiн придбав у власнiсть у СП ^Маркетинг, технiка,

комерцiя> майно: примiщення i технiчне обладнання. Рi-

шенням Потiївської сiльської ради вiд 16 травня 1996 р.

земельну дiлянку, на якiй розташованi адмiнiстративно-

технологiчнi будiвлi та обладнання, було видiлено фiрмi

<Спiка>. 7 червня 1996 р. їй видано державний акт на

право постiйного користування землею площею 4,48 га.

Посилаючись на те, що П. своїми фiзичними дiями пере-

шкоджає законному користуванню майном, позивач про-

сив зобов'язати його не чинити таких перешкод. 1

Радомишльський районний суд рiшенням вiд 6 трав-

ня 1997 р., залишеним без змiни ухвалою колегiї у цивi-

льних справах Житомирського обласного суду вiд 11 чер-

вня того ж року, зобов'язав П. не чинити перешкод фiрмi

<Спiка> в користуваннi зазначеним майном, яке нале-

жить їй на правi власностi.

Постановою президiї обласного суду вiд 13 березня

1998 р. за протестом заступника прокурора областi судо-

вi рiшення скасовано, а провадження у справi закрито.

Виконуючий обов'язки Голови Верховного Суду Укра-

їни порушив у протестi питання про скасування постано-

ви президiї обласного суду iз залишенням попереднiх

судових рiшень без змiни, мотивуючи це тим, що постано-

ва не вiдповiдає вимогам закону.

Скасовуючи судовi рiшення i закриваючи проваджен-

ня у справi, президiя обласного суду виходила з того, що

спiр iз приводу користування зазначеним у позовнiй за-

явi майном виник мiж двома юридичними особами: фiр-

мою <Спiка> i ТОВ <Добротвiр>, директором якого є П.,

отже судам загальної юрисдикцiї непiдвiдомчий. Такий

висновок є безпiдставним, оскiльки нi матерiалами спра-

ви, нi додатковими доказами не пiдтверджується.

Як випливає з матерiалiв справи i встановлено судом,

спiрне майно було предметом договору купiвлi-продажу

73

вiд 6 липня 1993 р., укладеного мiж дослiдним госпо-

дарством <Агрофiрма <Прогрес> i СП <Маркетинг, тех-

нiка, комерцiя>, та договору купiвлi-продажу вiд 27 ве-

ресня 1995 р., укладеного мiж зазначеним СП та фiрмою

<Спiка>. За таких обставин районний суд i колегiя обла-

сного суду дiйшли обгрунтованого висновку про те, що

фiрма <Спiка> згiдно з договором вiд 27 вересня 1995 р.

є належним власником спiрного майна, тому її вимоги

щодо захисту права власностi шляхом усунення перешкод

у його здiйсненнi пiдлягають задоволенню на пiдставi

ст.ст. 4, 48 Закону <Про власнiсть> вiд 07.02.1991 р.

Будь-якi данi про оспорювання договорiв купiвлi-про-

дажу спiрного майна сторонами чи ТОВ <Добротвiр>, яке

не було стороною в зазначених договорах, вiдсутнi. Немає

в матерiалах справи i вiдомостей про оспорювання юри-

дичною чи iншою особою права землекористування фiр-

ми <Спiка>. Вiдсутнiсть спору з цього приводу поряд з

iншими документами пiдтверджується також листом гв-

лови Потiївської сiльської ради М. вiд 15 квiтня 1997 р.

№ 23.

Крiм того, зi змiсту позовної заяви та iнших матерiа-

лiв, зокрема акта вiд 28 травня 1996 р., показань свiдка 3.,

постанови дiльничного iнспектора Радомишльського РВ

УМВС України в Житомирськiй областi вiд 29 серпня

1997 р., зрозумiло, гцо перешкоди в користуваннi майном

Чинилися позивачевi фiзичною особою - П.

На пiдставi цього суд обгрунтовано зобов'язав П. не

перешкоджати позивачевi у здiйсненнi ним прав власни-

ка спiрного майна. Таке рiшення суду не є перешкодою

для вирiшення спору мiж юридичними особами щодо за-

значеного майна арбiтражним судом (за наявностi тако-

го спору).

Виходячи з наведеного судова колегiя в цивiльних

справах Верховного Суду України постанову президiї

Житомирського обласного суду скасувала як необгрунто-

вану, а рiшення районного суду та ухвалу судової колегiї

у цивiльних справах обласного суду залишила в силi (Рi-

шення Верховного Суду України: Щорiчник.- Ю., 1999.-

С. 58,59).

Проте не всi спори, в яких однiєю iз сторiн є громадя-

нин, пiдвiдомчi загальним судам. З прийняттям Закону

України <Про банкрутство> вiд 14.05.1992 р. в редакцiї

Закону України <Про вiдновлення платоспроможностi бо-

ржника або визнання його банкрутом> вiд 30.06.1999 р.

з'явилася нова категорiя справ - про бакрутство, пiд яким

розумiється пов'язана з недостатньою кiлькiстю активiв

у лiквiднiй формi нездатнiсть юридичної особи - суб'єк-

та пiдприємницької дiяльностi - задовольнити в установ-

лений строк пред'явленi до нього з боку кредиторiв вимо-

ги i виконати зобов'язання перед бюджетом. Оголосити

банкрутом можна лише в судовому порядку рiшенням

арбiтражного суду. Законодавець виключає можливiсть зве-

рнення за розглядом вимоги про визнання особи банкру-

том в якийсь iнший орган. Установлена таким чином

пiдвiдомчiсть вказаної вимоги е iмперативною.

Правом на пред'явлення в арбiтражному судi вимоги

про визнання боржника банкрутом мають поряд з юри-

дичною особою i громадяни - кредитори, якi мають пiд-

твердженi належними документами майновi вимоги до

боржника, крiм кредиторiв, майновi вимоги, яких повнiс-

тю забезпеченi заставою.

Вiдповiдно до от. 1 АПК України господарчi спори

з участю громадян-пiдприємцiв переданi також на роз-

гляд арбiтражних судiв.

2. Суду пiдвiдомчi спори, що виникають з цивiльних

правовiдносин, тобто майнових i особистих немайнових

вiдносин, урегульованих цивiльним правом.

Найбiльш поширенi в судовiй практицi цивiльно-пра-

вовi спори, пов'язанi з правом приватної власностi, жит-

ловi спори, спори, що виникають iз зобов'язального права,

а також спори вiдносно застосування законодавства про

захист прав споживачiв. Менш поширеними є спори, якi

виникають щодо застосування положень законодавства

про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть, та спори мiж iнозе-

мними iнвесторами i державою.

Згiдно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду Укра-

їни вiд 22.12.1995 р. № 20 <Про судову практику у спра-

вах за позовами про захист права приватної власностi>

судам пiдвiдомчi такi спори:

а) про визнання права власностi на майно, про ви-

требування майна з чужого незаконного володiння (а в

передбачених законом випадках i вiд добросовiсного на-

бувача) чи вiдшкодування його вартостi, про усунення iн-

ших порушень прав власника;                   >

б) про визначення порядку володiння, користуван-

ня i розпорядження майном, що є спiльною власнiстю;

75

в) про подiл спiльного майна або видiл з нього час-

тки;

г) про визнання недiйсними угод про вiдчуження

майна та дiйсними - у випадках, передбачених ч. 2 ст.

47 ЦК, а також про визнання незаконними актiв держа-

вних органiв, органiв мiсцевого самоврядування про не-

правомiрне втручання у здiйснення власником правомоч-

ностей щодо володiння, користування i розпорядження

своїм майном;

д) про переведення прав i обов'язкiв покупця за до-

говором купiвлi-продажу, укладеним учасником спiль-

ної часткової власностi щодо своєї частки з порушенням

права iншого учасника даної спiльної власностi на при-

вiлеєву купiвлю цiєї частки;

е) про передачу у приватну власнiсть майва, яке за

законом пiдлягає вiдчуженню громадянину (зокрема, вiд-

повiдно до ст. 1 Закону України <Про приватизацiю дер-

жавного житлового фонду> пiдлягають передачi сiм'ям'

наймачiв квартири (будинки) та належнi до них господар-

ськi споруди i примiщення; згiдно з п. 12 ст. 20, п. 1 ст. 21,

п. 10 ст. 22 Закону України <Про статус i соцiальний

захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобиль-

ської катастрофи> вiдповiдним категорiям цих грома-

дян передаються у власнiсть жилi примiщення тощо);

є) про визнання недiйсною угоди про вiдчуження

квартири (будинку) з громадського житлового фонду з

порушенням передбаченого ст. 15 Закону <Про власнiсть>

права наймача цього примiщення на придбання його у

власнiсть або про переведення на наймача прав i обов'яз-

кiв набувача за цiєю угодою;

ж) про вiдшкодування шкоди, заподiяної майну, або

збиткiв, завданих порушенням права власника (включа-

ючи й неодержанi доходи);

з) про виключення майна з опису.

Судами розглядаються й iншi позови, пов'язанi з охо-

роною права приватної власностi.

Вiдповiднi положення щодо захисту права приватної

власностi поширюються також i на особу, яка хоча й не є

власником, але володiє майном з пiдстав, передбачених за-

коном чи договором (Постанови Пленуму Верховного Суду

України в цивiльних справах // Бюл. законодавства i юрид.

практики України.- 1999.- М" 5.- С. 185, 186).

76

3. Спори, що виникають iз житлових правовiдносин,

також у своїй бiльшостi пiдвiдомчi судам. Судовому роз-

гляду, як зазначено у п. 2 постанови Пленуму Верховного

Суду України вiд 12.04.1985 р. № 2 <Про деякi питання,

що виникли в практицi застосування судами Житлового

кодексу України>, пiдлягають спори, пов'язанi з догово-

ром найму жилого примiщення, i зокрема: про надання

наймачевi звiльненого жилого примiщення у квартирi, в

якiй вiн проживає, якщо йому вiдмовлено в наданнi цьо-

го примiщення або на нього видано ордер iншiй особi, чи

воно передано iншому наймачевi, який проживає в цiй же

квартирi; про вiдмову у видачi охоронного свiдоцтва; про

примусовий обмiн займаного жилого примiщення; про

вiдмову пiдприємства, установи та органiзацiї (крiм кол-

госпiв) у згодi на обмiн або виконкому - у видачi обмiн-

ного ордера; про переселення на час капiтального ремон-

ту жилого будинку; про вiдмову в наданнi жилого примi-

щення, що збереглося пiсля капiтального ремонту; про

визнання i втрату права на жиле примiщення; про вида-

чу ордера на жиле примiщення, що надається згiдно зi

ст.ст. 52, 53 Житлового кодексу (далi - ЖК) у будинку

вiдомчого житлового фонду за спiльним рiшенням адмi-

нiстрацiї i профспiлкового комiтету або в будинку гро-

мадського житлового фонду за спiльним рiшенням орга-

ну Громадської органiзацiї i профспiлкового комiтету з

наступним повiдомленням виконкому мiсцевої ради про

надання жилого примiщення для заселення у випадку

вiдмови" виконкому у видачi ордера; про надання жилого

примiщення за вимогами громадян, якi мають право на

позачергове надання жилих примiщень, у тому числi у

випадках порушення встановленого законодавством стро-

ку надання житла, та iн. (Постанови Пленуму Верховно-

го Суду України в цивiльних справах / / Бюл. законодав-

ства i юрид. практики України.- 1999.-- № 5.- С. 47).

4. Судам пiдвiдомчi спори у разi порушення законо-

давства про захист прав споживачiв-громадян господа-

рюючими суб'єктами у сферi торгiвлi, громадського хар-

чування i послуг, зокрема:

- про вiдмову споживачевi в реалiзацiї його пра-

ва;

- про випуск або реалiзацiю товару, виконання ро-

боти, надання послуги, що не вiдповiдає вимогам норма-

тивних документiв;

77

- про реалiзацiю товару, виконання роботи, надан-

ня послуги, що пiдлягає обов'язковiй сертифiкацiї, але не

має сертифiката вiдповiдностi;

- про випуск, реалiзацiйi товару, виконання роботи,

надання послуги, що не вiдповiдає вимогам нормативних

документiв стосовно безпеки для життя, здоров'я та май-

на споживачiв i навколишнього природного середовища;

- про реалiзацiю товару (виконання роботи, надан-

ня послуги), забороненого до випуску та реалiзацiї вiдпо-

вiдним державним органом;

- про реалiзацiю небезпечного товару (отрути, от-

рутохiмiкату, вибухо- i вогненебезпечної речовини тощо)

без належного попереджувального маркування, а також

без iнформацiї про правила та умови безпечного його ви-

користання;

- про вiдсутнiсть необхiдної, доступної та достовiр-

ної iнформацiї про товар, роботу, послугу;

- про створення перешкод службовiй особi держа-

вного органу у справах захисту прав споживачiв у прове-

деннi перевiрки якостi товарiв, виконуваних-(виконаних)

робiт, послуг, що надавалися (наданих), а також правил

торговельного та iнших видiв обслуговування;

- про реалiзацiю товару, термiн придатностi якого

минув;                                       "

- про порушення умов договору мiж споживачем

i продавцем (виконавцем) на виконання роботи, надання

послуги (ст. 23 Закону України <Про захист прав спожи-

вачiв>).

5. Судам пiдвiдомчi спрри, гцо виникають при застосу-

ваннi Закону України <Про зовнiшньоекономiчну дiяль-

нiсть> вiд 16.04.1991 р., зокрема, про стягнення матерiаль-

ного вiдшкодування прямих, побiчних збиткiв, упущеної

вигоди, матерiального вiдшкодування моральної шкоди,

якщо однiєю iз сторiн у спорi є фiзична особа або держава.

Мiждержавнi спори, якi можуть виникнути в резуль-

татi дiй України при застосуваннi законодавства про зов-

нiшньоекономiчну дiяльнiсть, вирiшуються у погоджено-

му сторонами порядку згiдно з нормами мiжнародного

права (ст.ст. 33, 38, 39 Закону <Про зовнiшньоекономiчну

дiяльнiсть).

6. Згiдно зi ст. 50 Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України

<Про режим iноземного iнвестування> вiд 20.05.1993 р.

спори-мiж iноземними iнвесторами i державою з питань

державного регулювання iноземних iнвестицiй та дiяль-

ностi пiдприємств з iноземними iнвестицiями пiдлягають

розгляду в судах України, якщо iнше не передбачено мiж-

народними договорами України про захист iноземних

iнвестицiй.

Усi iншi спори, не зазначенi в ч. 1 цiєї статтi, пiдляга-

ють розгляду в судах та (або) арбiтражних судах України

чи за домовленiстю сторiн - у третейських судах, у тому

числi за кордоном.

7. Спори, що виникають iз шлюбно-сiмейних правовiд-

носин, як правило, пiдвiдомчi суду. Вiдповiдно до ст. б2

КпШС захист прав, що виникають iз шлюбних та сiмей-

них вiдеосин, здiйснюється судом, органами опiки i пiк-

лування та органами запису актiв громадянського стану,

Захист прав, що виникають iз шлюбних та сiмейних

вiдносин, здiйснюється також товариськими судами, тру-

довими колективами, профспiлковими та iншими громад-

ськими органiзацiями у випадках i в порядку, встановле-

них законодавством.

Право вибору того чи iншого юрисдикцiйного органу

належить особi, права якої порушенi, тобтомає мiсце аль-

тернативна пiдвiдомчiсть.

Вiдповiдно до^ст. 6 Закону України <Про органи i

служби у справах неповнолiтнiх та спецiальнi установи

для неповнолiтнiх> вiд 24.01.1995 р. спори, що виника-

ють iз сiмейних правовiдносин, розглядаються спецiаль-

но уповноваженими на те суддями (складом суддiв).

Як зазначено в п. 2 постанови Пленуму Верховного

\  Суду України вiд 12.06.1998 р. № 16 <Про застосування

деяких норм Кодексу про шлюб та сiм'ю України>, на-

званi суддi (склади суддiв), зокрема, розглядають:

- у порядку позовного провадження справи про розi-

рвання шлюбу та визнання його недiйсним; спори мiж

батьками щодо мiсця проживання їхнiх неповнолiтнiх

дiтей, про вiдiбрання дiтей, позбавлення батькiвських прав;

про виселення громадян у разi неможливостi їх спiльно-

го проживання з дiтьми, щодо яких вони позбавленi бать-

кiвських прав; справи про поновлення батькiвських прав;

про право дiда й баби на спiлкування з неповнолiтнiми

онуками; про встановлення або оспорювання батькiвст-

ва; спори з iнших питань, пов'язаних з особистими i май-

новими правами неповнолiтнiх;

79

- в окремому провадженнi справи про обмеження ба-

тькiв у дiєздатностi, про усиновлення, про встановлення

факту батькiвства, факту визнання батькiвства, факту пе-

ребування у фактичних шлюбних вiдносинах, якщо останнi

виникли до 08.07.1944 р. i один iз подружжя помер (По-

станови Пленуму Верховного Суду України в цивiльних

справах II Бюл. законодавства i юрид. практики Украї-

ни.- 1999.- № 5.- С. 219).

8. Трудовi спори розглядаються комiсiями по трудових

спорах i районними (мiськими) судами (ст. 221 КЗпП).

У передбаченому порядку пiдлягають розгляду iндивiдуа-

льнi трудовi спори працiвникiв усiх пiдприємств, установ,

органiзацiй незалежно вiд форми власностi, виду дiяльно-

стi i галузевої належностi, в тому числi членiв коодерати-

вiв, їх об'єднань, членiв колективних сiльськогосподарсь-

ких пiдприємств, членiв iнших громадських органiзацiй,

якi перебували з ними у трудових вiдносинах, членiв се-

лянських (фермерських) господарств, осiб, якi працюють,

за Трудовим договором iз фiзичними особами.

Спори, пов'язанi з вiдстороненням працiвникiв вiд

роботи за постановою прокурора або слiдчого, не пiдляга-

ють судовому розгляду в порядку цивiльного судочинст-

ва, а вирiшуються в порядку, встановленому для оскар-

ження постанов цих органiв. Пiсля скасування такої по-

станови трудовий спiр вирiшується в загальному поряд-

ку згiдно з п.2 постанови Пленуму Верховного Суду Укра-

їни вiд 06.11.1992 р. № 9 <Про практику розгляду суда-

ми трудових спорiв> (Постанови Пленуму Верховного

Суду України в цивiльних справах.- Бюл. законодавст-

ва i юрид. практики України.- 1999.- № 5.- С. 141).

За загальним правилом iндивiдуальнi трудовi спори

вирiшуються судами безпосередньо або пiсля їх попере-

днього розгляду комiсiєю по трудових спорах.

У будь-якому разi безпосередньо в районних (мiських)

судах розглядаються заяви звiльнених працiвникiв про

поновлення на роботi незалежно вiд пiдстави припинен-

ня трудового договору, змiну дати i формулювання при-

чин звiльнення, оплату за час вимушеного прогулу або ви-

конання нижчеоплачуваної роботи, про виключення з чле-

нiв кооперативу, колективного сiльськогосподарського

пiдприємства, iншої громадської органiзацiї, а також за

заявами керiвникiв пiдприємства, установи, органiзацiї

(фiлiалу, представництва, вiддiлення та iншого вiдокрем-

80

леного пiдроздiлу), їх заступникiв, головних бухгалтерiв

пiдприємств, установ, органiзацiй, їх заступникiв, а також

службових осiб митних органiв, державних податкових

адмiнiстрацiй, яким присвоєно персональнi звання, i слу-

жбових осiб державної контрольно-ревiзiйної служби та

органiв державного контролю за цiнами, керiвних пра-

цiвникiв, якi обираються, затверджуються або признача-

ються на посади державними органами, органами мiсце-

вого самоврядування, а також громадськими органiзацiя-

ми та iншими об'єднаннями громадян, крiм цього i спо-

ри з питань переведення на iншу роботу i накладення

дисциплiнарних стягнень.

Слiд мати на увазi, що Пленум Верховного Суду Укра-

їни в п. 8 постанови вiд 01.11.1996 р. № 9 <Про застосу-

вання Конституцiї України при здiйсненнi правосуддя>

роз'яснив, що суд не вправi вiдмовити особi у прийняттi

позовної заяви лише з тiєї пiдстави, що її вимоги можуть

бути розглянутi в передбаченому законом досудовому

порядку (Постанови Пленуму Верховного Суду України

(1995-1998) //Бюл. законодавства i юрид. практики

України.- 1998.- № 8.- С. 51).

9. Спори, що виникають iз кооперативних правовiдно-

син, рiзноманiтнi.

Спори, що виникають з iндивiдуального членства у спо-

живчому товариствi при здiйсненнi торговельної, заготi-

вельної чи виробничої дiяльностi, згiдно з Законом Укра-

їни <Про споживчу кооперацiю> вiд 10.04.1992 р. вирi-

шуються загальними зборами, зборами уповноважених

товариства або судом.

Вiдповiдно до ст. 26 Закону України <Про колективне

сiльськогосподарське пiдприємство> вiд 14.02.1992 р. суду

пiдвiдомчi спори про стягнення збиткiв, завданих пiдпри-

ємству в результатi виконання вказiвок державних або

.iнших органiв чи посадових осiб, якi порушили права пiд-

приємства, а також внаслiдок неналежного здiйснення

такими органами чи посадовими особами передбачених

законодавством обов'язкiв щодо пiдприємства.

Згiдно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду Укра-

їни вiд 28.06.1991 р. № 5 <Про практику розгляду судами

цивiльних справ, пов'язаних з дiяльнiстю гаражно-будiве-

льних кооперативiв> судам пiдвiдомчi спори мiж гараж-

/' но-будiвельними кооперативами (ГБК), їх членами та iн-

' шими особами. Судам, зокрема, пiдвiдомчi такi справи:

81

- за скаргами засновникiв кооперативу з вимога-

ми покласти на виконавчий орган сiльської, селищної,

мiської, районної у мiстi ради обов'язок зареєструвати

гаражно-будiвельний кооператив, якщо останнiми в цьо-

му було вiдмовлено або не проведено реєстрацiї у п'яти-

денний строк з моменту подання заяви i необхiдних до-

кументiв;

- за заявами гаражнобудiвельних кооперативiв про

визнання неправильним рiшення виконавчого органу сiль-

ської, селищної, мiської, районної у мiстi ради про вiдмо-

ву у згодi на внесення змiн та доповнень до статуту коо-

перативу (невирiшення цього питання в п'ятиденний '

строк);

- за позовами кооперативiв про звiльнення гараж-

ного примiщення (стоянки), стягнення внескiв на утри-

мання й експлуатацiю гаражiв-стоянок, вiдшкодування

шкоди, заподiяної майну кооперативу;

- за позовами членiв кооперативу про неправиль-

нiсть виключення з кооперативу, витребування гаража (гат

ражного примiщення, боксу, стоянки) з чужого незакон-

ного володiння, усунення перешкод у користуваннi гара-

жем та iнших порушень їх прав, про стягнення паю, не

повернутого в установленi статутом кооперативу строки

пiсля вибуття або виключення з кооперативу;

- за позовом дружини члена ГБК i членiв його

сiм'ї, якi брали участь у придбаннi гаража (внесеннi паю),

про визнання права власностi на пай i на гараж, про пере-

важне право на вступ у члени кооперативу;

- за позовами спадкоємцiв членiв ГБК про визнан-

ня права власностi на гараж, про неправильнiсть вiдмови

у прийняттi у члени кооперативу, про стягнення вартостi

спадкової частки в гаражi зi спадкоємця, прийнятого до

кооперативу, про стягнення з кооперативу паю, а при по-

внiй сплатi спадкоємцем пайового внеску - вартостi га-

, ражного примiщення, якщо вiдповiдно нiхто iз спадкоєм-

цiв не вступив до кооперативу i не розпорядився гара-

жем.

Вiдповiдно до п. З названої постанови Пленуму Верхо-

вного Суду України судам непiдвiдомчi спори ГБК з iн-

шим кооперативом, пiдприємством, установою, органiза-

цiєю, об'єднанням, у тому числi спори щодо визнання права

власностi на самовiльно збудованi гаражi або їх знесення

(Постанови Пленуму Верховного Суду України в цивiль-

них справах II Бюл. законодавства i'юрид. практики

України.- 1999.- № 5.- С. 101, 102).

10. У статтi 24 ЦПК, де сформульованi критерiї пiдвi-

домчостi суду позовних вимог, не вказуються спори, що

виникають iз земельних правовiдносин. Хоча Земельний

кодекс України (далi - ЗК) iстотно пiднiс значення судо-

вої форми захисту права на землю та його роль у забезпе-

ченнi стабiльностi земельних вiдносин, але остаточно пи-

тання про пiдвiдомчiсть спорiв, пов'язаних iз земельними

правовiдносинами, не вирiшив.

Норми про пiдвiдомчiсть земельних спорiв мiстить

Земельний кодекс. Виходячи з правової природи тих або

iнших видiв земельних вiдносин, можна видiлити двi групи

земельних спорiв: спори, що виникають мцк рiвноправ-

ними учасниками земельних вiдносин (землекористува-

чами i покровителями, iншими органiзацiями i громадя-

нами) у процесi здiйснення правомочностi по володiнню,

користуванню i розпорядженню землею; спори, що вини-

кають у рамках земельних вiдносин при встановленнi, змi-

нах i припиненнi прав на землю актами рад народних

депутатiв та iнших органiв, що здiйснюють владнi функ-

цiї по розпорядженню земельними ресурсами.

Складнiсть у визначеннi пiдвiдомчостi суду земельних

спорiв зумовлена тим, що друга група спорiв iснує в тiсно-

му зв'язку з адмiнiстративно-правовими вiдносинами.

В цьому випадку слiд виходити з того, що коли управлiн-

ськi дiї порушують земельнi права, якi вже е, або чинять

опiр їх реалiзацiї, то спори, що виникають у зв'язку з цим,

пiдвiдомчi суду. Такої позицiї дотримується i Верховний

Суд України. Наприклад, роз'яснюючи положення ст.ст.

8,124 Конституцiї України, ст.ст. 5, 17, 26, 27, 287, 31, 42,

43, 44, 51, 103,104, 105, 107, 112, 114, 116 Земельного ко-

дексу, ст. 5 Закону України <Про селянське (фермерське)

господарство>. Верховний Суд України у п. 2 постанови

вiд 25.12.1996 р. № 13 <Про практику застосування су-

дами земельного законодавства при розглядi цивiльних

справ> наводив практично всi пiдвiдомчi суду можливi

спори, якi можуть виникнути iз земельних правовiдно-

син, i зокрема такi:

- про надання земельної дiлянки для ведення (ство-

рення) селянського (фермерського) господарства в разi

83

вiдмови в цьому рiшенням районної, мiської (в адмiнiст-

ративному пiдпорядкуваннi якої є район) ради;

- про визнання незаконним рiшення сiльської, се-

лищної, мiської ради про вiдмову передати громадянину

у приватну власнiсть земельну дiлянку, надану йому для

ведення особистого пiдсобного господарства, будiвництва

й обслуговування жилого будинку та господарських бу-

дiвель (присадибну дiлянку), садiвництва, дачного й гара-

жного будiвництва;

- про захист i поновлення порушених прав влас-

никiв земельних дiлянок i землекористувачiв, усунення

перешкоду використаннi земельних дiлянок;

- про скорочення за наявностi поважних причин

шестирiчного строку, протягом якого громадянам забо-

роняється вiдчужувати земельну дiлянку, передану у вла-

снiсть для ведення селянського (фермерського) госпо-

дарства;

- про припинення права користування земельною

дiлянкою або права власностi на неї у випадках, передба-

чених Земельним кодексом;

- про вилучення (викуп) земельних дiлянок за за-

явами вiдповiдних рад, пiдприємств, установ та органiзацiй;

- про вiдшкодування власникам землi та землеко-

ристувачам збиткiв i приведення земельної дiлянки у

стан, придатний для її використання за призначенням,

пiдприємствами, органiзацiями, якi проводили розвiдува-

льнi роботи;

- про вирiшення спорiв мiж власниками жилих

будинкiв, розташованих на сумiжних (сусiднiх) дiлянках,

щодо усунення перешкод у користуваннi останнiми;

- про визначення порядку розпорядження земель-

ною дiлянкою та її використання громадянами, яким

жилий будинок, господарськi будiвлi i споруди належать

на правi спiльної (сумiсної або часткової) власностi;

- про визнання недiйсними договорiв купiвлi-про-

дажу, дарування, застави, самовiльного обмiну земельних

дiлянок землекористувачами, в тому числi орендарями, а

також угод, укладених власниками землi з порушенням

установленого для них порядку придбання або вiдчужен-

ня земельних дiлянок;

- про повернення самовiльно зайнятих земельних

дiлянок, приведення їх у придатний для використання

стан, знесення зведених на них будiвель i споруд;

84

- про вирiшення земельного спору, що вiдповiдно

до визначеної Земельним кодексом компетенцiї розгля-

дався радою, з рiшенням якої заявник не погоджується;

- про вирiшення .майнових спорiв, пов'язаних iз

земельними вiдносинами, в тому числi про вiдшкодуван-

ня збиткiв, заподiяних вилученням (викупом) або тимча-

совим зайняттям земельних дiлянок, обмеженням прав

власникiв землi, орендарiв та iнших землекористувачiв,

погiршенням якостi земель чи приведенням їх у непри-

датний для використання за цiльовим призначенням стан

внаслiдок негативного впливу, спричиненого дiяльнiстю

пiдприємств, установ, органiзацiй та громадян, або шкоди,

заподiяної їх неправомiрними дiями, що спричинили псу-

вання, погiршення якостi земель чи приведення їх у не-

придатнiсть;

- про вирiшення спорiв мiж суб'єктами права коле-

ктивної власностi на землю (ст. 5 ЗК) i членами цих юри-

дичних осiб (або їх спадкоємцями) про право на земельну

частку, мiж садiвницькими товариствами та їх членами,

мiж членами такого товариства i членами їх сiмей або iн-

шими особами щодо використання наданої члену товари-

ства земельної дiлянки та усунення перешкод у цьому.

Спори ж про встановлення меж земельних дiлянок

в натурi i отримання документа, який пiдтверджує дане

право, судам непiдвiдомчi, бо це належить до компетенцiї

землевпоряджувальних органiзацiй (ст. 22 ЗК).

Ураховуючи, що пiдвiдомчiсть - iнститут цивiльного

процесуального права, думається, що i питання про пiдвi-

домчiсть спорiв, якi виникають iз земельних правовiдно-

син, має бути вирiшено в цивiльному процесуальному за-

конодавствi. У зв'язку з цим у ст. 24 ЦПК слiд внести

доповнення про те, що суду пiдвiдомчi спори, якi виника-

ють iз земельних правовiдносин. Таке доповнення дозво-

лить уникнути необхiдностi в Земельному кодексi давати

перелiк спорiв, пiдвiдомчих суду.

11. У статтi 24 ЦПК мiстяться загальнi правила (кри-

терiї) пiдвiдомчостi позовних справ. Вiдносно справ, що

виникають з адмiнiстративно-правових вiдносин, ЦПК

закрiпив iнший принцип - виключної пiдвiдомчостi,

визначив справи, що належать до ведення суду. В пунктi

2 ч. 1 цiєї статтi сказано, що судам пiдвiдомчi справи, якi

виникають з адмiнiстративно-правових вiдносин, перелi-

ченi у ст. 236 ЦПК, а саме:

. 85

1) по скаргах на неправильностi у списках вибор-

цiв та у списках громадян, якi мають право брати участь

у референдумi;

2) по скаргах на рiшення i-дiї територiальної, окру-

жної (територiальної) виборчої комiсiї по виборах депу-

татiв i голiв сiльських, селищних, районних, мiських, ра-

йонних у мiстах, обласних рад та заявах про скасування

рiшення виборчої комiсiї про реєстрацiю кандидата;

3) по скаргах на рiшення, дiї або бездiяльнiсть

Центральної виборчої комiсiї, територiальної, дiльнич-

ної та окружної виборчих комiсiй по виборах Президен-

та України та заявах про скасування реєстрацiї кандида-

том у Президенти України;

4) по скаргах, заявах про скасування рiшення, дiї

або бездiяльнiсть виборчих комiсiй по виборах народних

депутатiв України;

5) по скаргах на рiшення, дiї або бездiяльнiсть

Центральної виборчої комiсiї;                         '

6) по заявах про дострокове припинення повнова- ~

жень народного депутата України у разi невиконання ним

вимог щодо несумiсництва депутатської дiяльностi з iн-

шими видами дiяльностi;

7) по скаргах на дiї органiв i службових осiб у зв'я-

зку з накладенням адмiнiстративних стягнень;

8) по скаргах громадян на рiшення, дiї або бездiя-

льнiсть державних органiв, юридичних чи службових осiб

у сферi управлiнської дiяльностi;

9) по скаргах на рiшення, прийнятi вiдносно релi-

гiйних органiзацiй;

10) за заявами прокурора про визнання правового

акта незаконним;

11) про стягнення з громадян недоїмки по подат-

ках, самооподаткуванню сiльського населення та держав-

ному обов'язковому страхуванню.

Сутнiсть цих справ полягає в тому, що суд здiйснює

контроль за виконавчо-розпорядчою дiяльнiстю держав-

них органiв, юридичних i посадових осiб, необхiдних для

захисту прав i законних iнтересiв суб'єктiв державних,

адмiнiстративних i фiнансово-податкових правовiдносин.

Судом перевiряються законнiсть та обгрунтованiсть дiй

адмiнiстративних органiв чи службових осiб при розгля-

дi не тiльки справ, перелiчених у ст. 236 ЦПК, але й справ

у позовному порядку. Так, у п. 2 постанови Пленуму Вер-

ховного Суду України вiд 12.04.1985 р. № 2 <Про деякi

питання, що виникли в практицi застосування судами

Житлового кодексу України> зазначено, що вiдповiдно

до ст. 24 ЦПК судовому розгляду пiдлягають спори, по-

в'язанi з договором найму жилого примiщення, зокрема:

про надання наймачевi звiльненого жилого примiщення

у квартирi, в якiй вiн проживає, якщо йому вiдмовлено

в наданнi цього примiщення або на нього видано ордер

iншiй особi, чи воно передаро iншому наймачевi, який про-

живає в тiй же квартирi; про вiдмову у видачi охоронного

свiдоцтва; про вiдмову пiдприємств, установ, органiзацiй

(крiм колгоспiв) у згодi на обмiн або виконкому - у ви-

дачi обмiнного ордера; про переселення на час капiталь-

ного ремонту жилого будинку. Це пов'язано з тим, що

жоден iз наведених вище спорiв не носить у чистому ви-

глядi адмiнiстративно-правового характеру, цi та деякi

iншi спори ускладненi елементами iнших матерiально-

правових вiдносин. У таких справах органiчно поєднанi

спiр про адмiнiстративний акт i спiр про суб'єктивне ци-

вiльне право, що виникло на основi адмiнiстративного акта

(Постанови Пленуму Верховного Суду України 'в цивiль-

них справах II Бюл. законодавства i юрид. практики

України.- 1999.- № 5.- С. 47).

Таким чином, критерiєм вiднесення до судової пiдвi-

домчостi справ, що виникають з адмiнiстративно-право-

вих вiдносин, є характер спору, який виникає з адмiнiстра-

тивно-правових вiдносин, не пов'язаного з будь-якими

цивiльно-правовими наслiдками. Крiм того, повинна бути

пряма вказiвка в законi на вiднесення справи до судової

пiдвiдомчостi.

12. Судам пiдвiдомчi справи окремого провадження,

в яких суд вирiшує не спiр про право цивiльне, а вимогу

до суду про встановлення юридичних фактiв, правового

статусу громадянина чи майна, тобто таких обставин при

наявностi або вiдсутностi яких закон передбачає виник-

нення, змiну чи; припинення майнових i особистих не-

майнових прав.

Згiдно зi ст. 254 ЦПК судам пiдвiдомчi такi справи

окремого провадження: про визнання громадянина обме-

жено дiєздатним чи недiєздатним; про визнання грома-

дянина безвiсно вiдсутнiм чи про оголошення громадя-

нина померлим; про усиновлення дiтей, якi проживають

на територiї України; про встановлення неправильностi

Я7

запису в актах громадянського стану; про встановлення

фактiв, що мають юридичне значення; про вiдновлення

прав на втраченi цiннi папери на пред'явника; про оска-

рження нотарiальних дiй або вiдмови в їх вчиненнi.

Перелiк справ окремого провадження, пiдвiдомчих суду,

є вичерпним i розширеному тлумаченню не пiдлягає.

13. Положення коментованої статтi про те, що судам /

пiдвiдомчi й iншi справи, вiднесенi законом до їх ком-

петенцiї втратило чиннiсть у зв'язку з прийняттям Кон-

ституцiї України. У статтi 124 Конституцiї зазначено,

що юрисдикцiя судiв поширюється на всi правовiдноси-

ни, що виникають у державi. Вiдповiдно до п. 8 постано-

ви Пленуму Верховного Суду України вiд 01.11.1996 р.

№ 9 <Про застосування Конституцiї України при здiйс-

неннi правосуддя>' це конституцiйне положення слiд

розумiти таким чином, що судам пiдвiдомчi всi спори

про захист прав i свобод незалежно вiд того, чи вiднесенi

законом тi чи iншi спори до їх' компетенцiї (Постано-

ви Пленуму Верховного Суду України (1995-1998).

Правовi позицiї щодо розгляду судами окремих катего-

рiй цивiльних справ / / Бюл. законодавства i юрид. прак-

тики України.- 1998.- №8.- С.51).

14. iноземнi громадяни, особи без громадянства, iнозе-

мнi пiдприємства й органiзацiї мають право звертатися

до судiв України i користуються цивiльними процесуаль-

ними правами нарiвнi з громадянами України. Цивiльне

процесуальне законодавство України не мiстить обмежень

чи умов, виконання яких необхiдно iноземним особам

для звернення до суду. Тому коментована стаття перед-

бачає пiдвiдомчiсть суду спорiв, в яких беруть участь iно-

земнi громадяни, особи без громадянства, iноземнi пiдпри-

ємства та органiзацiї.

Стаття 25. Пiдвiдомчiсть цивiльних справ

товариським i третейським судам

У випадках, передбачених законом, цивiльнi справи

можуть розглядатись товариськими i третейськими су-

дами в порядку, передбаченому Положенням про това-

риськi суди i Положенням про третейськi суди України.

У випадках, передбачених законом або мiжнародни-

ми договорами, спори, що виникають з цивiльних пра-

вовiдносин, за згодою сторiн можуть бути переданi на

вирiшення Мiжнародного комерцiйного арбiтражного

суду чи Морської арбiтражної комiсiї при Торгово-про-

мисловiй палатi України.

(Стаття 25 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР

№ 1461-10 вiд 23.01.81, № 5207-11 вiд 11.01.88; Законами

№ 2857-12 вiд 15.12.92. Л'" 68/95-ВР вiд 15.02.95)

1. Можливiсть здiйснення захисту права товариськими

i третейськими судами передбачено ч. 2 ст. 6 ЦК. Дiяль-

нiсть товариських судiв регламентується Положенням про

товариськi суди Української РСР, затвердженим Указом

Президiї Верховної Ради УРСР вiд 23.03.1977 р. (Вiдом.

Верхов. Ради УРСР.- 1977- № 14- С. 132).

Згiдно зi ст. 7 Положення товариському суду пiдвiдо-

мчi справи про пошкодження житлових, нежитлових при-

мiщень i комунального устаткування (п. 9).

Товариський суд розглядає справи про порушення пра-

вил внутрiшнього розпорядку у квартирах i гуртожит-

ках, про спори мешканцiв по використанню пiдсобних

примiщень, будинкових служб, оплату комунальних по-

слуг, оплату витрат на ремонт мiсць загального користу-

вання (п. 10). Такi справи виникають внаслiдок пору-

шень Правил користування примiщеннями жилих будин-

кiв i прибудованими територiями, затверджених Постано-

вою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 08.10.1992 р. У пунк-

тi 42 цих Правил зазначено, що спори мiж власниками,

наймачами, орендарями у квартирах, в яких проживає два

i бiльше власникiв, наймачiв, орендарiв, про ремонт, при-

бирання i використання пiдсобних примiщень, розподiл

витрат на оплату комунальних та iнших послуг розгляда-

ється товариськими судами.

Товариському суду пiдвiдомчi також спори про поря-

док користування будiвлями, що складають загальну вла-

снiсть двох або декiлькох громадян, спори про подiл май-

на мiж подружжям (п. 11).

2. Для вирiшення цивiльно-правових спорiв у перед-

бачених законом випадках особи можуть звертатися до

третейських судiв. Сутнiсть третейських судiв полягає в

тому, що вони є недержавними органами цивiльної юрис-

дикцiї.

Для них характернi такi риси: а) особливий порядок

визначення їх компетенцiї; б) особливий порядок орга-

89

нiзацiї вирiшення цивiльно-правових спорiв; в) особли-

вий порядок розгляду справ; г) особливий порядок вико-

нання рiшень.

В Українi дiють три види третейських судiв: по цивiль-

но-правових спорах мiж громадянами, по господарських

спорах мiж пiдприємствами, органiзацiями та iншими

суб'єктами пiдприємницької дiяльностi i постiйно дiючi

третейськi суди.

3. Третейськi суди для вирiшення спорiв мiж грома-

дянами можуть вирiшувати будь-який спiр, що виник мiж

ними, за винятком тих, що виникають iз трудових i сi-

мейних вiдносин (Додаток до ст. 1 <Положення про тре-

тейський суд>).

4. Господарський спiр мiж пiдприємствами, органiза-

цiями та iншими суб'єктами пiдприємницької дiяльнос-

тi може бути переданий сторонами на вирiшення третей-

ського суду, крiм спорiв про визнання недiйсними актiв, а

також спорiв, що виникають при укладеннi, змiнi, розiрваннi

та виконаннi господарських договорiв, якi пов'язанi з за-

доволенням державних потреб (ч. 2 ст.12 АПК України),

5. Згiдно з Законом України <Про мiжнародний ко-

мерцiйний арбiтраж> вiд 24.02.1994 р. до мiжнародного

комерцiйного арбiтражу можуть за угодою сторiн переда-

ватися: спори, що виникають iз договiрних та iнших цивi-

льно-правових вiдносин, при здiйсненнi зовнiшньоторго-

вельних та iнших видiв мiжнародних економiчних зв'яз-

кiв, якщо комерцiйне пiдприємство хоча б однiєї iз сто-

рiн знаходиться за кордоном, а також спори пiдприємств

з iноземними iнвестицiями i мiжнародних об'єднань та

органiзацiй, створених на територiї України, мiж собою,

спори мiж їх учасниками i їх спори з iншими суб'єктами

права України (ст. 1).

Стаття 26. Пiдвiдомчiсть кiлькох зв'язаних мiж

собою вимог             (

При об'єднаннi кiлькох зв'язаних мiж собою ви-

мог, з яких однi пiдвiдомчi суду, а iншi - арбiтражно-

му суду, всi вимоги пiдлягають розглядовi у судi.

(Стаття 26 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом

Л" 2857-12 вiд 15.12.92)

1. iнституту судової пiдвiдомчостi притаманний прин-

цип переважної пiдвiдомчостi спорiв судам загальної

90

юрисдикцiї. Найбiльш чiтко його закрiплено у ст. 124

Конституцiї України i у ст. 4 ЦПК, iз змiсту яких випли-

ває, що юрисдикцiя судiв поширюється на всi правовiдно-

сини, якi виникають у державi, i будь-яка заiнтересована

особа вправi в порядку, встановленому законом, звернути-

ся до суду за захистом порушеного або оспорюваного права

чи охоронюваного законом iнтересу.

При об'єднаннi кiлькох пов'язаних мiж собою вимог, з

яких однi пiдвiдомчi суду, а iншi - арбiтражному суду,

всi вимоги пiдлягають розгляду в судi. У зв'язку з цим

уявляє iнтерес цивiльна справа, розглянута Олевським

районним судом Житомирської областi. Лугiнське сiль-

ське споживче товариство пред'явило у судi позов до гр-

на Слинчука про стягнення 3530 крб. 29 коп. В обгрун-

тування своїх вимог позивач послався на те, що за його

дорученням вiдповiдач одержав iз Лугiнського лiсгоспу

300 куб. м лiсоматерiалу.

До участi у справi були притягнутi Лугiнський лiсгосп-

заг та гр-ни Карповець i Синицький.

Ухвалою суду Олевського району Житомирської облас-

тi провадження закрито. Постановляюча ухвалу про за-

криття провадження у справi, районний суд виходив з того,

що збитки, заподiянi нестачею лiсоматерiалу, мають бути

стягнутi з Лугiнського лiсгоспзагу, на складi якого цей

матерiал зберiгався. Оскiльки ж у даному разi має мiсце

спiр мiж двома державними органiзацiями, то вiн пови-

нен вирiшуватися арбiтражним судом, а не загальним

судом. Проте такий висновок не можна визнати обгрун-

тованим.

З матерiалiв справи зрозумiло, що позов було пред'яв-

лено до гр-на Слинчука, який одержав лiс i в якого вияв-

лено нестачу лiсоматерiалу. До справи притягнуто й iн-

ших громадян. Суд цей позов по сутi не вирiшив, хоча вiн

йому i пiдвiдомчий.

Спори мiж двома державними органiзацiями дiйсно

непiдвiдомчi суду загальної юрисдикцiї, але згiдно зi

ст. 26 ЦПК при об'єднаннi кiлькох пов'язаних мiж со-

бою вимог, з яких однi пiдвiдомчi суду, а iншi - арбiтра-

жу, всi вимоги пiдлягають розгляду в судi. Отже, оскiль-

ки у справi беруть участь як юридичнi особи, так i грома-

дяни, вона пiдлягає вирiшенню у загальному судi (Кома-

ров В.В. Цивiльне процесуальне право України: практи-

ка застосування.- Харкiв, 1993.- С. 42, 43).

91

Лучшие книги

Введение в право - П. Сандевуар.
Господарське право України - В.С. Щербина.
Основи римського приватного права - Є.М. Орач, Б.Й. Тишик.
Жилищное право - О.А. Городов.
Государственное и региональное управление - Э.А. Уткин, А.Ф. Денисов.
Адвокат как субъект доказывания в гражданском и арбитражном процессе - А.А. Власов.
Защита в советском семейном праве - З.В. Ромовекая.
Использование специальных знаний при установлении фактических обстоятельств уголовного дела - В.Д. Арсеньев, В.Г. Заблоц
Идентификация при расследовании преступлений - В.Я. Колдин.
Правоохранительные органы. Конспекты лекций - Р.А. Беленков.
Государство и местное самоуправление в России. Теоретико-правовые основы взаимодействия - Е.М. Ковешников.
Организация управления оперативно-розыскной деятельностью - В.П. Хомколов.




 
polkaknig@narod.ru ICQ 474-849-132 © 2005-2009 Материалы этого сайта могут быть использованы только со ссылкой на данный сайт.