Тексты книг принадлежат их авторам и размещены для ознакомления Кол-во книг: 2249, статей - 0

Разделы

Теория государства и права
Аграрное право
Государственное право зарубежных стран
Семейное право
Судебные и правоохранительные органы
Криминальное право
История государства и права России
Административное право
Гражданское право
Конституционное право России
История государства и права зарубежных стран
История государства и права Украины
Банковское право
Правовое регулирование деятельности органов ГНС
Юридическая психология
Финансовое право
Юридическая деонтология
Трудовое право
Предпринимательское право
Конституционное право Украины
Разное
История учений о государстве и праве
Уголовное право
Транспортное право
Авторское право
Жилищное право
Международное право
Международное право
Наследственное право
Налоговое право
Экологическое право
Медицинское право
Информационное право
Судебное право
Страховое право
Торговое право
Хозяйственное право
Муниципальное право
Договорное право
Частное право
загрузка...



§ 6. Уніфікація норм міжнародного цивільного процесу в актах міжнародних організацій

У співпраці по удосконаленню цивільних процесуальних норм беруть участь міжнародні організації, кількість яких налічують сьогодні понад двадцять п'ять. Найактивнішими з них є: Гаазька конференція з міжнародного приватного права, Міжнародний інститут уніфікації приватного права (далі — УНІДРУА), Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (далі — ЮНСІТРАЛ), Конференція ООН по торгівлі та розвитку (далі — ЮНКТАД), Міжнародна морська організація (далі — ІМО), Міжнародна організація цивільної авіації (далі — ІКАО). Основна мета їх діяльності — уніфікація норм права. Цей процес може відбуватися або у межах міжнародної організації, або під а егідою. У цих випадках уніфікація має багатосторонній характер. Уніфікацією в межах міжнародної організації, вважається правотворчий процес, результатом якого у національному праві держави — члена організації є норма, причиною чи передумовою прийняття якої став акт міжнародної організації. Уніфікація під егідою міжнародної організації означає, що акт приймається поза структурами' організації, але за її ініціативою.

Серед організацій, які займаються уніфікацією цивільних процесуальних норм, що регулюють судочинство з "іноземним елементом", чільне місце займає Гаазька конференція з міжнародного приватного права. Скликана вперше в Гаазі 1893 p., конференція об'єднала зусилля майже усіх центрально-європейських та багатьох неєвропейських держав. Вона й сьогодні плідно працює у кількох напрямах, уніфікуючи норми цивільного процесу. Про це свідчить, зокрема, той факт, що за післявоєнний час на сесіях Гаазької конференції прийнято майже ЗО міжнародних конвенцій в основному з питань цивільного процесу та сімейного права. Наприклад, підсумком роботи перших двох конференцій 1893 та 1984 pp. стала Конвенція про цивільний процес, підписана 14 листопада 1896 р. Після четвертої конференції 1904 р. вона була замінена новою конвенцією, підписаною 24 квітня 1909 р. Конвенція про врегулювання колізій законів та про юрисдикцію стосовно розлу-

378

 

чень й судове розлучення подружжя була підписана 12 червня 1902 р. Але поступово почався процес денонсації цих договорів. До 1917 р. чинною залишилася тільки Конвенція про цивільний процес 1896 р. На п'ятій та шостій сесіях Гаазької конференції з міжнародного приватного права, що відбулися у 1925 р. та 1928 p., пропонувалися до прийняття проекти конвенцій: про визнання та виконання судових рішень (1925 р.), про вирішення колізій законів і про судову юрисдикцію у сфері спадкування, про звільнення від сплати судових мит та про безоплатну видачу актів громадянського стану (1928 р.) Проте вони не отримали широкого визнання. Після другої світової війни на сесіях Гаазької конференції паралельно з конвенціями про право схвалювалися конвенції з процесуальних питань. Зокрема, 2 жовтня 1973 р. багато європейських держав підписали Конвенцію про визнання і виконання рішень, які стосуються аліментних зобов'язань. Водночас з питань міжнародного цивільного процесу було підготовлено ще сім договорів, але не всі вони набули чинності. Наприклад, не вступила в силу Конвенція про угоди про підсудність, прийнята 25 листопада 1965 р., а в Конвенції про визнання та виконання іноземних рішень у цивільних та торгових справах й Додатковому протоколі до неї, що були прийняті 1 лютого 1971 p., беруть участь тільки дві держави.

Основне місце серед Гаазьких конвенцій з міжнародного цивільного процесу займає Конвенція з питань цивільного процесу, схвалена у 1951 р. та підписана 1 березня 1954 р. Раніше вона діяла в редакціях 1896 та 1905 pp. Значна за обсягом, Конвенція 1954 р. регулює процедуру вручення судових та позасудових документів, виконання судових доручень іноземних держав, внесення завдатку та стягнення платежів у випадку винесення й виконання рішень стосовно іноземців, надання безоплатно правової допомоги тощо. Гаазька Конвенція з питань цивільного процесу 1954 р. є однією з таких, що визнані багатьма державами. СРСР приєднався до зазначеної Конвенції у 1967 р. із застереженнями, відповідно до одного з яких передання судових документів та судових доручень для виконання здійснювалося переважно дипломатичним шляхом через Міністерство іноземних справ СРСР1. Для України ця Конвенція була чинною з 26 липня 1967 p., але вона не є чинною для України сьогодні.

1 СП СССР. -1967. - Ns 20. - Ст. 145.

379

 

Норми Конвенції 1954 p. прагнули замінити детальніше: Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних і торгових справах, схвалена 1964 р. та підписана 15 листопада 1965 p.; Конвенція про збирання за кордоном доказів у цивільних та торгових справах, схвалена

1968        р. та підписана 18 березня 1979 p.; Конвенція про полег

шення доступу до правосуддя за кордоном, схвалена 1980 р.

та підписана 25 жовтня 1980 р. Чимало держав-учасниць Кон

венції 1954 р. приєдналися до цих багатосторонніх договорів.

З конвенціями, які регулюють процесуальні питання, тісно пов'язана Конвенція про скасування вимоги легалізації іноземних офіційних документів, підписана 5 жовтня 1961 р. Відповідно до її умов учасники Конвенції звільняють від легалізації видані в інших державах-учасницях документи: а) судових органів чи службових осіб; б) адміністративні; в) нотаріальні; г) офіційні посвідчення, що підтверджують факти та автентичність підписів. Легалізацію цих документів заміняє сертифікат певної форми, який складає компетентний орган тієї держави, де видано документ. Форма сертифіката визначена Конвенцією. Сертифікатом засвідчують правильність підпису статус особи, яка підписала документ; ідентичність печатки чи гербової марки. До зазначеної Конвенції приєдналося більше 50 держав, третину від вказаної кількості яких становлять європейські. СРСР був учасником Гаазької конвенції 1961 р. відповідно до постанови Верховної Ради СРСР від 17 квітня 1991 р.1. Україна не є учасницею цієї Конвенції, але норми про регулювання легалізації передбачені нею у окремих двосторонніх договорах.

Цивільні процесуальні норми містяться у деяких багатосторонніх договорах з питань сімейного права. Наприклад, норми Конвенції про компетенцію та застосовуване право стосовно захисту неповнолітніх від 5 жовтня 1961 р. (чинна з 4 лютого

1969        р.) визначають органи держави, випадки й межі прийнят

тя заходів для захисту неповнолітніх осіб та їх майна. Це

Конвенція про юрисдикцію, застосовуване право та визнання

рішень про усиновлення від 15 листопада 1965 р. (чинна з 23

жовтня 1978 p.), Конвенція про право, застосовуване до алі

ментних зобов'язань від 2 жовтня 1973 p., яка майже повністю

замінила попередню Конвенцію про право, застосовуване до

аліментних зобов'язань стосовно дітей від 24 жовтня 1956 р.

Це також Конвенція про визнання розлучень і рішень про роз-

Відомості Верховної Ради СРСР. - 1991. - Ns 15. - Ст. ИЗ.

380

 

діяьне проживання подружжя від 1 червня 1970 p., Конвенція про цивільні аспекти міжнародною викрадення дітей від 25 жовтня 1980 р. Процесуальні норми містять також декілька Гаазьких конвенцій, спрямованих вирішення питань міжнародного приватного права для окремих видів зобов'язань. Однією з таких пропонувалася Конвенція про компетенцію суду, обраного сторонами, при міжнародній купівлі-продажу рухомих матеріальних речей від 15 квітня 1958 р. Проте жодна держава так і не бере в ній участі.

Загалом, як зауважувалося, в Гаазьких конвенціях беруть участь центральноєвропейські держави та чимало неєвропей-ських. Східноєвропейські держави участі в конвенціях, зазвичай, не брали. Так, у Конвенції про визнання та виконання рішень про аліментні зобов'язання стосовно дітей 1958 р. брали участь Австрія, Бельгія, Іспанія, Італія, Ліхтенштейн, Нідерланди, Португалія, Туреччина, ФРН, Франція, Швейцарія, Данія, Норвегія, Швеція, Фінляндія, а з колишніх соціалістичних держав — Угорщина та Чехословаччина. До Конвенції про скасування вимоги легалізації іноземних офіційних документів 1961 р. із східноєвропейських держав свого часу приєдналися Югославія та Угорщина.

Іншою міжнародною організацією, яка займається удосконаленням цивільних процесуальних норм, що регулюють судочинство з "іноземним елементом", є Міжнародний інститут уніфікації приватного права (УНІДРУА). Створена рішенням ради Ліги Націй 3 жовтня 1924 р. та офіційно відкрита у Римі ЗО травня 1928 p., реорганізована й відокремлена від Ліги Націй у 1940 p., ця міжнародна організація налічує більше п'ятидесяти держав. З семидесятих років колишній СРСР брав участь у роботі над деякими проектами конвенцій цієї організації, хоч ні СРСР, ні Україна, ні Білорусія не були членами УНІДРУА. Тільки у 1990 р. СРСР став її членом.

Вказана міжнародна організація укладає договори про співробітництво з іншими державами та організаційними структурами, наприклад, з ООН, ЄС, Європейською Радою. Тому чимало нормативних проектів ця організація розробляє не тільки за власною ініціативою, але й на прохання інших міжнародних організацій. У разі, якщо проект готувався на прохання іншої організації, він передається цій організації для прийняття. Так відбувається уніфікація норм під егідою міжнародної організації. Наприклад, на основі проекту, підготовленого у 1929—1938 pp. Міжнародним інститутом уніфікації приватного права, під егідою Європейської Економічної Комісії ООН 21 квітня 1961 р. у Женеві прийнято Європейську

381

 

конвенцію про зовнішньоторговельний арбітраж (чинна з 7 січня 1964 p.). її учасницями є 28 держав, у т. ч. й Україна, яка підписала Конвенцію 21 квітня 1961 р. та ратифікувала 18 березня 1963 рЛ Цей же проект було використано Європейською Радою під час підготовки Конвенції стосовно єдиного закону про арбітраж, яка була прийнята 1966 р.

Основу для уніфікації національного законодавства створили норми Європейської конвенції від 24 квітня 1961 р. про зовнішньоторговельний арбітраж, які регулюють сферу її дії; можливість юридичних осіб публічного права звертатися до арбітражу, право іноземних громадян бути арбітрами, окремі питання здійснення арбітражного процесу, відвід арбітражного суду з причини непідсудності, підсудність внутрішньодержавним (національним) судам, оголошення арбітражного рішення недійсним та інші. Європейська Конвенція 1961 р. вирішила проблему формування арбітражу в разі, якщо сторони не домовилися в арбітражній угоді про остаточний склад арбітражу. Конвенція спростила й процедуру застосування арбітражу. Загалом прийняття цієї Конвенції сприяло ефективності зовнішньоторговельного арбітражу. З метою з'ясування питання компетентності органів арбітражу, передбачених вказаною Конвенцією, деякими країнами Ради Європи 17 грудня 1965 р. було укладено Паризьку угоду щодо застосування cm. IV Європейської конвенції 1961 р.

За участю УНІДРУА на прохання Комітету по внутрішньому транспорту Європейської Економічної Комісії ООН та при співробітництві з ним готувалися проекти Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів та Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів та багажу, які серед інших мали й норми цивільного процесу (підписані відповідно 19 травня 1956 р. та 1 березня 1973 р.) Перша стала чинною 2 липня 1961 р. У ній беруть участь понад двадцять держав. Глава V кожної з цих Конвенцій регулює претензійно-позовний порядок вирішення спорів, що виникають з перевезень, які підпадають під їх дію. Конвенція 1973 р. відкрита для підписання.

Міжнародним інститутом уніфікації приватного права було підготовлено Протокол про арешт та примусове виконання стосовно суден внутрішнього плавання, що став основою Протоколу № 2 — про арешт та примусове виконання стосовно суден внутрішнього плавання. Цей Протокол є додатком до

Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1963. - № 8. - Ст. 171.

382

 

Конвенції про реєстрацію суден внутрішнього плавання, прийнятої 25 січня 1965 р. Проте ця Конвенція не набула чинності.

У діяльності УНІДРУА, яка спрямована на уніфікацію норм права, часто використовувався термін "кодифікація" стосовно уніфікації права. Проте тут кодифікація досягається не прийняттям конвенції, а створенням документа, який виконує функцію єдиної правової моделі для сприйняття різними державами.

Важливе місце в уніфікації цивільних процесуальних норм займає Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСГГРАЛ) — спеціальний орган Генеральної Асамблеї ООН, утворений 17 грудня 1966 р. Комісія займається уніфікацією права міжнародної торгівлі шляхом координації роботи інших організацій. Широко застосовуючи типові та єдині закони, сприяє стабільності у використанні звичаїв та практики. Комісія забезпечує єдине тлумачення й застосування міжнародних конвенцій та єдиних законів й поширює інформацію про національне законодавство. Працюючи у багатьох напрямах, наприклад, щодо легалізації документів, вона зосереджує увагу також на питаннях комерційного арбітражу. Тому етапом у діяльності Комісії вважається створення Арбітражного регламенту ЮНСГГРАЛ, який розроблявся протягом трьох років та був прийнятий 28 квітня 1976 р. Регламент рекомендований для використання у зовнішньоторговельних контрактах та для вирішення торговельних спорів шляхом арбітражу ad hoc. Його правила факультативні, тобто застосовуються тільки тоді, коли щодо цього є згода сторін, висловлена в одній з умов контракту (п. 1 ст. 1).

Чотири розділи Регламенту, зміст яких відповідає основним стадіям арбітражного розгляду, детально регулюють порядок порушення провадження, утворення складу арбітражу, власне арбітражного процесу, порядок винесення рішень. Тут передбачене типове арбітражне застереження. Врегульовані питання про форми арбітражних угод, самостійність арбітражних застережень, порядок заявления заперечень, непідсудність спору арбітражу, інші. Результатом уніфікації правил зовнішньоторговельного арбітражу є створення ефективного правового режиму для вирішення спорів у арбітражі ad hoc, адже він регулює, наскільки це можливо, усі види випадків, які можуть виникнути у міжнародному торговельному арбітражі. Цей документ, як і інші акти про арбітраж, сприяє зближенню арбітражу ad hoc з інституційним арбітражем та асиміляції арбітражних процедур. Проте інституційний арбітраж має пе-

383

 

реваги порівняно з арбітражем ad hoc. Водночас тенденція до зближення вказаних арбітражів не зменшує значення Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ, з прийняттям якого зроблено вагомий внесок в уніфікацію правил арбітражної процедури.

Важливим актом у діяльності вказаної Комісії став Прими-рювальний регламент ЮНСІТРАЛ, схвалений та рекомендований до застосування 4 грудня 1980 р. Цей акт призначений для широкого використання зовнішньоторговельними організаціями різних держав, які домагаються вирішення спорів шляхом примирення, не звертаючись до суду чи арбітражу. Правила Регламенту є факультативними, тобто застосовуваними тільки у випадку згоди на це сторін Свою домовленість сторони можуть змінити в будь-який час (ст. 1). Загалом При-мирювальний регламент закріплює принцип свободи сторін при зверненні до примирювального провадження та пропонує швидке й гнучке врегулювання спорів, що не вимагає великих витрат. Його 20 статей регулюють порядок порушення та закінчення примирювального провадження, призначення посередників, визначають принципи обчислення витрат, передбачають типове застереження про примирення. На відміну від Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ Примирювальний регламент не передбачає усіх випадків, які можуть виникнути під час примирювального провадження.

Для уніфікації правового режиму важливе значення має Типовий закон ЮНСІТРАЛ про міжнародний комерційний арбітраж 1985 р. Він утверджує* зокрема, принципи автономності у виборі арбітражу в тих країнах, де його визнання є проблематичним.

Під егідою ООН були створені Арбітражний регламент Економічної комісії ООН для Європи 1966 p., Правила міжнародного комерційного арбітражу Економічної комісії ООН для Азії та Далекого Сходу 1966 р. їх норми, як і правила Арбітражного регламенту ЮНСІТРАЛ 1976 p., є факультативними й застосовуються тільки у випадку, якщо сторони домовилися про це в угоді. Сторонам дозволено домовлятися і про внесення будь-яких змін до правил вказаних Регламентів.

Конференція ООН по торгівлі та розвитку (ЮНКТАД) створена як орган Генеральної Асамблеї ООН ЗО грудня 1964 р. Сьогодні вона налічує понад 160 членів. Україна опосередковано була представлена в ЮНКТАД, оскільки колишній СРСР, як учасник цієї організації, брав активну участь у розробці усіх її правових документів. Організація сприяє економічному розвитку, зокрема, торгівлі між державами з різ-

384

 

иим економічним рівнем та різними соціально-економічними системами. Для виконання цього завдання було підготовлено юридичні рішення, пов'язані з комерційними та економічними аспектами міжнародних морських перевезень. Ще у 1956 p., при підписанні Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, у спеціальному протоколі відзначалася необхідність розробити особливу міжнародну угоду про договір змішаного перевезення. Проект такої конвенції готувався тривалий час. З метою завершення цієї роботи у 1978 р. Генеральною Асамблеєю ООН було скликано міжнародну конференцію, яка 24 травня 1980 р. прийняла Конвенцію ООН про міжнародні змішані перевезення вантажів. У конференції брали участь 69 держав, у т. ч. й колишній СРСР. Вказана Конвенція регулює порядок і строки заявления претензій та позовів (ст. 24, 25); питання юрисдикції (ст, 26); можливість арбітражного розгляду за бажанням сторін (ст. 27).

Зазначена організація взаємодіє з іншими. Наприклад, у 1969 р. на основі її рішень та рекомендації Генеральної Асамблеї ООН Комісією ООН з права міжнародної торгівлі була створена Робоча група з міжнародного законодавства у сфері морських перевезень. У березні 1978 р. відбулася міжнародна конференція з морського перевезення вантажів. Результатом П роботи стала Конвенция ООН про морські перевезення вантажів від ЗО березня 1978 р. (так звані "Гамбурзькі правила"). Вона повинна була замінити Міжнародну конвенцію про уніфікацію деяких правил про коносамент 1924 р. та доповнюючий п Брюссельський протокол 1968 р. (так звані "Гаазькі правила" та "Правила Вісбі"), У Конвенції 1978, р. детально визначено строк заявления вимог до перевізника, встановлено нові строки для заявления перевізнику заперечень з приводу недоліків поставленого вантажу та прострочення його доставки (ст. 19). Строк позовної давності у зв'язку з морським перевезенням збільшено до 2-х років (ст. 20). Передбачено правила судової юрисдикції, у т, ч. альтернативної підсудності. Допускається передання спору на вирішення арбітражу за згодою сторін (ст. 21, 22).

Міжурядова Морська організація (ЇМО), була утворена у 1958 р. для сприяння розвитку співробітництва між державами, у т. ч. з усіх питань судноплавства. Водночас вона є однією із спеціалізованих установ ООН і нараховує більше 120 держав-учасниць. Протягом перших десяти років свого існування вона майже не займалася міжнародною уніфікацією правових норм. Проте з кінця 60-х років нею приймаються так

• З Г.Фединик      385

 

звані Брюссельські конвенції, які повинні регулювати й цивільні процесуальні відносини, пов'язані з міжнародним мореплавством. Наприклад, Юридичний комітет ІМО підготував проект Конвенції про перевезення пасажирів та їх багажу, яка була прийнята 13 грудня 1974 р. і отримала назву Афінської конвенції про перевезення морем пасажирів та їх багажу 1974 р. (чинна з 26 липня 1983 р.). Для регулювання процесуальних питань Конвенція має Правила про підсудність позовів щодо пасажирських перевезень та про строки позовної давності.

Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО) заснована у 1944 р. як міждержавна, водночас є спеціалізованою установою ООН. Членами ІКАО є майже 150 держав. Одним з напрямів її діяльності є координація співробітництва держав з питань міжнародного приватного повітряного права. Результатом роботи ІКАО стала чинна й сьогодні Варшавська Конвенція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень від 12 жовтня 1929 p., учасниками якої є понад 100 держав. Колишній СРСР брав участь у підготовці цієї Конвенції та ратифікував її 1934 р.1, а згодом і Гаазький Протокол 1955 р. щодо зміни Конвенції для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, підписаної у Варшаві 1929 р.2. Вказана Конвенція регулює, зокрема, питання про порядок пред'явлення претензій та позовів.

Під егідою іншої організації — Міжнародного банку реконструкції та розвитку була підготовлена й прийнята 18 березня 1965 р. Конвенція про вирішення інвестиційних спорів між державами та особами інших держав, чинна з 14 жовтня 1966 р. У цій Конвенції, яку інакше називають Вашингтонською, беруть участь понад 100 держав. На її основі створено Міжнародний центр по вирішенню інвестиційних спорів. Конвенція встановлює два самостійні механізми вирішення інвестиційних спорів: примирювальну процедуру та арбітражну. Відмінною рисою Конвенції є те, що вона забезпечує створення відносно завершеної системи арбітражного процесу. її норми регулюють, зокрема, порядок формування арбітражного суду для розгляду конкретного спору; його компетенцію, а також співвідношення цієї компетенції з компетенцією національних судів; питання вибору застосовуваного права; поря-

СЗ СССР. - 1934. - Отд. II - № 20. - Ст. 176. Відомості Верховної Ради СРСР. - 1957. - № 8. - Ст. 217.

386

 

док визнання та виконання арбітражних рішень, прийнятих відповідно до Конвенції.

Регіональна організація — Міжамериканський інститут міжнародного права — розпочала свою діяльність на початку XX ст. її учасниками стали латиноамериканські держави. Організація мала на меті кодифікувати норми міжнародного приватного права. У результаті було прийнято у 1928 р. вже згадуваний Кодекс Бустаманте. Без сумніву, він прискорив кодифікацію цивільних процесуальних норм. Кодекс встановив однакові гарантії для усіх осіб, незалежно від їх громадянства. Підписаний двадцятьма державами, ратифікований п'ятнадцятьма, сім з яких зробили загальні та спеціальні застереження, у т. ч. й з питань процесуального права, цей акт є чинним у кількох латиноамериканських державах. Його норми регулюють загальні правила компетенції з цивільних і торгових справ (ст. 318—322), судові вимоги й доручення (ст. 388—389), вимогу про призупинення провадження по справі у разі наявності судового рішення, прийнятого у іншій державі, що вступило в силу (ст. 394), докази (ст. 398—410), порядок подачі апеляційної скарги (ст. 412), процесуальні питання щодо застосування інституту банкрутства або неспроможності (ст. 414—417), виконання рішень іноземних судів (ст. 423— 424), встановлення добровільної юрисдикції (ст. 434—434).

Лучшие книги

Введение в право - П. Сандевуар.
Господарське право України - В.С. Щербина.
Основи римського приватного права - Є.М. Орач, Б.Й. Тишик.
Жилищное право - О.А. Городов.
Государственное и региональное управление - Э.А. Уткин, А.Ф. Денисов.
Адвокат как субъект доказывания в гражданском и арбитражном процессе - А.А. Власов.
Защита в советском семейном праве - З.В. Ромовекая.
Использование специальных знаний при установлении фактических обстоятельств уголовного дела - В.Д. Арсеньев, В.Г. Заблоц
Идентификация при расследовании преступлений - В.Я. Колдин.
Правоохранительные органы. Конспекты лекций - Р.А. Беленков.
Государство и местное самоуправление в России. Теоретико-правовые основы взаимодействия - Е.М. Ковешников.
Организация управления оперативно-розыскной деятельностью - В.П. Хомколов.




 
polkaknig@narod.ru ICQ 474-849-132 © 2005-2009 Материалы этого сайта могут быть использованы только со ссылкой на данный сайт.