5.4. Основні поняття і визначення системи землеустрою в Україні

Система землеустрою - це сукупність взаєдоопов 'уданих наукових, технічних, технологічних та організаційно-праврвірс заходів, направлених на регулювання земельних відносин, обліку та, оцінки земельних ресурсів, організацію використання і охорони земель, складання територіальних і

71

 

внутрігосподарських    проектів    землевпорядкування,    організацію    та здійснення землеустрою.

Система землеустрою містить сукупність таких взаємопов'язаних складових:

об'єкти землеустрою;

суб'єкти землеустрою;

землеустрій,     що     містить     землевпорядну     діяльність     та

землевпорядний процес.

загрузка...

Кожна із складових має свою внутрішню структуру, яка складається з компонентів, що визначають широкий діапазон діяльності щодо землеустрою.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України об'єктами земельних відносин, а відповідно і землеустрою, є землі в межах території України (територія України, території адміністративно-територіальних утворень, територіальні зони), земельні ділянки, у тому числі земельні частки (паї).

Земля - це частина довкілля, яка характеризується просторовістю, рельєфом, ґрунтовим покривом, рослинністю, надрами і водами. Земля, згідно ст. 14 Конституції України, є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Межі земельної ділянки фіксуються на планах і виносяться в натуру (на місцевість). Площа земельної ділянки визначається після виносу меж в натуру (на місцевість). Правовий статус земельної ділянки включає в себе цільове призначення, дозволене використання і зареєстровані у державному земельному кадастрі права на земельну ділянку (права власності, користування або оренди, обмеження, обтяження).

Земельна ділянка може бути подільною і неподільною. Подільною визнається земельна ділянка, яка без зміни свого цільового призначення і законодавчо дозволеного використання може бути поділена на частини, кожна із яких після поділу може утворити самостійну земельну (землеволодіння або землекористування). Неподільною є земельна ділянка, яка за своїм цільовим призначенням і законодавчо дозволеним використанням не може бути поділена на самостійні земельні ділянки.

В процесі землеустрою формується право власності на земельну ділянку, яка відповідно до ст. 79 Земельного кодексу України, поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться.

Право власності формується також на простір, що знаходиться над та під поверхнею земельної ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. Таким чином, в процесі землеустрою формується цільове призначення та правовий режим земель і земельних ділянок за побажанням власників, відповідно до

72

 

вимог земельного та іншого законодавства. Встановлення та зміна цільового призначення земель і правового режиму земельної ділянки проводиться, згідно ст. 20 Земельного кодексу України, органами виконавчої влади або місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування і затверджують проекти землеустрою або приймають рішенн* про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок в установленому законодавством порядку.

Земельна частка (пай) — це частина земельної ділянки, яка обліко­вується в умовних (кадастрових) гектарах та має грошове визначення. Межі цієї частини ділянки в натурі не виділяються, але їх правовий статус враховується при внутрішній організації території земельної ділянки.

Особливе значення в землевпорядній науці має встановлення класифікаційних ознак об'єкту землеустрою. Правильний вибір об'єкту дозволяє зробити структуру системи землеустрою, обґрунтувати зміст і методи землеустрою.

загрузка...

При встановленні об'єкту і предмету землеустрою потрібно виходити з наступного. Перш за все об'єкти землеустрою, враховуючи різні його види і призначення, повинні диференціюватись по різним ознакам, а саме це множинність одиниць, а не одиничне число.

По-друге, враховуючи, що землеустрій має різні сторони (технічну, економічну, екологічну), його об'єкти повинні обов'язково з ним співвідноситись.

По-третє, в основі класифікації об'єктів землеустрою повинна лежати тільки одна класифікаційна ознака, яка б позволила обґрунтовано розділити їх на самостійні види. Об'єднуючим поняттям в такій класифікації повинна виступати територія та її організація. Це пояснюється наступним. Будь-якому землеволодінню, землекористуванню або їх системам на час землеустрою властива своя організація території у вигляді відповідного складу, структури і площ земельних угідь, меж, виробничих підрозділів (або функціонального використання), господарських центрів, сівозмін, полів, робочих ділянок, меліоративних мереж, доріг тощо. Ця організація представляє собою певне соціально-економічне явище, яке може вивчатись, трансформуватись і регулюватись. В ході землеустрою здійснюється перехід до нової організації території. Зокрема землеустрій представляє собою динамічний соціально-економічний процес, об'єктом якого є територія, а предметом наукового пізнання - закономірності її організації.

У зв'язку із цим об'єкти землеустрою можна класифікувати по наступним ознакам:

рівню адміністративно - територіального і господарського поділу;

виду землеустрою;

73

 

•   направленосгі організації території (табл. 5.1).

Така класифікація дозволяє пояснити структуру системи земле устрою, види землевпорядних робіт, обгрунтувати стадії землевпорядного процесу, визначити склад землевпорядної документації.

 

 

 

Класифікація об'єктів землеустрою

 

Таблиця 5.

 

 

74

_..

75

 

реалізації республіканських програм використання земель, підвищення родючості грунтів, охорони земель; підготовки висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок із земель державної власності, що проводяться органами виконавчої влади; внесення до Верховної Ради України пропозицій щодо встановлення та зміни меж районів, міст; встановлення і зміни меж сіл, селищ.

4.             Рада    міністрів    Автономної    Республіки    Крим    в    частині

розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим

Кодексом;  участі у розробленні та забезпеченні виконання загально­

державних і республіканських програм з питань використання та охорони

земель;  підготовки  висновків  щодо надання  або  вилучення (викупу)

земельних ділянок; викупу земельних ділянок для суспільних потреб у

порядку, визначеному цим кодексом.

5.             Центральний   орган   виконавчої   влади   з   питань   екології   та

природних ресурсів в частині участі у розробленні й реалізації загально­

державних і регіональних програм використання й охорони земель; участі

у розробці нормативних документів у галузі охорони земель та відтворення

родючості    грунтів;    здійснення    державної    екологічної    експертизи

землекористування; внесення пропозицій щодо формування державної

політики   в   галузі   охорони   та  раціонального   використання   земель;

здійснення міжнародного співробітництва з питань охорони земель.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у

галузі земельних відносин в частині внесення пропозицій про формування

державної  політики  у   галузі   земельних   відносин   і   забезпечення  її

реалізації; координації робіт з проведення земельної реформи; участі у

розроблені   та   реалізації   загальнодержавних,   регіональних   програм

використання та охорони земель; ведення державного земельного кадаст­

ру, в тому чисці державної реєстрації земельних ділянок; здійснення

державної експертизи програм і проектів з питань землеустрою, держав­

ного  земельного  кадастру,  охорони  земель,  реформування  земельних

відносин,  а також техніко-економічних  обгрунтувань  цих  програм  і

проектів; розроблення економічного і правового механізму регулювання

земельних відносин; участі у розробленні та здійсненні заходів щодо

розвитку ринку земель.

Обласні ради в частині розпорядження землями, які знаходяться у

спільній власності територіальних громад; підготовки висновків щодо

вилучення (викупу) та надання земельних ділянок із земель державної

власності,   що   проводяться   органами   виконавчої  влади;   забезпечення

реалізації державної політики в галузі використання та охорони земель;

погодження загальнодержавних програм використання та охорони земель,

участі у їх реалізації на відповідній території; затвердження та участі у

реалізації   регіональних    програм    використання    земель,    підвищення

родючості грунтів, охорони земель; внесення до Верховної Ради України

76

 

пропозицій щодо встановлення та зміни меж районів, міст; встановлення і зміни меж сіл, селищ.

Київська і Севастопольська міські ради в частині розпорядження

землями   територіальної   громади   міста;   передачі   земельних   ділянок

комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно

до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель

комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних

ділянок із земель комунальної власності в порядку, передбаченому цим

Кодексом;   викупу   земельних  ділянок   для   суспільних   потреб   міста;

припинення   права   користування   земельними   ділянками   у   випадках,

передбачених   цим   Кодексом;   підготовки   висновків   щодо   вилучення

(викупу) та надання земельних ділянок із земель державної власності, що

проводяться органами виконавчої влади; встановлення та зміни меж сіл,

селищ, районів у містах; організації землеустрою; обмеження, тимчасової

заборони (зупинення)  чи припинення  використання  земельної ділянки

громадянами та юридичними особами  в  разі  порушення  ними  вимог

земельного законодавства; внесення у встановленому порядку пропозицій

до Верховної Ради України щодо встановлення та зміни меж міст.

Місцеві державні адміністрації в частині розпорядження землями

державної   власності   в   межах,   визначених   цим   Кодексом;   участі   у

розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних

(республіканських) програм з питань використання та охорони земель;

підготовки висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних

ділянок; підготовки висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ,

районів, районів у містах та міст.

10.           Обласні   та   районні   (міські)   управління   (відділи)   земельних

ресурсів Держкомзему України в частині державної експертизи програм і

проектів землеустрою.

Міські управління (відділи) земельних ресурсів, органів місцевого

самоврядування, землевпорядники сільських і селищних Рад в частині

організації землеустрою.

Інститут землеустрою УААН та його філіали в частині науково-

методичного забезпечення організації та здійснення землеустрою.

Районні ради в частині розпорядження землями на праві спільної

власності відповідних територіальних громад; підготовки висновків щодо

вилучення (викупу) та надання земельних ділянок із земель державної

власності,   що   проводяться   органами   виконавчої  влади;   забезпечення

реалізації державної політики в галузі охорони та використання земель;

організації   землеустрою   та   затвердження   землевпорядних   проектів;

внесення до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних рад

пропозицій щодо встановлення і зміни меж районів, міст, селищ, сіл.

Сільські, селищні, міські ради в частині розпорядження землями

територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності

у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

77

 

надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності в порядку, передбаченому в цим Кодексом; викупу земельних ділянок для суспільних потреб відповідних терито­ріальних громад сіл, селищ, міст; організації землеустрою; обмеження, тимчасової заборони (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовки висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; вирішення земельних спорів.

Комунальні та приватні землевпорядні організації, підприємці -

землевпорядники в частині здійснення землеустрою.

Громадяни та юридичні особи України, іноземні громадяни та

особи без громадянства, іноземні юридичні особи як землевласники та

землекористувачі, в т. ч. орендарі в частині замовлення, погодження та, в

окремих випадках, затвердження проектів землеустрою.

Складова частина системи землеустрою, власне землеустрій, вклю­чає підсистеми землевпорядної діяльності та землевпорядного процесу.

Землевпорядна діяльність — науково-методична, технічна, технологічна, виробнича і управлінська діяльність органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, системи Інституту землеустрою УААН та його філіалів, громадян і юридичних осіб, яка здійснюється в сфері землеустрою.

Діяльність спрямована на здійснення землеустрою, являє собою землевпорядний процес.

Землевпорядний процес - встановлений державою загальний порядок виконання окремих землевпорядних дій. Він складається із таких взаємопов'язаних і послідовних стадій:

а)             порушення клопотання про проведення землевпорядної дії;

б)            підготовчі роботи до складання проекту землеустрою;

в)             складання проекту землеустрою та погодження;

г)             розгляд проектної документації;

ґ) землевпорядна експертиза;

д)             затвердження проекту;

є) перенесення проекту в натуру ( на місцевість);

ж)            оформлення та видача землевпорядних матеріалів і документів;

з)             надання допомоги в порядку авторського нагляду за реалізацією

проекту      землеустрою      власникам      землі      і      землекористувачам

(землевпорядне обслуговування).

Землевпорядний процес визначає правові форми проведення землеустрою через систему землевпорядних дій (рис.5.2). Разом з тим, землевпорядні дії на різних етапах землевпорядного процесу мають різну питому вагу (рис.5.3). Так, якщо соціально-економічні дії переважають на

78

 

Землевпорядні дії

 

 

 

 

4. Організаційні (адмішстрагивно-правові)

                і довідково-інформаційні 

4.1. Видача документів, що засвідчують

право землеволодіння

(землекористування)        

 

4.2.     Підготовка     інформації     про кількість, якість і місце розташування

 

Рисунок 5.2. Система землевпорядних дій

79

 

Етапи прогнозування і планування

Генеральна схема використання і охорони

                земельних ресурсів країни              

 

Прогноз використання і охорони земель

 

Державна програма використання і охорони земель

 

Схема землеустрою області

                (АР Крим)           

Регіональна програма використання і охорони земель

Передпроектний етап

 

Схеми (ТЕО) пов'язані з використанням і охороною земель

 

Схема землеустрою району

 

Етап проектування

 

 

Проект територіального землеустрою

Проект

внутрігосподарського землеустрою

1_

Проекти зокремленого землеустрою (робочі

проекти, пов'язані з поліпшенням та

                охороною земель)             

 

Етап освоєння

 

проектів

 

Матеріали авторського нагляду за здійсненням проектів

                землеустрою та їх коректування    

Рисунок 5.3. Логічна схема взаємозв'язку різних етапів землевпорядного процесу

етапі прогнозування і планування використання та охорони земельних ресурсів, то юридичні і технічні дії переважають на етапі проектування. Стадії землевпорядного процесу можуть змінюватися в залежності від

80

 

видів землеустрою. Види землеустрою в залежності від його завдань і змісту розділяють: територіальний, внутрігосподарський і зокремлений.

Територіальний землеустрій - це система соціально-економічних, організаційно-правових та технічних заходів, спрямованих на створення територіальних умов для функціонування всіх галузей економіки, формування і вдосконалення раціональної системи стійкого землекористування сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення, точність і безперечність встановлення в натурі (на місцевості) меж землеволодінь, землекористувань, адміністративно-територіальних утворень, спеціальних земельних фондів, земель права державної та комунальної власності, територій з особливими режимами використання і обмежених правами інших осіб.

Логічно систему землеустрою можна відобразити таким чином (рис. 5.4).

1              Система землеустрою       [

 

Об'єкти землеустрою

 

Землеустрій

Землевпорядна діяльність

 

^

Суб'єкти землеустрою

 

Землевпорядний процес

Види землеустрою

 

Територіальний землеустрій

 

Внутрігосподарський землеустрій

 

Зокремлений землеустрій

 

Рисунок 5.4. Логічна схема землеустрою в Україні

Основними завданнями територіального землеустрою є:

1.             Утворення  нових  і  впорядкування  існуючих  об'єктів  землеустрою,

зокрема:

а)             зміна меж об'єктів  землеустрою,  в  т.  ч.  з  метою  усунення

«едоліків    в    їх    розміщені    (черезсмужжя,    вклинення,    вкраплення,

далекоземелля, викривленість меж і інших незручностей у використанні);

б)            надання земельних ділянок громадянам і юридичним особам;

в)             вилучення, в тому числі викуп, земельних ділянок;

г)             в інших випадках перерозподілу земель.

2.             Межування  земель  адміністративно-територіальних  утворень,  права

державної і  комунальної власності, спеціальних земельних фондів та

81

 

земель з особливими природоохоронним і іншими режимами викорис­тання, зокрема:

а)             визначення   меж   об'єкту   землеустрою   на   місцевості   і   їх

погодження;

б)            закріплення на місцевості меж об'єкту землеустрою межовими

знаками   і   визначення   їх   координат   або   складання   іншого   опису

місцерозміщення меж об'єкту землеустрою;

в)             виготовлення плану (карти) об'єкту землеустрою;

г)             виготовлення землевпорядної документації та її затвердження.

3. Кадастровий землеустрій раніше утворених земельних ділянок,  але юридично не узаконених, зокрема:

а)             відновлення меж об'єктів землеустрою в натурі (на місцевості);

б)            закріплення на місцевості меж об'єктів землеустрою межовими

знаками і визначення їх координат;

в)             виготовлення плану об'єкту землеустрою;

г)             виготовлення   землевпорядної   документації,   її   погодження,

затвердження та виготовлення правоустановлюючих документів.

Будь-яку діяльність розпочинають з надання, вилучення (викупу) земель.

Надання земель - це передача земельної ділянки у власність, користування, в тому числі на умовах оренди, громадянину (фізичній особі або групі громадян), підприємству, організації, закладу (юридичній особі).

Вилучення (викуп) земель__- це припинення в установленому порядку права використання (власності, володіння, користування) конкретної земельної ділянки.

Для того, щоб розпочати використання земельної ділянки на законних підставах, юридична або фізична особа повинна знати точно місце розміщення і межі закріпленої за нею земельної ділянки та мати документи, які посвідчують право на землю. Це здійснюється в процесі розробки і затвердження проекту відведення земельної ділянки.

Відведення земель_- це землевпорядні дії з встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, наданої у власність, користування, в тому числі на правах оренди.

Межування земель - це комплекс землевпорядних дій з встановлення, відновлення і закріплення на місцевості меж земель права державної і комунальної власності, спеціальних фондів (земель запасу, резервного фонду) та територій з особливими природоохоронним, заповідним та іншими режимами використання. Межування земель являє собою певні технічні і юридичні дії.

Кадастровий землеустрій - це комплекс землевпорядних дій з встановлення, відновлення і закріплення на місцевості меж земельних ділянок, які були надані у власність або користування до 15 травня 1992 року (з дня набрання чинності Земельного кодексу України в редакції 1992 року) та виготовлення документів, що посвідчують право на землю.

82

 

Проте будь-яке надання, вилучення або межування земель зачіпає не окремі землеволодіння або землекористування, а їх групу (систему). Так для організації нового сільськогосппідприємства чи іншого землеволо­діння (землекористування), слід реорганізувати старе господарство: ви­значити режим використання земель, склад угідь, перерозподілити землі, усунути наявні недоліки у використанні земель (черезсмужжя, вкраплення і ін.)- Вказані заходи можна здійснити тільки шляхом землеустрою, який має певний порядок, методи і зміст. Тому даний вид землеустрою, що охоплює групу землеволодінь та землекористувань, має назву територіальний (раніше - міжгосподарський).

Внутрігосподарський землеустрій - це система еколого-економічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на створення територіальних умов раціональної організації землі і виробництва, в основному, сільськогосподарських підприємств, селянсь­ких та фермерських господарств в межах їх землеволодінь і землекорис­тувань, яка забезпечує ефективність сільськогосподарського виробництва, раціональне використання земель, створення екологічного середовища і поліпшення природних ландшафтів.

Основними завданнями внутрігосподарського землеустрою є:

а)             організація    раціонального    використання    громадянами     і

юридичними       особами       земельних       ділянок       для       здійснення

сільськогосподарського виробництва, а також організація території земель

з особливими природоохоронними і іншими режимами використання.

б)            розробка заходів з поліпшення сільськогосподарських угідь, осво­

єння нових земель, відновлення і консервація земель, рекультивація пору­

шених земель, захист земель від ерозії, селей, підтоплення, заболочення,

ущільнення, забруднення відходами виробництва і споживання, радіо­

активними і хімічними речовинами, зараження і інших негативних дій.

Зокремлений землеустрій - це система ґрунтозахисних, природоохоронних, меліоративних та заходів по збереженню і підвищенню родючості земель щодо окремої земельної ділянки або території, які вимагають капітальних вкладень або розробки спеціальних технологій організації використання земель.

Основними завданнями зокремленого землеустрою є:

а)             уточнення   місця   розміщення   і   меж   земель,   які   підлягають

поліпшенню;

б)            встановлення   найбільш   економічно   й   екологічно   безпечних

технологій виконання меліоративних та інших будівельних робіт;

в)             уточнення порядку, умов і режиму використання та охорони

земель після меліорації;

ґ) розробка проекту первинного окультурення земель;

д) визначення об'ємів, кошторисної вартості, черговості організації робіт, потреби в будівельних матеріалах, машинах, механізмах і робочій силі.

83